***
Бум! Бум! Бум!
Вогонь і блискавки раз за разом обрушувалися на захисний бар’єр, але він залишався нерухомим. Він не тільки не руйнувався, його сяйво навіть не потьмяніло. У цьому зруйнованому світі сила справжньої сутності була придушена законами, тому полум’я Му Чіхо та блискавки Лай Цзіньтя мали дуже обмежену силу і не приносили жодного результату.
Коли Му Ціншу побачив, що вже за чверть години поступу немає, то почав втрачати самовладання.
— Ты! Іди сюди і допоможи атакувати! — Повелїв Му Циншу, вказуючи на Му Цін'ї.
Після того як Лінь Міна Му Цін’ї та інші, звичайно ж, не могли протистояти Лей Цзіньтя. Той швидко замінив їхню культивацію і замкнув їх у електричній клітині. Тепер дань Му Цін’ї був запечатаний грозовим клеймом, і вона зовсім не могла використовувати справжню природу.
Почувши безглуздий наказ Му Ціншу, Му Цін'ї подивилась на нього як на ідіота і холодно посміхнулася: « Ти що, зовсім з глузду вижив? » Хочеш, щоб я допомагала тобі ламати масив? Сказати таку дурість! Можеш і не мріяти. Хочеш вбити, вбивай!
— Убить? — Му Циншу люто розсміявся. — Я знаю, що ти не боїшся смерті і вбивати тебе поки не збираюся. Твоє старе життя ще може стати в пригоді. Но... Якщо ти відмовишся допомагати... хе-хе...
З цими словами Му Ціншу переклав погляд на Му Бінь і об’єднався.
яка красуня. Вилита сестра. Мені не вдалося дістати Му Цяньюй, але якщо я отримаю тебе, це стане непоганою потіхою за моє маленьке розчарування...
Обличчя Му Бін'юнь миттєво похолодило, в її очах проминув крижаний блиск і прагнення вбивства. Інші учні, що стояли поряд з нею, також засмучуються, почувши слова Му Ціншу.
— Ты! Тварюка! — Му Цін’ї мало не вирвало кров'ю від люті. Му Ціншу наважився на очах багатьох учнів заявити про намір осквернити Святу. Така святиня була нечуваною.
— Циншу, зараз не час. Спочатку треба вбити Ліну Міна! До того ж, якщо ми коли-небудь повернемося на острів Божествного Фенікса, не давай переходити всі межі! — Нахмурився Му Яньчжо, передаючи голос справжньою сутністю. З Му Цяньюю все було інакше, вони майже заручилися і її родовід Алою птахів був корисним для Мовіншу. Але Му Бін'юнь? Це була чиста хіть. Кров Цінлуань була для Му Віншу безсила.
Але Му Ціншу проігнорував слова Му Яньчжо. Він жадібно розглядав Му Бін’юнь, його погляд був зухвалим і безсоромним. Спочатку це було лише скороминущим поривом, але тепер, дивлячись на її холодну і неземну красу, він все більше переконувався: навіть без М’яньюї, можливість розтоптати та принизити свою сестру-близнючку принесе йому невимовне задоволення.
Му Бін'юнь, чиє обличчя було холодним як лід, раптово вихопила блискучий кинджал.
— Хочеш накласти на себе руки? Спробуй. Погляньмо, хто швидше - ти з запечатованою правдивою сутністю або я, - з голкою сказав Му Ціншу, роблячи крок вперед. Справді, якщо данину запечатано, вона не могла б вбити себе швидше, ніж він реагує на будь - яку рану.
- Му Циншу, ти тварина!
Му Цін'ї, поза собою від гніву, спробувала вліпити йому ляпаса, але Му Циншу легко уклонився і пнув її в живіт. Жінка з стоном відлетіла в сторону.
— Пф-фе, шукаєш смерті.
Му Ціншу презирливо фиркнув і зробив ще крок. Учні низького рангу в страху п’ються. Побачивши жах у їхніх очах і реакцію Му Бін'юнь, Му Віншу відчув мстиве задоволення. Здавалося, все накопичилося за рік роздратування нарешті надійшло вихід.
Му Бін'юнь стискала кинджал, її погляд ставав все більш ясним, але Му Ціну це не турбувало. Він повільно наближався, продовжуючи насміхатися: « Яка колюча троянда ». Мені подобається твій погляд. Твоя справжня сутність замкнена, але очі все ще сяють, як гострі клинки. Навіть трохи лякає, ц-ц!
— Вині в усьому Линь Міна. Якби він не загнав нас у кут, ми б не пішли на крайні заходи. Якби він не послав Му Цяньюй геть, позбавивши мене бажаного, я б не тронув тебе. Це Линь Мін винен, це він кинув тебе тут. Якби він і тебе забрав з собою... хе-хе...
Му Ціншу підійшов вже близько. У цей момент у очах Му Цін’ї відбивалося глибоке страждання, і вона здихнулася: « Зупинись! » Я допоможу!
- Що?
— Я допоможу вам атакувати масив, тільки зупиніться. Му Цін'ї закусила губу до крові, її голос звучав майже просячно. Му Бін'юнь була їй як онука, і вона не могла допустити її осквернення.
— Циншу, повернись. Досить. Треба думати про справу - спочатку вбити Ліну Міна, інакше ми всі не мешканці, — втрутився Му Чіхо. Вбивство Ліні Міна було першочергове завдання, інакше вони не зможуть розірвати Криваву Кляву і їхній родовід разом з культивацією зникне за півроку.
За допомогою Му Цін'ї та решти руйнування бар"єра піде швидше.
— Дурня, стара карга, все задоволення зіпсувала, - пробурмотів Му Ціншу. Він не смів слухати наказ Му Чіхо.
Лай Цзіньтя підійшов і небряним рухом наклав на Му Бін'юнь грозові пути, виключаючи будь-яку можливість самогубства. Потім він зняв друк з культивації Му Цін'ї.
Жінка, скріпляючи серце, приєдналася до атаки на масив. Вона боялася навіть думати про те, що Му Ціншу зробить з Му Біньєль, коли бар'єр впаде і Ліню Мін буде убитий. У неї не було вибору. Вона не могла дозволити принизити дівчину. Єдине, на що вона могла сподіватися - цей стародавній масив виявиться досить міцним і його допомога як майстра на початковому етапі Входящого Ядра не призведе до його швидкого падіння...
"Линь Мін, пробач мені за цей егоїзм..."
***
Поки Му Чіхо, Лай Цзіньтян і інші шалено атакували Ілюзорний стрій вбивства, Лінь Мін був у ньому в стані абсолютного спокою.
Перед ним тремтіла висока тінь, наче бряж на воді. Мало - помалу вона знайшла щільність, яка перетворилася на гігантського демона в три метри. У його руках була велика сокира, а тіло обплутували важкі ланцюги. Його культивація була схожа на початкову стадію Ядру, що обертається.
У минулому цей будівельний майданчик служив місцем тренування для учнів Імператорського палацу Бога-Демона, на зразок Масива Десяти тисяч вбивств у Секті Семі Тайн. Все тут було ілюзією. Незважаючи на справжній бій, тут не можна було померти. Якщо тебе « катували», масив просто викинув тебе назовні.
Лінь Мін міг легко перемогти цього демона, але за ним підуть сильніші противники. Він знав, що зможе перемогти чотирьох або п’ятьох людей, але потім його викинуть з масиву прямо в руки ворогів. І наслідки будуть фатальними.
Закриваючи очі і відривши всі ілюзії, Лінь Мін почав обережно рухатися, дотримуючись методу проходження ладу, який він запам’ятав. Він прийшов сюди не для тренування, а щоб знайти вихід. Його метою був транспортний масив, що неподалік. Цей телепорт вів на центральну площу, звідки можна було потрапити в будь-яку точку цього зруйнованого світу, у тому числі і в Імператорський палац Бога-Демона.
Лише чверть години тому Лінь Мін довго вагався біля входу до цього масиву, не вирішуючи піти в палац і вступити у зіткнення з монстрами стадії розрухи Життя за Корень Дракона Брахми. Але справа була зовсім іншою. Тепер Імператорський палац Бога-Демона здавався його єдиним шансом.
Рик!
Примарний демон видав яростий рев і кинувся в атаку з сокирою. Лінь Мін лише зробив крок назад і три кроки вліво. Світ швидко змінився, і демон зник.
Минув час, і Лінь Мін наближався до транспортного масиву. Його розум випливав з берегів Му Цяньюй, який осяяв Мю Ціншу. Це був спокій, що народився в крові — тиша перед бурею, пригнічена прагнення вбивства, яка чекає моменту, щоб вирватися на волю.
"Трансретний масив тут!"
Павільйон учнів і Ілюзорний будівельний майданчик був важливим об'єктом, тому вони з"єдналися із центральним транспортним вузлом для зручності пересування. Якби ми подорожували по цьому світі, то були б вкрай здивовані.
Лінь Мін встановив два Кам'яній Сущості середньої якості в пази і активував масив. Його окутав м’яке біле світло. Лінь Мін відчув, як простір навколо нього спотворюється, і все довкола розплилося...
***
У самому центрі зруйнованого світу в повітрі ширяв нефритовий помст діаметром у десять джгутів. На ньому були викарбувані химерні візерунки стародавніх форм. Навколо цього помоста на різних висотах висіли ще десятки двох платформ менше. Всі вони були захищені ледь помітною білою світовою завісою, визираючи тихими і таємничими.
У якийсь момент на одній з платформ спалахнуло тьмяне світло, і на ній з'явився закривавлений юнак. Це був Линь Мін. Телепортація перенесла його на сотню.
Спираючись на Криваву алебарду Великої Пустоші, Лінь Мін піднявся. Голова кучерилася, і його стан був жалюгідним. Доставивши другу Пілю Огида Ян, яку йому дав Му Фэнсянь, він проковтнув її і сів медитувати.
Він не боявся, що Му Чіхо знайде його через телепорт. Без знання принципів роботи цих стародавніх формцій запустити їх було неможливо. Вибравшись з Ілюзорного ладу вбивства, Лінь Мін почав виношувати в голові божевільний план.