***
Сюань Уцзі був занурений у свої думки, коли раптово поруч з ним спалахнув чорний світло. Силует голови клана Чорних Цзяолун стрімко рвав вниз, перетворившись у потік чорного вітру, що несучий до Імператорського Дворця Бога-Демона.
Голова роду Чорних Цзяолунів був на другому етапі випробування життя. На його думку, Імператорський Дворець Бога-Демона був покинутий десятки тисяч років, і будь'які захисні масиви повинні були давно втратити свою силу. Однак він виявляв обережність і до краю активував свою захисну сутність. Його спиною лягла примарна форма чорного цзаолуну.
Сюань Уцзі, спостерігаючи за сценою, залишався зовсім байдужим. Він просто холодно посміхнувся, про себе назвав його ідіотом.
У той момент, коли глава клана Чорних Цзяолунів вже був готовий вдертися у головний вхід палацу, раптово мікнув блідо-червоне світло. Біля входу в Імператорський палац з’явився ореол, який, наче припливна хвиля, сильно ударив назовні на чолі клану.
Роздався глухий звук удару. Тіло голови, наче футбольний м’яч, відлетило назад і в польоті він виплюнув фонтан свіжої крові!
Побачивши цю картину, присутні майстрів Стадії випробування життя дещо змінились. Палац, закинутий десятки тисяч років, все ще охоронявся масивним масивом? Крім того, сила цього масиву була такою великою! Навіть майстер другого етапу Стадії випробування життя харкал кров’ю від одного лише зіткнення!
Хоча це сталося ще й тому, що глава клана була придушена до двадцяти відсотків, пам’ятайте: масив головного входу був лише захисним. Якщо навіть захисний бар'єр змусив його гакати кров'ю, то атакуючий масив, безсумнівно, вбив би його миттєво.
Майстри Стадії випробування життя вкрай виснажилися. Цей Імператорський Палац Бога-Демона був занадто страшний. Якщо хтось вирішить, що він став нешкідливим з-за минулих століть, він обов'язково поплатиться за це життям.
Глава клана Чорних Цзяолунів витер кров з губ і з похмурим виразом обличчя втупився на мерехтливий захисний бар'єр. Що це за чортів масив, здатний працювати десятки тисяч років? І навіть через стільки часу він залишається таким потужним, як людина.
***
Густий ліс таїв у собі незліченні небезпеки. Упродовж цілої дороги воїни гинули один за одним. Коли через годину вони, нарешті, вибралися з чащі, їх число зменшило на тридцять відсотків.
- Це ж...
Перед очима натовпу з'явилася безквітна темно-червона рівнина. У викопаній риттвіном землі біліли не поховані до кінця кістки. Усюди були вмонтовані сірі кам’яні плити — одні великі, інші менші. На кожній з них були викарбувані складні руни, зовсім не схожі на систему символів Континента Тяньяні; ніхто не міг зрозуміти їх значення.
Ця темно-червона рівнина викликала гнітюче відчуття. Навіть небо тут було багровим, що відливає примарним кривавим світлом. І наскільки ж контраст між первісним лісом та пустинею цієї кривавої порожньої землі був величезний!
Знеохочений недавнім досвідом, всі стали дуже пильними у цій моторошній рівнині. Але шлях назад був відрізаний: залишатися в лісі було не менш небезпечно, ніж йти вперед. Краще було рухатися далі, можливо там їх чекав шанс на удачу.
— Идем, — перший на притулку до долини схилився старий чоловік з орлиним носом із дияволського Регіона Південного Моря. Це був старійшина Лянь Ченцзі, майстер середнього етапу Стадії Враження Ядра. Ця фракція мала двох старійшин середнього етапу і дев’ять сильних воїнів першого кроку, двоє або троє з яких були на пікі. Диявольський Регіон Південного Моря був вищий за всі інші секти, і вони були найпевнішими.
Однак, ступаючи на рівнину, Лев Ченцзі трохи змінився в обличчя. Подалення справжньої сутності стало ще сильнішим, тепер можна було використовувати лише чверть своїх сил.
— Подалення посилилося ще на п’ять відсотків! — опумно вимовив Лянь Ченцзі.
- Закони цього місця надто дивні. Так продовжуватися не може, нам буде все небезпечніше, - інший старійшина виглядав стурбованим. Він вирішив, що якщо пригнічення опуститься нижче 20 відсотків, то він припинить рух. Інакше вони зможуть вбити навіть жорстоких звірів, які мають лише грубу силу.
Слідом за воїнами диявольського Регіона на рівнину вступили й інші. Багато хто активував захисні щити, щоб виявити просторовий розлом. У цьому безжиттєвому місці ніколи не знаєш, що призвело до руйнування і тому слід було бути обережним.
Увесь цей шлях вони долали з великою обережністю. Здавалося, що ця порожнеча може бути набагато небезпечнішою за ліс. Проте, на превелике здивування громадськості, за дві чверті години вони не зіткнулися з жодною загрозою.
Дехто почав сумніватися, коли той, хто йшов попереду Лев Ченцзі несподівано змінився в обличчя і різко вдарив рукою до землі під ногами. Здійснювався оглушливий вибух, ґрунт і каміння розлетілися. Ті, що йшли позаду, здригнулися, думаючи, ніби це ворожа атака, але з розвернутої землі вилетів важкий дворучний меч.
Клібок завдовжки в п’ять чі був чорним як смола. Від нього виходила сила, схожа на скарб із високораного світу!
- Що? — Очі воїнів загорілись. Просто вихопити з-під землі високорангий скарб Земного рангу? Ні, вони підходили до коливань аури і зрозуміли, що це артефакт Зимного рангу середньої якості, але він був у багато разів сильніший за звичайні предмети цього рівня. Це був винятковий примірник.
Він подумав: « Це артефакт Земного рангу середнього рівня, створеного майстрами давнини. Він в кілька разів перевершує сучасні аналогії".
Скарби Земного рангу середнього рівня вже були дуже цінними. Навіть копія « Кривавої алебарди » Великої Пустоші, яку використав Лій Мубаї, була лише топовим артефактом Земного рангу середнього рівня.
Оскільки Лінь Міна мала високі стандарти, він не був вражений таким враженням, але очі довколишніх його воїнів палали жадібністю. Більшість з них використовували зброю Земного рангу низького сорту, і такий меч змушував їх тремтіти. Небезпеки лишилися позаду, нарешті настав час нагороди! Так думали більшість людей.
Ця кривава пустиня здавалась небезпечною, але там не було ворогів. Мабуть, це були руїни стародавнього поля бою. Якщо лізти в хвіст Диявола у Регіона Південного Моря, то це не принесе жодної користі.
З цим мисленням багато менших груп почали непомітно змінювати напрямок, відділяючись від головного загону. Для підстраховки такі групи очолювали майстра на пікі Сяньтян, або хоча б двоє-трое на пізньому етапі Сіньйона.
Загальна група редел на очах. Навіть воїни диявольського Регіона почали розсереджуватися — кожен хотів знайти більше артефактів, а на шляху до лев’я Ченцзі не було жодних шансів.
— Ходімо в ту сторону, — сказав Мін Му Цяньюй. Людей ставало все менше, і слідувати за Лянь Ченцзі було б занадто помітно.
— Ладно.
Мунізуй і Линь Мін разом покинули загін. Чи справді ця порожнеча була безпечною, питання залишалося відкритим. Багато людей розуміли це, але пожадливість затуманила їм розум. Побачивши, як Лінь Ченцзі з першого ж разу витягнув гарний артефакт, вони не змогли протистояти спокусі.
Можливо, на полі бою були не тільки мечі, але й інші речі, наприклад кільце Сумі, в якому могли зберігатися всі багатства якогось стародавнього майстра. Це був би шлях до миттєвої величі.
Здалеку Му Ціншу спостерігав за Лінею Міном і Мією Цяньюю, люто стискуючи зуби. Він навіть думав, щоб напіймати вбивцю, але знав: якщо він зробить це, то його родовід розпадеться протягом шести місяців і втратить всі сили. Він не міг помститися, але бачити, як Лінь Мін і Му Цяньюй стають все ближче, було для нього болісно до нудоти.
Му Яньчжо подивився на це з боку і важко зітхнув. Реальність була жорстокою, і результат очевидний, але рідко хто готовий змиритися, коли у нього віднімають те, що він вважав своїм, особливо якщо його обходить суперник ...
***
Лінь Мін рухався обережно, повністю активувавши сприйняття. У цьому дивному світі його почуття могли охопити лише радіус у двадцять джянів, а в глибину землі - і того менше, близько десяти. Але навіть у цьому десятичжановому шарі землі все було заповнено рештками.
- Скільки ж кісток тут! — Линь Мин мимовільно пожив. Всюди лежали кольорові скелети. Дехто був звичайним і за десятки тисяч років став каменем, а інші зовсім не постраждали від часу, залишаючись прозорим, як - от нефритом, або взагалі переливались сімма квітами. Це очевидно залежало від рівня культивації і технік, які практикувалися в момент смерті.
- О, дійсно є кільце Сумі...
Лінь Мін помітив кільце на кістки руки. Він витяг руки з-під землі, але перевірив його ментальною силою, розчаровано похитав головою - внутрішній світ кільця вже схлипнувся. Такі штучні простори нестабільні, і кільця Зимового рангу зазвичай зберігають їх не більше тисячі років.
Не тільки кільця, але й багато артефактів згнили. Лише особливі речі могли пролежати в землі десятки тисяч років і не зруйнуватися. Лінь Мін йшов вже чверть години, але так і не знайшов нічого вартий.
— Хм? Це, здається ... — Му Цяньюй поцікавилась глянути вдалечінь. У десятці жанців від них росла група дивних квітів. Посередині цієї мертвої рівнини такий оазис виглядав дуже незвично.
- Квіти Кривавого Зла? Не думала, що знайду їх тут... — Квіти Кривавого Зла любили місце з високою концентрацією ліжок і зловісною аури. Вони проросли лише тоді, коли були рідкісне явище і росли дуже повільно, століттями та тисячі років. На Континенті Тяньань вони були великою рідкістю, а тут росла ціла поляна.
Але з огляду на те, що це були руїни стародавнього поля битви з густою аурою смерті, і що за десятки тисяч років їх ніхто не зібрав, поява такої плантації було цілком логічним.
- Ці квіти дуже допоможуть в еволюції моєї первісної Сузаку, Хо-ер. Яка ж удача! « Му Цяньюй дуже зраділа і вже збиралася підійти до них, але раптом замерла. Вона чітко відчула кілька аур, що затаювались поблизу. Від них віяло прагнення крові.
Ці аури належали людям - ймовірно, їх нещодавнім « умовам». Один з них був на Стадії Врожаї Ядра.
— Використовують квіти Кривавого Зла як приманку для грабежу? — Холодно посміхнулася Му Цяньюй.