***
Один за одним майстри Воєнського Альянса міцно стиснули зброю, готуючись до найгіршого. Звичайно, Воєнний Альянс, який складався переважно з різношерстих загонів, поступався регулярному силі диявольського Регіона Південного Моря і виграв лише число.
Але просторовий вихр розстав усе по своїх місцях: всіх, кому не вистачало сил або канули до безодні чи загинули у самому водовороті. У результаті тих, хто вижив у війську Альянса, було набагато менше, ніж серед представників диявольського Регіона.
Люй Хо облився потім. Сьогодні ситуація погіршилась.
Седовласовий Кошмар з ухмилкою окинув поглядом бійців Альянса. У його очах вони були лише рибою на дошці. Він повернувся до рудоволосого юнака і сказав: « Пане посланець, чи не краще спочатку зачистити цю дрібну сошку? » А то раптом зіткнемося в цьому світі з якоюсь небезпекою, а вони скористаються моментом, щоб помститися.
Молодий наволосий хлопець з дияволського Регіона Південного Моря дивився в чорне небо, де ширяв незліченна щібень. Виходячий з великої секти, він був набагато досвідченішим і проникливішим за Кошмара або Кривавої Кості.
Він смутно відчував, що їх затягнуло в якийсь ізольований простір! Такий простір міг би бути невирішеним.
Якщо провести залишок життя в заставі у такому місці ... Його обличчя стало ще похмурішим. Він мав блискуче майбутнє і не хотів вдихати в дірі.
- Пане посланець, як ви думаєте може нам все ж... — Коли хлопець не реагує, Кошмар не втримався і повторив пропозицію.
— Заткнись! — ряв рудоволосий, перебуваючи в поганому настрої духу.
Кошмар поспішав. На його рівні розвитку всі звикли спілкуватися з ним з повагою, і він давно не чув подібного тону в свою адресу. Але перед рудоволосим юнаком він лише міг змиритися, бо не тільки сам був посланцем, але й з усіма майстрами Реґіона. Серед присутніх було багато прямих учнів головної гілки диявольського Регіону Південного Моря.
На даний момент рудоволосого хлопця зовсім не турбували почуття Кошмара, як і війна з островом Божественний Фенікса. Його мучило те, що вони потрапили в цей невідомий простір безпосередньо пов’язані з таємними діями старійшин диявольського Регіона у ці останні дні.
Ті шість кривавих стовпів світла, що змили в небо над островом Кривавого Зла та Іньмін, були справою рук старійшин секти. Можливо, навіть план загального нападу був лише прикриттям для їхніх таємних махінацій, інакше не було сенсу починати цю безглузду атаку саме зараз.
« Ці старі хричі вирішили використати мене як пушене м’ясо!» — хлопець стиснув кулаками, на його губах заграла шалена умилка.
Він важко вийшов і подивився на майстрів Воєнного Альянса, який запитав: « Хто у вас головний?
Всі погляди негайно звернулися на Люй Хо.
Той про себе проклинав долю. Його лідерство було формальним, а авторитет - слабким. Тут зібралися військові майстри та найманці, які звикли діяти самостійно. Хто слухатиметься його? Просто в такий момент їм потрібен був хтось, хто прийме удар на себе.
Зійшовши з духом, Люй Хо вийшов вперед: « Я головний.
Юнак злякався і оцінював його. Пік Сяньтя, але фундамент пухкий - з тих майстрів, що доповзли до цього рівня лише завдяки віку і наполегливості не маючи серйозної бойової сили.
- На даний момент ми оголошуємо перемир'я. Наша мета - вибратися з цього проклятого місця. Але ви будете безперестанно мені підкорятися, інакше я не вагаюся переріжу вас усіх тут і зараз! - Поки він говорив, від нього почала виходити густа спрага крові. Неподалік слабші майстри Альянса відчули, як перехопило подих, а повітря навколо наче охололо.
У Люї Хо не було можливості відмовитися. Він мовчав, що означало згоду.
- Тепер всім рухатися разом. Якщо помітите щось дивне - негайно докладати мені! Особливо це стосується енергетичних віхрів, подібних до того, що затягнув нас сюди!
Енергетична вихори була вхідом до іншого простору, і зараз рудоволосий юнак сподівався тільки на те, що вдасться знайти інший вихор, який веде назад у їхній світ.
Побачивши серйозність посланця, Кривава кістка, Кошмар і Гадюка переглянулися й замовкли. Було очевидно, що ситуація набагато серйозніша, ніж вони думали. Це було досить загрозливе місце.
Лінь Мін загубився в натовпі, намагаючись не привертати уваги. Він також почав розуміти, що вони опинилися в іншому просторі. Якщо не вдасться знайти вихід, вони залишаться тут назавжди. Те, що рудоволосий хлопець взяв на себе пошук шляху було Ліню Міну тільки на руку.
— Хуан Цзи! Гей, це й справді ти!
У натовпі пролунав знайомий голос. Лінь Мін обернувся і побачив бородатого здоров'яка з загону Огненого Топора. Той теж вижив. Але це було б дуже важливо: нехай його рівень розвитку і не був високим, в стані барсерка він міг розправлятися з рівними за силою ворога, а його захисна істинна сутність була досить сильною.
— Хуан Цзи! Ха-ха, я знав, що з тобою все гаразд!
Почувся ще один голос. Линь Мін побачив капітана Огнененого Топору, поруч з яким стояли Чорний меч і Пурпурний Дощ — усі вони були цілі. Примара виглядала блідою, але в цілому не постраждала.
Проте Мо Ляна, Цін Му і Цін Ліня ніде не бачили...
Серце Линь Мина еклило. Усі троє мали особливі здібності, але не були озброєні військовими. Мабуть, вони не могли витримати штормів. Вогняний Топопор зітхнув і сказав: « Перед загальним наступом, знаючи про їхні обмежені бойові можливості, я залишив Мо Ляна, Цін Му та Сін Ліна в тилу. Хто ж знав... Що острів накинь...
Капітан не продовжував. Чи то падіння в безодню, чи просторовий шторм — і те, й друге було смертельним вироком. Пурпурний дощ і Привид теж потьмяніли.
Тільки бородач намагався вичавити з себе посмішку: — Та годі вам, такі пройдики, як Мо Лян, живуть довго, їх так просто не приб'єш. Крім того, він мав з собою духовний ковчег!
Мо Лянна мав розвинене сприйняття, тому він зазвичай керував ковчегом загону і був розташований у його кільцювання Сумі.
Але навіть коли в надрах просторового шторму було видно справжній захист майстрів, то що вже казати про духовний ковчег?
Нінь Мін тихо зітхнув. Така жорстока правда війни. Члени групи Вогнена неодноразово бачили смерть і, мабуть, звикли до постійної зміни своїх товаришів ще перед тим, як він з’явився.
Лінь Мін замовк, і його супутники також занурилися в тишу.
У цей момент в голові колони пролунав мелодійний крик. Лінь Мін здригнувся і миттєво розповсюдив своє сприйняття. Те, що він « бачив » змусило його внутрішньо заховатися. На початку колони майстер початкової стадії Сяньтя був розбитий навпіл — його тіло розвалилося на дві частини, а кров хлинула фонтаном.
« Що це було?»
Линь Мін прийшов у повну бойову готовність. Явну атаку відобразити легко, але приховані погрози, які неможливо помітити навіть сприйняттям, були куди жахливіше.
Свисток! Свисток!
Кілька теней пронеслися над головами людей і приземлилися на місці знищення майстра — це були три гіганти диявольського Регіона та рудоволосий юнак.
Хлопець похмарнів, дивлячись на розрубане над своїм тілом. Рана йшла від правого підреберія нависаючи через груди й живіт до лівої сторони поясниці, ніби людину полоснули надзвичайно гострим клином.
Він розширив своє сприйняття, але навколо не було абсолютно нічого підозрілого.
Брови хлопця билися. Раптом він щось зрозумів і, змінившись в обличчі, обережно відступив назад. Невже це...
Раптом рудий хлопець схопив найближчого до нього майстра Воєнного Альянса і кинув його вперед!
— А-а!
Він встиг лише викрикнути, і тут сталося щось неймовірне. У повітрі його тіло почало розбиватися, наче кинуте моркву наткнулось на металеву струну — і воно похиталося!
Хлюп! Хлюп!
Дві частини трупа впали на землю, заливаючи все навколо кров'ю.
Майстри Альянса, яких тут було більшість, збліднули. У цей момент їм було не до гніву через жорстоке вбивство товариша - невідома сила і близькість смерті наповнили їх душею завданим жахом.
Обличчя рудеволосого хлопця спотворилося в лютій гримасі. Так, це просторові тріщини. У світі, який ось-ось остаточно розпадається, поява безлічі таких тріщин - звичайна справа. Ці тріщини абсолютно невидимі, їх неможливо виявити сприйняттям, але при зіткнення з ними навіть майстер на пікі Сяньтя буде розрізнений, як масло!
Хоч би якими зарозумілими були молоді люди, вони не настільки самовпевнені, щоб думати, ніби зможуть витримати розрив такої тріщини.
Ці розломи, які швидко застигли в просторі, були подібні до невидимих женців смерті, що розгорнули пащі у очікуванні здобичі.
Оскільки їх неможливо виявити, залишається тільки прокладати шлях життя. Коли юнак прийняв рішення, то з холодною командою сказав: « Всі майстри стадії Хоутянь із Воєнного Альянса негайно вийти вперед! Живо!
Це викликало шалену лють серед альянсів. Тільки що юнак знищив їх товариша, віднісся до людського життя як до зброї, а тепер він збирався використовувати майстрів Хоутян як пустечне м'ясо! Бути "живим бджолоїд" в такій ситуації - це вірна смерть.
А що, коли майстер Хоутінь припиниться? Прийде черга майстрів Сяньтян?
У всіх альянсових боях спалахнуло обурення.
Лінь Мін нахмурився. Він сам був офіційно на стадії Хоутян, як і стояючи поряд з ним Привид. Дівчина була мертвою, її очі застигли від розпачу - доля тих, кого викличуть заздалегідь, була наперед визначена. Але як вони могли протистояти дияволському Регіону Південного Моря?
Привид несвідомо подивилася на Линь Міна. За останні місяці, хоч би які небезпеки їх підстерігали, Ліню Мін завжди зберігав спокій і вона підсвідомо відчула враження, що він всемогутній. До того ж він, як і вона, був майстром стадії Хоутінь, і ця доля мала торкнутися й його.
— Просто стій на місці, — спокійно вимовив Лінь Мін і його права рука непомітно лягла на кільце Сумі.
— Да, не двигайся. Нехай ми слабші, але ми не дозволимо їм використовувати нас як худобу! — Процідив крізь зуби Огняний Топор.