***
Коли здоровий чоловік закінчив промову, хлопець на ім'я Чжоу повернувся до Лінні Міни:
- Він говорить правду. Їхня група справді вважається одним з кращих у Військовому Альянсі. Ставити до них добре рішення.
Лінь Мін злегка замочився, не даючи негайної відповіді. Помітивши його коливання, вона сказала:
— Спочатку пішли зі мною до нашої кімнати відпочинку, оглянься. Якщо все влаштує - ступиш. Але відразу попереджаю, що на початку можна тобі трохи допомогти, але не смій постійно розраховувати на підтримку своїх товаришів. Якщо після пари вилазок я побачу, що ти не здатний адаптуватися до боїв не на життя, а на смерть, і не ображаєшся - я викину тебе з підрозділу. Нам не потрібні обузи. У теперішньому бою помилка однієї людини може коштувати життя всій групі.
— Це справедливо, — спокійно відповів Лінь Мін. — У мене лише одне питання до старшого брата: наскільки добрими є ваші канали зв'язку і розвідка?
— Йде війна, а інформація на війні є найважливішою, — відповів чоловік. — Усі елітні загони отримують розвідані з перших рук. Крім того, у нас є боєць з винятковим сприйняттям, який відповідає лише за розвідку і збирання інформації.
- Розумію. Тоді я приєднаюся до вас. Сподіваюся на вашу підтримку, старший брат.
— О? — Здоровяк з подивом подивився на хлопця. Схоже, цього хлопця дуже турбувала розвідка. Але він не звернув на це уваги і кинув: « Ходімо, познайомлю тебе з іншими ».
Здоровяк поставив глек з вином і повів Лінь Міна геть із таверни. Вони проїхали кілька коридорів і вийшли на внутрішнє подвір’я — невеличкий, але оточений ізольським. У центрі подвір'я в медитацію сиділа жінка у пурпурних одягах. Її окутала хмара фіолетової енергії, в якій ледь помітно проскакували іскри блискавки. Очевидно, вона практикувала техніки елемента грому. У неї було гарне обличчя, що нагадує квітку персика, і струнка фігура, але від неї велося холодом. Коли увійшов Лінь Мін, вона лише злегка підняла голову, окинула його байдужим поглядом, кивнула і знову закрила очі.
Неподалеку від неї двоє абсолютно однакових молодих людей були захоплені грою в шахи. Близнюки, обидва на пікі стадії Хоутян.
— О, новенький прийшов! — Помітивши капітана й Ліні Міна, брати відволіклися від дошки і махали руками.
— Уяви себе, — буркнув бородатий здоров’я на Лінь Міна.
— Хуанцзи. Пізня стадія Хоутяна. Результат у Масиві Десяти тисяч Убивств - сто одна тисяча очок. Ранг - боєць першого класу.
— Сто одна тисяча? Непогано, - посміхнувся один з братів. - Є потенціал. Я Цінму, а це мій брат - Цинлін.
Лінь Мін зрозумів, що це прізвисько. Від близнюків виходила слабка, але чиста аура деревної юань-ці. Оскільки ці вірші разом з спеціальними технологіями могли лікувати рани, то в бойових загонах вони завжди були бажаними гостями. Велетенські лекари значно підвищували шанси вижити.
— А це наш заступник капітана, можеш називати Цзиюй. Вона була на пікі початкового етапу Сяньтя.
— Старша сестра Цзию, — привітався Лінь Мін. Та лише ледь помітно усміхнулася.
— Наш загін називається « Вогняний Топор», по моєму прозвищу, - продовжував бородач. - Ми приписані до третього батальйону Воєнного Альянса. Хуанцзі, відтепер ти дев'ятий член нашої групи. Через кілька днів ми виступаємо на фронт. Не підведи мене!
Ліній Мін відповів ввічливою посмішкою:
- Я зроблю все, що в моїх силах.
- Ха-ха, не напружуйся так! — Капитан плескнув його по плечу. - До речі, який твій головний атрибут?
Линь Мін на мить замислився.
— Грім.
Володіти тілом подвійні стихії вогню і грому було рідкісним даром, тож Лінь Мін не збирався його розкривати. Йому довелося вибирати. Використання вогню обов’язково вимагало б техніку на зразок « Крильів Фенікса, що лежать у небесах» або « Міріад вогнів, які пожирають степи » і знаходяться в « Заплетних записах Божественної Алої птиці ». Це могло наводити на думку про його зв'язок з островом Божественного Фенікса. З атрибутом грому все було простіше, хоча таких майстрів мало в провінції Божественного Фенікса, у Регіоні п'яти Вірш і в Храмі Великого Скарбу їх вистачало. Навіть використання сильного духу не повинно було привертати надмірної уваги.
— Грім? Той же атрибут, що і у Цзию. Вона зможе дати тобі кілька порад. Цзиюй родом з секти Пурпурного Скарбуваного, що в провінції Тяньсуань, їх техніки грому дуже гідні.
Провінція Тяньсуань була під управлінням Залу Великого Скарбу. У домі Південних Небес були три секти четвертого рангу: острів Божественного Фенікса, Зал Великого Скарбу та Сеттої Крайньої Пустості. Під початком острова Божественного Фенікса колись було дев'ятнадцять сект третьої ранги, а після знищення Секти Поглинання Місяця їх залишилося вісімнадцять. Секта Пурпурного Скарбу, про яку згадав капітан, була однією з підлаштованих Залу Великого Сокровенею.
— Якщо виникнуть питання з контролю енергії грому, можна обговорити, — промовила Цзию.
Лінь Мін ввічливо кивнув.
- Гаразд, йди до своєї кімнати. Невдовзі після того, як почався бій, Огнений Топор кинув Лінь Міну жтон з номером.
Лінь Мін глянув на нього - цифра "дев'яти".
— Благодарю... І ще, можу я отримати карту розташування ворожих сил?
Власне, заради інформації він і вступив до загону. Острів Нанься був величезний, його територія простягалася на тисячі років. Місце розташування загону Диявола в Регіоні Південного Моря постійно змінювалось. Якщо Лінь Мін носитиметься всюди як безголова муха, то його полювання буде малою і ризик напасти на засідку є величезним.
- Карту сил? — На диво, капітан сказав мені: « Цінліне, видай йому нефрутову підвіску з даними.
Вся військовій інформації була записана на нефритовий сувій. Звичайно, дані в ньому завжди трохи запізнювались і могли відрізнятися від реального оточення. Лінь Мін взяв сувій і занурився в нього сприйняттям. Перед ним розвернулась велика карта, вкрита червоними і синіми точками різного розміру.
- Що це за точки? — запитав він.
— Червоні - це сили диявольського Регіона Південного Моря, синє – наші. Зосередься на кожній з них, і отримаєш деталі.
Линь Мін послухався поради. Інформація була на диво детальною: опис кожного аванпосту, зразкова чисельність ворога, інформація про майстрів, які охороняють об'єкт і характеристики встановлених там масивів. Продивляючись дані, Лінь Мін раптово завмер.
« Аванпост номер три. Він очолює загін майстра середньої стадії Сяньтя. Південна точка збереження шахти Камней істинної Сущості острова Нанься...." Лінь Мін зосередив увагу на невеликій червоній точці на карті.
« Мастер середнього стадія Сяньтя... У мене повинні бути всі шанси вбити його. Якщо це мій перший вихід, почну з них. Охоплююся, наберуся досвіду а вже потім займусь тими, хто на Пікі Сяньтянь".
Перед обличчям майстрів Піка Сяньтян, у Ліні Міна все ще були деякі побоювання. Оуян Шаньсю серед цих практик вважався середенком. Якщо ж йому спаде головний учень великої секти того самого рівня, Лінь Мін не був упевнений у результаті. А в гіршому випадку, якщо він зустріне когось з Му Цяньюй, чия сила подібна до майстра стадії Входження Ядра, йому залишиться тільки використовувати талісман пагони. Щоб досягти успіху, треба було вибрати середню стадію.
Сила майстра росте пропорційно його рівня культивації, і чим вище стадія, тим потворнішим стає розрив. Линь Мін вирішив діяти тієї ж ночі. Капітан сказав, що офіційна операція почнеться через кілька днів, але Лінь Мін не збирався чекати. Він прийшов на полі бою Південного моря заради вбивства.
Практика « Пустоші» вимагала крові. Чим сильніші вороги, тим потужнішими стануть його технології. Запечатавши інформацію в пам’яті, Лінь Мін повернувся до своєї кімнати і почав підготовку.
***
Настав вечір. У небі високо стояла яскрава місяць. На південному околиці жили Каменя істинної Сущості, яке лежало віддалене містечко. Він був оточений дерев’яними парканами, які виглядали вимерли.
Через примести крові Гігантських демонів загарбники не вважали звичайних людей собі подібними. Для них це була війна на знищення. Убивство мирних людей стало звичайним явищем. Ця війна принесла незліченні страждання коренним жителям островів. Хоча острів Божественного Фенікс виділив багато кораблів для евакуації, шлях між островами був долог і небезпечний: морські звірі та величезні хвилі часто заполонили кораблі з людьми.
Під сірим нічним небом промайнула тінь, подібна до привида, і безшумно опустилася на гілку старого дерева. Це був Линь Мін. Завдяки своєму обсентному зору він чітко бачив у місячному світлі темні зеви печер на схилі пагорба в десять разів більше, ніж його. Саме там оселилися вороги. Тоді як воїни провінції Божественний Фенікс віддавали перевагу наметам або тимчасових дерев’яних споруд, то послідовники диявольського Регіона любили оселитися в печерах.
« За даними, ця група була тут сім днів тому. Тут багата жила Каменя істинної Сущості, навряд чи вони покинули це місце так швидко."
Коли Лінь Мін наблизився до печер, то сповільнився. Незабаром він помітив дві люті звірі, подібні до вовків заввишки три метри і які патрулювали вхід. Їхні очі світилися моторошним зеленим світлом, з пастей із гострими кліками свисали алікі мови, а на землю капала в’язка слина. Вони час від часу видавали глухий ревіння. Ці істоти мали неймовірно гострий слух і нюх, і якби Лін Мін не використовував техніки прихованості, яку залишили Бі Ло, його б давно виявили.
« Вони тут, значить я прийшов за адресою. Це було не даремно, адже губи Ліні Міна вдарили холодним сміхом.