***
Коли Оуян Шеньсю впав у купу щебня, він піднісся пилом.
Вогни вибухів згасали, відгомін істинної сутності стихли, і в всій долині запанувала тиша. Стрімкі хвилі на поверхні озера заспокоїлися. На головному острові були знищені руїни, залишивши по собі лише уламки каменю та черепиці.
Кап!
Яскрава крапля свіжої крові зірвалася з холодного наконечника списа Цзисюань і впала на уламки, розбившись удребезги. На цій мовчазній площі звук її падіння здавався неймовірно очевидним.
Лінь Мін стояв посеред руїн, весь покритий кров'ю - як Оуяна Шансю, так і своєї власної. У цю мить він йшов на грізного бога смерті, який вийшов прямо з поля битви Шюри. Господарка навколо дивилися на нього з нескверним жахом: навіть Оуян Шеньсю, досягнувши вершини Сянянтя, не зміг його зупинити і тепер лежав без ознак життя.
Оуян Мін важко зітхнув. Дивлячись на Лінь Міна, він відчував лише заціпеніння. А Лю Сюаня та інші гниття у великих сектах, які ще з дитинства були оточені окрасою слави, виявляли гамму складних почуттів. Усі вони розуміли правду про те, що « небеса — це небо, а за межами кола людей - інші люди». Але ніхто не хотів визнавати себе жабою на дні колодязя. Але тепер, побачивши світ за межами свого « серця », вони зрозуміли: небо є набагато більшим, ніж могли собі уявити.
Оуян Шаньсю все ще лежав серед руїн головного острова, напів похований під камінням у глибокому непритомні. Вигляд бездушного старого поряд з закривавленим Ліням Міном справив сильне враження.
Тисячі людей замовкли через це видовище, яке розливалося в повітрі з жадобою вбивства. На площі запанувала жахлива тиша, а повітря здавалося настільки важким, що він набув фізичної густини.
Кап! Кап!
Дедалі більше крові капали на уламки, а в них розцвітало багряні барви. Тіло Ліну Міна двічі гойдалося.
Бам!
Коп'є Цзисюань з силою вдарило в землю. Коли Лінь Мін спирався на дерево, то важко було відновити рівновагу. Він розбігався занадто багато істинної сутності, а його рани були настільки серйозні, що він ледве тримався на ногах.
— Він на межі! — Прошепотів Оуян Босюй, прищурившись. Він пильно стежив за юнаком і нарешті з полегшенням видихнув.
Хоч би якою великою була твоя сила, якщо ви виснажені — вам більше не загрожує небезпека!
— Він воював з п’ятьма старшими Секти радості, а потім із Оуяном Шеньсом. Він і досі стоїть — це чудо, але не бійтеся його! — передав Оуян Гуан голосом правдиву сутність іншим старійшинам на острові. Було очевидно, що Лінь Мін наближається до краху.
Лінь Мін, вдаряючи списом, повільно попрямував до Ов’яну Бояни. Наконечнику його зброї ще холодно поблювала сталь. Він не міг пройти через Оуян Босюй, молодшого брата Овяна Бояня.
« Що? Цей сопляк у такому стані все ще сподівається вбити мого брата? У нього мізки висихають? Він просто шукає смерті!." Оуян Босюй міцніше стискував довгий меч, і в його очах спалахнув намір вбити. Він хотів прикінчити Лінь Міна прямо зараз, але в присутності багатьох свідків у нього не вистачало сміливості зробити це відкрито.
— Линь Мин! Зробиш ще один крок, і я відрубаю тобі голову! — Оуян Босюй викрикнув похмуро.
Він до кінця розгнівив свою справжню сутність. Оуян Ґуан також обнажив меч, готуючись до бою.
Лінь Мін не пропустив ні слова. Він, як і не чув попереджень, продовжував іти прямо до Оуяна Бояню з безстрашною особою. У Оуяна Босюя смикнувся куточок рота, а Овян Гуан прошепотів:
— Босю, вдаримо утрьох. Ми не сміємо його вбити, але якщо ми важко поранити його, пошкодимо ессенцію крові і меридіани, Острів Божественного Фенікса нічого не зможе нам передбачити. Адже це Лінь Мін напав першим, що він пошкодив есенцію крові Бояня і ремісника секти. Наша помста буде справедливою і виправданою!
— Верно. Тепер острів Божественного Фенікса потребує підтримки всіх сект, щоб протистояти Диявольському Регіону Південного Моря. Вони не посміють зловживати владою, інакше альянс розпадається. Ми знищимо його потенціал сьогодні, нехай заплатить за свою пихатість!
На обличчі Оуяна Босюя з’явилася жорстока посмішка. « Цей зухвалий ідіот, будучи пораненим до такого стану, все ще думає про вбивство мого брата. Якби він виявив розсудливість і зупинився, мені було б важко знайти причину напасти. Але тепер... Умри!»
— В атаку! — Викрикнув Оуян Гуан.
Оуян Босюй першим кинувся вперед, направивши обстрілення меча в праве плече Лінь Міна.
- Я кладу тебе руки!
Губба Оуяна Босюя іскрялися в тріумфальній гримасі. Його меч зі свистом розсікав повітря, тоді як Лінь Мін йшов хиткою походою. Оуян Босюй був упевнений у успіху. Якщо відрубати руку, то її можна буде зрости пізніше, але наслідки для культивації будуть не такими вже й поганими.
— Линь Мин! — Цинь Сінсюань, яка стояла позаду, жахливо закривала рот руками. Цінь Цзія теж змінився в обличчя. У його руках відразу з’явилася цитра, яку викопали із кільця Сумі. Однак тільки недавно Цінь Цзія вступив на стадію Сьянтя, і проти трьох досвідчених майстрів Оуан Ґуану, який був на пікі середнього етапу Сіаньтяни, його допомога була надто обмежена.
Тисячі людей довкола затамували подих, широко розкриваючи очі. Хоча вчинок Оуяна Босюя, який напав на ослабленого ворога, заслуговував презирства, тепер був ідеальним моментом для атаки. Лінь Мін повністю виснажений. Як він зможе захистити себе?
— Сдохни! « Меч Оуяна Босюя вже опускався, обгорнений полум’ям пурхом.
У цю мить, коли життя висіло на волосинці, погляд Лінні Міна раптово став надзвичайно зосередженим. На його лобі спалахнула велика пожежа, і в полум’я феніксу запалився сильний язик!
Справжня кров фенікса, відродження через Нірвану!
"К'я-а!" -- пронизливий крик фенікса змив до небес. Могутня сила вогню вирвалася з міжбрів'ї Лінь Міна. Справжня кров фенікса хлинула в його судини, закидаючи кров закипіти.
Фенікс — це безнадійний і непорушний родовід, який має таку саму властивість: він може вийти з попелу й відродитися на порозі смерті! Звичайні майстри, спалюючи ессенцію крові, отримують величезну силу, але цей ресурс втрачається назавжди. Однак справжня кров фенікса сама по собі може бути відродженою. Навіть якщо її спалити, вона не зменшиться ні на йоту! І це була неймовірна, що кидала виклик небесам могутності.
Завдяки притоку справжньої крові феніксові рани Лінь Міна за мить проникли наполовину. Майже вичерпана істинна сутність, що підхоплена полум’ям крові, знову забурила в його тілі потужним потоком.
Очі Ліни Міна стали холодними, як зірки в крижаній безодні, а їхній блиск пронизав саму душу. Зіткнувшись з цим поглядом, Оуян Босюй мимовільно замер. У нього з’явилось відчуття, що на нього дивиться стародавній лютий звір. По тілу пробіг озноб, а серце наповнилось поганим передчуттям. Але було вже... Занадто пізно!
Лінь Мін струшив списом Цзисюань. Вогонь Зірки спалахнув з новою силою, і під дією крові фенікса його пурпурний колір став ще більш насиченим та глибоким.
— Умри! — крижаним тоном кинув Линь Мін. Ці слова прозвучали як подих морозного вітру з безодні.
Копье рвалось вперед, полум'я гриволо, трясучи повітря. Яскраво полум’я захопило форму примарного фенікса і попрямував прямо на Оуяна Босюя!
« Божественний Фенікс в небесах! »
Це був смертельний прийом з третього рівня заборонених Записок Божественної Алої птиці, який Лін Мін освятив у Тайному Царстві Божествного Фенікса. Він підкорявся грому Огняному Удару, але тільки на самому початку Сяньтяну було достатньо щоб знищити Вів'яна Босю.
- Що? Як це можливо? — Оуян Босюй впав у паніку. Він не міг повірити, що Ліню Мін, який тільки - но помер, раптом виявив таку силу. У цей критичний момент у нього не було часу на роздуми. Вогонь, що палить, заглушив його. Оуян Босюй верещав і наніс запеклий удар мечем по вогняному феніксу.
Бам!
У мить пурхне полум’я на мечі Оуяна Босюя було поглинуто вогняним феніксом, який відразу ж кинувся на майстра.
— А-а! - Побачивши, що полум'я ось-ось поглине його, Оуян Босюй закричав і до межі активував свою захисну справжню сутність.
Здавалося, що на лід вилили розплавлений метал. Захист Оуяна Босюя негайно випарувався, і полум’я охопило його тіло, спалюючи тіло. Старший дуже розпачливо кричав.
У ту саму мить Лінь Мін встромив спис прямо у данню Оуяна Босюя. Зруйнував його різкий поворот — і він розлетівся вдребезглі. Оуян Босюй загинув на місці.
Ті, хто сидів на місці, застигли в труні мовчання. Раптова зміна відбулася так швидко, що вони не встигли навіть усвідомити її. Як це можливо? Лінь Мін, який вже повинен був відпочити, раптово вибухнув силою і миттєво вбив Оуяна Босюя?
Перстень Сумі на руках хлопця блиснуло, і він без зайвих церемоній забрав тіло ворога в сховищі. Саме кільце Оуяна Босюя Лінь Мін сховав окремо.
Вбивство забрало лише мить. Оуян Гуан і ще один старійшина були на середині своїх атак, коли це сталося. Побачивши таку жахливу картину, вони мимовільно запнулися і сила ударів розвіялася сама собою.
Лінь Міну було на це начхати. З холодним блиском в очах він зробив різкий крок вперед і направив спис прямо у груди Оуяну Гуану! Той вже втратив величезну кількість істинної сутності в попередніх сутичках. Формально він залишався на пікі середнього етапу Сіньтя, але насправді його сьогоднішня сила була меншою ніж у рядового майстра початкового кроку.
Оуян Ґуан зблід. Він зрозумів, що Ліню Мін охоплена жага до крові. Цей удар не був спробою залякати або перевірити сили, це було ударом на смерть. Якщо він не зможе заблокувати його, то помре! У цю мить Оуян Гуана проминув холодний піт.
Раптом поруч з ним затряснув пурпурне світло. Інший старійшина Секти радісного об’єднання, який тільки - но збирався атакувати разом з ним, не кажучи ні слова, розгорнувся і кинувся навутек! Серед учнів цієї секти вірність і честь рідко з’являлися, а в будь - якій ситуації їхнє життя було на першому місці. Побачивши, що Лінь Мін вибрав для цього Оуяна Гуана, той старійшина вирішив втекти. У порівнянні з життям гідність і репутація не мали жодного значення!
"Прокляття!" - виручився Оуян Гуан, але тепер йому довелося самотужки зустрічати атаку Лінь Міна.
— Надто багато на себе береш! — Викрикнув Оуян Гуан, міняючи напрямок меча, намагаючись підчепити спис Цзисюань знизу вгору. Але коли стався конфлікт, він відчув дивну вібрируючу силу, яка через меч передалась усьому його тілу. Руку проколола тремтіння, і меч ледве не вилетів з пальців.
Оуян Гуан був шокований. У цей момент Лінь Мін завдав нищівного горизонтального удару. Холодна сталь Свальбюань несла в собі лютого полум’я.
Бам!
Оуян Гуан змахнув мечем, розсіюючи вогонь на спис, але в цей момент тонка струмка пурпурного духу вогню, прихована переважно полум'ям, безшумно доторкнулася його грудей...
Пш-ш!
Вогонь падаючої зірки, наче отруйна змія, встромився у тіло Оуяна Гуана!