***
Оу Сюн-кун загинув, помираючи в болісних судомах. Через його високий рівень культивації Істребляюча кров Злая Молені не змогла вбити його миттєво, але це лише зробило його страждання більш довгими і нестерпними. Зрештою він закінчив свою подорож, перетворившись на сухий труп.
Три розряди Свині, яка витягує кров Злий Блискавка зі свистом повернулися до Лінна Міна, зливаючись із його потужним духом. Цинь Яо проковтнула; такі методи вбивства по шкірі використовувалися не для того, щоб вносити у дію праведного майстра. Коли Ліню Мін обернулася до неї, дівчина здригнулася і її долоні мимовільно зволожувались від поту.
— Дякую тобі, — сказав Лін Мін.
Він бачив, як Цінь Яо рятувала Сінґ Сінсуань і міг уявити, що вона не раз піклувалася про неї. Інакше Синсюань просто не протрималася б серед рушниць кровопролитних демонів до його прибуття.
— Це для тебе, — сказав Лінь Мін з каблучки Сумі два флакони з пілюлями.
У свій час він забрав перстень Святого Сина дияволського Регіона Південного Моря, Лай Мубая. Окрім копій Кривавої алебарди Великого пустища та нефритових сувоїв зі стародавнім демонічним сувоєм, там зберігалися багато цінних скарбів і дорогоцінностей, вартість яких перевищувала навіть Пілю Входження в небо. Лінь Мін не поскусився і простягнув їй флакон Пілюль Соцілення та флейф Пилу-Демного Духа. Ці ліки були призначені для майстрів стадій Сяньтя і Хоутян, щоб укріпити основ та загарбати справжню сутність тіла.
Так зване "зростання коренів" і вирощування першооснови насправді означало створення міцного фундаменту. Фундамент самого Ліня Міна ще під час проривів був доведений до досконалості, тому для нього ці пілюлі не мали великого значення. Однак осонські засоби цінувалися набагато більше, ніж ті, що тільки підвищували рівень культивації. Лише дві Пілюлі Земного духа прирівнювалися до одної Пилюле Входження в небо, а ціна кожної пілюллі Солодіння була навіть трохи більша! Линь Мін одним махом віддав вісім Пілюль Земного Духа і три Пилюлі Соцілення.
Цінь Яо взяла флакони і, вдихнувши вирваний аромат ліків, на мить замерла в очепенінні:
— Це... Пилюлі Земного Духа?
Вона знала про їхнє існування, але для неї вони були майже легендарними. У Секті Семі Тайн тільки найкращі учні, такі як Цзян Боюнь або Цінь Всінь, могли розраховувати на одну-дву такі пили при вступі до стадія Хоуття. А Лінь Мін просто так віддав відразу вісім! Для звичайного майстра Секти Семі Тайн ціна була визначена. Вони мали такий скарб, а це було б набагато легше для Пилюлі Входження в небо. Зрештою, ефект укріплення можна отримати з часом, а без Пілюлі Входження в небо — якнайменше, щоб досягти стадії Сяняньтя. Для учнів секти Пилюля Земного Духа була наче вишукана м’яза лютого звіра для бідняка: коли не вистачає навіть на хліб, то ліпше обміняти їжу на мішок борошна.
— Я... — Цинь Яо не знаходила слів.
Якщо вона дізналася про це, Пілюлі Земного Духа вперше бачила. Однак за щільністю енергії неба і землі, яка походить від них, вона зрозуміла, що вони набагато цінніші. Насправді їй вистачило б і пари Пілюль Входження в небо, бо вона поїхала на острів Кривавого Зла, ризикуючи життям, щоб заробити Камені істинної Сущості середньої якості для їх покупки.
Лінь Мін, розгадавши її думки, посміхнувся:
- Пилюлі Земного Духа призначені для тебе. Твоя справжня сутність хаотична, а основи нестабільні. Інакше як би ти не справилася з парою кривавих демонів Земного рангу? У твоєму теперішньому стані пробитись до Сьянятя буде дуже важко. Пілюлі Земенного Духа зміцнять твій фундамент і значно збільшать шанси. Що ж до Пілюль Собаки, то їх можна обміняти на Пилюлі Входження в небо. Три штуки потягнуть як мінімум на три Пілюлі Входження в небо. З міцним фундаментом двох-трьох таких пігулок тобі цілком вистачить для прориву.
« Трері Пілюлі Собаки за три Пилюллі входження до неба?» — Цінь Яо засмерла.
У цей момент Цінь Цзія з усмішкою додав:
— Цінь Яо, ці Пілюлі Собаці призначені для майстра Сіаньтян і їх цінність дійсно вища. Я можу поговорити з головою секти і допомогти тобі з обміном. Старші Секти Семі Тайн будуть раді такого розпорядку.
Цинь Цізія, старійшина Секти Вінн, міг гарантувати безпеку та чесність обміну. Якби він сам потрапив у небо, то і сам поміняв би себе. Адже для майстра Сяньтян ці люди були б марні, на відміну від Пілюль збудовників.
Цинь Яо не знала, що й сказати. Вона притиснула руку до грудей, її дихання стало подихом. Усе, що вона робила, здавалося їй чудовим сном. Стадія Сяньтянь! Її ціль була готова повністю покінчити з життям і несподівано стала досяжною в одну мить.
Здивований, Ліню Мін раптово зітхнув. Він розумів її почуття. Колись у країні Небесної Вдачі багато майстрів мріяли хоча б поступити на Стадію Конденсації Каналів, а майстра Сяньтянтя видавалися їм небажаними. А тепер лише два флакони могли створити нового майстра Сіньтян, сповнивши мрію всього життя учня секти третього рангу. Світ був сповнений нерівності: звичайні люди подібні до мурашки, а ті, хто вважає себе великими, — лише мурашками. Його шлях був ще дуже долог.
— Цинь Яо, не говори нікому про те, що я живий.
— Я... Я зрозуміла, що вона сильно закивала. Хоча дівчина намагалася заспокоїтися, її голос все ще тремтів.
Ліню Мін посміхнувся і обережно підняв сплячу Цінь Сінсуань на руки. Він тимчасово подав у серце бажання помсти, і знайшов тихе місце подалі від острова Кривавого Зла. Збудувавши тимчасове ліжко з сухої трави та одягу, він уклав Сінсуань. Він не міг поїхати до Сетти Семі Тайн, поки не переконається, що вона повністю видужала.
Цінь Сінсуань проспала два дні. Весь цей час Цінь Цзія був поруч, обговорюючи з Цін Яо техніці їх секти. Вони належали до однієї гілки; Цінь Цзія мав надзвичайний талант, але почав практикувати надто пізно, через що пропустив кращий період для росту. Тим не менш, його досвід у техніці Секти Цінь був величезний, особливо в розумінні Серця Циня. За два дні розмови Цінь Яо дізналася більше, ніж за роки навчання.
Дні проходили спокійно. Лінь Мін встановив навколо простої форми, яка приховує ауру. Він сховав у печері Палемінного єдинорога не через страх перед кровопролитними демонами, а просто не бажаючи, щоб шум битви вдарив Сінсюань.
Уві сні обличчя дівчини було безтурботним, а рум'янець на щоках робив її схожою на немовля. Тільки час від часу вона хмурувалася, і на обличчі пропав жах - пережите залишило занадто глибокий слід в її душі. Смерть Лінні Міна, втрата родини Цінь, отруйний Оуян Боянь і кішаючий небезпеками острова Кривавого Зла були кошмарами, що тягли на неї важкий тягар. Щоразу, коли Ліні Мін бачив це, він відчував гострий біль у серці. Він мовчки брав її за руку, даючи потіху. Це допомагало: Цинь Сінсуань поступово заспокоювалася, і часом на її губах просувалася щаслива усмішка.
У печері було прохолодно. Вона конденсувалася на зводах, перетворюючись у прозорі краплі. Але Сінсюань не мерзла. Есенція крові Чжуцюе поступово перетворювала її родовід, заставляючи кров бурлити, наче у розжареній печі. Іноді вона навіть покривалася іспанкою, намагаючись скинути ковдру або й розстебнути одяг. У такі моменти Ліню Міну довелося з деяким збентеженням переховувати її знову, очікуючи, поки есенція крові Чжуцве повністю не сільється зі своєю істотою, проводячи кістковий мозок.
Час текло повільно, пройшов ще один день. Глибокої ночі на небі яскраво сяяла повний місяць, але через кривавий туман, вічно окутаючий острів, вона здавалася багровою і зловісною. Цінь Сінсуань повністю заспокоїлася, а незвична температура на її обличчі зник. Перетворення крові закінчилось тихо і непомітно.
Сліза застигла в кутці її очі, поблискуючи у світлі багровий місяць, немов кривава перлина в раковині. Лінь Мін обережно змахнув її пальцем, відчуваючи ніжність. У цю мить Сінсуань кашлянула, на її обличчі відображалася миттєвий біль, і вона відкрила очі.
Туманний погляд поступово прояснився, і перед ним з’явилося обличчя Лінні Міна. Вона замерла. В останні дні сни так часто міняли один одного, що вона вже не розуміла де реальність. Вона смутно пам'ятала, як у момент наближення до смерті побачила Ліна Міна, який приїхав на Чжуцюе, але не знала, чи це було правдою або плодом згасаючої свідомості. Вона навіть не була впевнена, жива вона або мертва. І ось тепер, очікуючи знову зустрітися з самотнім і сірим світом, вона побачила Ліню Міна, який сидів поруч із полегшеною посмішкою.
Сльози вилізли з очей Цінь Сінсуань. Вона кинула Ліню Міну в обійми, заховуючи риданнями, і мертва нудота вчепилася до його пояса, немов боячись, що якщо відпустить хоч на мить, він зникне назавжди.
— Все гаразд, все буде добре. Лінь Мін ніжно гладив її по спині. Його серце переповнювало почуття: яке ж чудове відчуття - знати, що ти не втратив її.
Цінь Сінсюань плакала в його обіймах, не можу ні слова. Її біль і гіркота таяли в цей момент, як сніг на сонці. Вона раптом усвідомила, що більше ніколи не зможе залишити його. Навіть якщо між ними існує прірва, вона силкується йти за ним навіть тоді, коли їй призначено стати метеликом на полум’я.
Лінь Мін насолоджувався цим моментом близькості, поки через довгий час Цінь Сінсуань не прошепотіла:
- Я зголодніла...
Провівши три дні без їжі, вона була цілком виснажена.