***
На світанку Павільйон Утун, який зазвичай занурювався в мовчанку, ожив. На лісовій ділянці неподалік стояв величезний вогнища, і це свято було в розпалі.
На острові Божественного Фенікса учні рідко балували себе смаженим м’ясом. Вони їли духовний рис, поживні овочі і молоді пагони бамбука. Багато дівчат роками не курять м’яса, ведучи майже заплямований спосіб життя. Острів був місцем суворих правил, і подібні вольності траплялися раз на кілька років. Без особливого дозволу на такі справи можна було б догодити в келію для роздумів.
Але серця молодих людей, хоч би яким був їхній статус, все ще прагнули веселощів. Проводити кожну ніч у чотирьох стінах за нескінченними тренуваннями було дуже важко, тож на свято прийшли всі: від учнів елітних до особистих послідовників. Навіть деякі учні внутрішнього подвір’я вгамували своє бажання пробратися сюди через зв'язок, вирішивши у будь-якому випадку повеселитися до ранку.
Майже 90 відсотків учнів острова становили дівчата, і більшість з них були справжніми красунями. Поляна нагадувала квітучий сад, наповнений сміхом і яскравими одягом. Серед них була Чжоу Сяньюй з Півдня. Як новий адпт, вона не мала права бути тут, але Чженжень Чжень запам'ятав її. Він знав, що дівчина прибула разом з Лінь Міном і припустила, щоб вона була його служницею або наложницями. На думку Чжен Чженья, з талантом Чжуу Сяньюї на острові вона могла претендувати максимум на роль провідної служниці при якому-небудь важливому майстрі, так що він запросив її, вирішивши зробити послугу.
Чжоу Сяньюй все ще перебувала в заціпенінні. Вона не була на денному банку і не бачила ту легендарну битву, про яку тепер судили на кожному розі. Вона не могла повірити, що Стадія Пульса порівняє її з Сяньтянкою. Ця ідея врізалася у її пам'ять, здається чимось із області фантастики. Стадія Сяняньтя довгий час була межою її мрій, символом старійшин своєї рідної секти, перед якими вона завжди схилялася в глибокому поклоні. Чи Лінь Мін тепер має силу, яка дорівнює силі внутрішнього старійшини Секти Полового Місяця?
Поки вона роздумувала, Чженжень раптово схопився і закричав:
— Брат Линь! Брате Линь, йди сюди! — Він шалено замахав рукою, перевертаючи над вогнем тину синьоокого фазана.
Чжоу Сяньюй ледве могла повірити своїм очам. Високомірний елітний учень, який лише кілька днів тому не отримав її очима, тепер подався у зашукану посмішку і намагався вислужитися перед Лінею Міном.
Лінь Мін щойно повернувся від Му Юйхуан. Коли він з’явився на полі, натовп пробіг гуль. Сотні поглядів приверталися до нього з захопленням, обожнюванням і звичайно ж краплею заздрості.
- Це він Лін Мін? Не схоже, щоб він був сильніший за майстра Сяньтянтя, — прошепотів один з молодих учнів.
- Дурень, що ти розумієш! — Осад його старший. — Брат Линь ховає свою ауру. Коли настає потрібний момент, його міць вибухає і зростає в сім-сім разів!
У битві проти Львова Ліня Мін двічі робив різкі ривок у силі: спочатку за допомогою Закалки кісткового мозку, а потім активував Силу Бога Єретики. Це справило на глядачів незабутнє враження. Лінь Мін ввічливо кивнув Му Сяоцин і Му Діншаню та присів поруч з Чжен Чженеєм.
— Чжоу Сяньюй? — Линь Мін з подивом помітив дівчину.
— Да... Старший брат Чжан запросив мене, — вона обережно відклала шампур і додала з щирою вдячністю: — Дякую тобі. Мене взяли на внутрішнє подвір'я, і... Її Високість Свята прислала мені сувій з першою сходинкою заборонених Хронік Божественного Сузаку. Вона пообіцяла, що протягом місяця мені пересадять кров Сузаку.
Її голос звучав боязко і шанобливо. Тепер, коли Ліню Мін оточували оріолом такої слави, вона інстинктивно дистанцувалась, ховаючи глибоко в серці ті ніжні почуття, що виникли після її порятунку.
— Ось як? Це чудово, — відповів Лінь Мін. Він просив Му Цяньюю подбати про неї, і та швидко все владнала. Кров, яку отримає Чжоу Сяньюї, звичайно, не йшла ні в яке порівняння з есенцією Лінні Міна, але для звичайного учня це був щедрий дар, який дає чудове народження із вогняною Юань-ці.
Атмосфера була душевною. Завдяки Чженджу Ліні Мін познайомився з багатьма особистими учнями, серед яких був Ян Фухун.
— Брат Янь, — ввічливо склав руки Ліню Мін.
Обличчя Янь Фухуна застигло. Він до останнього не хотів іти на це свято, але якби він — особистий учень — проігнорував загальне зібрання, то був би надто підозрілим. Його серце пішло в п'ятки. Знай він раніше, що Лінь Мін - такий монстр. Він би і пікнути в його бік не посмів. Перед ним стояла людина, яка в майбутньому може перевершити саму Му Цяньюю. Одне слово такого « Святого Сина » і від Янь Фухуна та мокрого місця не залишиться. Він видавав із себе жалюгідну посмішку, віщуючи, чи не здав його Чжань Юнцзянь. Чоловік засунув кубок вина, збираючись було просити вибачення, але Лін Мін вже відвернувся, щоб поговорити з кимось іншим. Янь Фухун видихнув, відчуваючи, як спіймали його долоні.
Невдовзі після цього Лінь Мін знайшов вільне місце біля вогнища і зосередився на підготовці. На відкритому вогні завжди була його любов і вправність. Його багаття миттєво стало центром уваги. Острів Божественного Фенікса славився своїми ученицями по всьому Південному Небесному Реґіону, і тепер десятки молодих дів в червоно-синих сукнях, наче яскраві квіти, то й справа « випадкова» поруч з ним.
— Брате Лінь, ті коливання вогняної енергії в Павільйоні Утун на днях - це ж ви тренувались? Так вражає! Я чула, ви вивчаєте заборонені Хроніки всього кілька місяців, а вже досягли таких вершин. Я вчуся два роки і тільки-тільки прорвалася на другий рівень... Не могли б ви дати мені пару порад? — запитала симпатична дівчина років п’ятнадцяти, дивлячись на нього широко відкритими і сповненими надії очима.
— Э-э... Я і сам зараз на другому рівні. Коли ми просуваємося далі, то обов'язково обговоримо це — збочуєно відповів Лінь Мін.
— Правда? Ловлю вас на слові!
« Брате Лінь, спробуйте це крило, — сказала інша учениця.
— Дякую, — з усмішкою на обличчі Ліню Мін прийняв підношення. А втім, надмірна увага жінок була також виснажливою.
Через те, що на острові Божественного Фенікса чоловіків було дуже мало, конкуренція за гідного партнера життя була жорсткою. Учниці острова були горді й не дивилися на звичайних людей або слабких практик. Виходити заміж за виродків з інших сект означало залишати острів і втратити доступ до його унікальних технологій та ресурсів крові. Тому дівчата шукали чоловіка у своїй секті. Навіть роль наложниць у талановитому майстерні вважалася завидною ситуацією в порівнянні з одруженням. А Лінь Мін — чудовий, неймовірно сильний і перспективний — був метою номер один.
Спочатку дівчата просто заводили розмови, потім почали приносити їжу. Невдовзі перед Лінею Міном виросла гора смаженого м’яса. Чженн Чжень, чий шлунок все ще вимагав їжі, з заздрістю подивився на це багатство і потягнувся до тарілки. Але він не зміг доторкнутися до їжі, як відчув на собі кілька крижаних поглядів. Він обернувся і побачив групу дівчат, які дивилися на нього дуже недружелюбно. Чженжень втягнув голову у плечі і поспішно забрав руку.
Це свято було в розпалі, коли на полі з’явився Му Цяньюй. Учні почали вставати, щоб привітати її, але вона лише махала рукою:
— Сьогодні відпочивайте, забудьте про справи. Я просто зайшла провідати вас.
З цими словами вона попрямувала прямо до багаття, в якого сидів Лінь Мін.
***