***
- Судячи з мого зв'язку з Золотими Крилами, помилки бути не повинно. Вона покинула його й рушила іншим шляхом, — відповів один з п’яти чи шести чоловіків. Він був низького зросту і мав досить специфічну зовнішність, а його голос звучав хрипло й приглушливо. Невеликі очі чоловіка, в яких часто спалахували погані вогники, були прикуті до розтягненого військового табору.
Під "Золотими Крильями" він мав на увазі Божественного Орла Золотого Відра.
Південні Землі були надзвичайно великі. Після того як Чжоу Сіньюй покинула Секту Ланьюе, перед нею відкрився цілий світ. На заході лежали дикі і важкопрохідні пустища Південних Земель з їхнім складним рельєфом. Якщо б втікач вирішив сховатися в якомусь крихітному загубленому племені, знайти її без особливого способу пошуку було б все одно що шукати голку у океані.
Ця група гналась за Чжоу Сіньюй по п'ятах. Той найнижчий чоловік колись служив у Секті Ланюе доглядачем Божественних Орлів Золотого Вета. Його власна сила була мала, але він мав вроджену здатність спілкуватися з птахами та звірами. Щоб не загубитися настільки цінним улюбленцем, він вже давно встановив з ними особливий ментальний зв’язок, який давав можливість відчувати їхнє розташування в радіусі сотень тисяч років.
Учні Секти Ланьюе розшукали його і змусили вести їх. Вони подолали гори та річки, перетнули дикі землі і пережили незліченні атаки морських припливів, аж поки зрештою не вистежили Чжоу Сіньюй.
— Хе-хе... Хто б міг подумати, що вона вирішить затаїтися в місті смертних? Чоловік у бамбуковому капелюсі облизнув губи і виглядав дуже захопленим.
- Другий дядько, хоч дівчинка і знаходиться лише на пікі Стадії Сгущості Пульса, наставниця Шуй Юе могла залишити їй козир для порятунку життя. У таборі повно людей, і якщо почнеться метушня, ми можемо знову її пропустити. Спочатку потрібно встановити блокуючий ряд, щоб вона і крок не могла поступитися.
— Кхм-кх... — Чоловік середніх років, оповите чорним туманом, кивнув і безупинно кашляє. Його обличчя мало неприродний сіро-синій відтінок - явна ознака тяжкого поранення.
— А що робити зі смертними? — Нехотячи запитав того, кого називали другим дядьком.
— Якщо нам вдасться схопити Чжоу Сіньюй швидко і таємниця не розкриється, нехай живуть. Врешті-решт, це територія Секти Семи Тайн, і вбивство такої кількості людей може спричинити зайві клопоти. Але якщо секрет випливе назовні, доведеться відрізати всіх до єдиного. А потім приманимо сюди приплив тварин - спишемо все на них. У ті дні, коли звірі усюди блукають, зникнення армії з кількох тисяч людей нікого не здивує. Тисячі простих людей для майстрів сект не мали нічого спільного.
— Добре, зробимо так як ти сказав, — другий дядько кивнув і витягнув з кільця Сумі диски побудови. Інші почали йому допомагати. Вони встановлювали не найскладніший обмежувальний будівельний майданчик, який міг затримати сильного майстра лише на деякий час, але цього було достатньо для того, щоб уникнути Чжоу Сіньюї втекти.
Крім того, цей устрій мав ще одну мету — не дати смерті розбігтися і залишити свідків. Якби учні Секти Ланьюе знали, що на землі Секти Семі Тайн виникли б великі проблеми.
Побачивши, як закінчується підготовка формації, чоловік зняв капелюх, відкривши дуже гарне обличчя. Але шалений блиск в його очах миттєво псує все враження. Він зимно посміхнувся і прошепотів: — Наставниця Шуй Юе, ви були занадто упереджені. Якщо так, то не звинувачуйте мене у невдячності Хуана Саньпіна.
Коли повний місяць висіла високо в небі, Лінь Мін сидів у своєму наметі і відновлював сили. Завдяки цілющим пігулкам та середнім Кам’ям справжній Сущості його стан майже нормалізувався.
Поглянувши на час, Лінь Мін дістав з кільця Сумі нефритовий сувій, залишений Бі Ло. Він вже трохи вивчив його раніше, а техніці там були не найскладнішими.
Він збирався увійти в стан Ефірного Боївого наміру, щоб глибше зрозуміти зміст, як раптом його серце еклило.
Коли Лінь Мін зісковзнув з ліжка, то опинився біля вікна. Обережно відчинивши завісу, він подивився назовні. Небо сяяло великими зірками, а вдалеку відходили чорні силуети гір — ніби повна ідилія. Але Лінь Мін чітко відчув незвичні коливання істинної сутності.
Хтось готував засідку.
Обличчя Ліня Міна похмаркнело. Поки він задумувався, як вчинити, через далекий гірський схил піднялися чотири фігури верхи на двох Божественних Орлах Ветра і неквапно попрямували до табору.
Незважаючи на відстань і темряву, Мін зміг розгледіти прибульцях. Їхній одяг був дорогим, але вкритий дорожнього пилюкою — ознакою довгого шляху.
Двоє з них були на Стадії Гутянти, а двоє інших — на Пульсі. Один з них був на рівні Хоутян, а інший — майстер на пікі Говтян. Він залишався лише до Сянька!
Лінь Мін напружується. Очевидно, що вони були вихідцями з головних сект. Тепер він не міг справитися з майстром піку Хоутінь.
Не встигши вершники наблизитись, як один з майстрів Говтян витягнув із кільця Сумі фіолетову перлину і, не кажучи ні слова, кинув її в небо.
Здавалося, ніби грім ударив прямо над вухом. Ярочна ударна хвиля і повітряні потоки розмітали найближчі намети. Зброя, одяг і постільна приправа — все потекли в різні боки. Десяток солдатів, які спали мирно, були підкидані в повітря і з криками повалилися на землю, отримуючи вуха та переломи.
У таборі швидко запанував хаос. Солдати думали, що в них з’явився новий приплив. За правилами воєнного часу вони спали в доспіхах, але у поспіху багато хто плутав мечі, одягали чужі черевики або ж втратили шолом. Після відбиття другої хвилі Чжоу Сіньюй залишилася в таборі, сподіваючись на нову зустріч з Ліном Міном. Коли вона почула вибух, то відразу вдягнулася і виглянула. Коли вона побачила в небі знайомі фігури, то замерла.
« Хуан Саньпін, Хуан Цзуань... Як вони тут опинилися? Хуан Саньпін був ще одним учнем Секти Ланьюе, який відібрав програму навчання талантів на острові Божественного Фенікса. Хіба він не загинув? І чому він тут разом зі своїм другим дядьком Хуаном Цзуанем? Чи вони шукають її?
Усвідомлення цього справило на Чжоу Сіньюй велике враження, і її обличчя раптово зблідало.
"Плохо справа!"
Вона, наче перелякана білка, пірнула назад в намет. Кров відхнула від її обличчя.
Хоча Чжоу Сіньюй виросла в секті і мало бачила світ, вона не була дурною. Вона і на мить не допустила думки, що Хуан Саньпін прибув сюди, щоб зібрати уцілілих учнів та відродити Секту Ланьюе. Він напевно довідався, що ключ знаходиться у неї, і прийшов за речами, які передав їй наставник.
« Що ж мені робити?»
Паника охопила її. Колись я думав про те, як Хуан Саньпін вижив, звідки дізнався про ключ і як вистежив його до самого міста Цінса. Вона знала лише одне: Хуан Цзисюань, який супроводжував його, був зовнішнім старійшиною Секти Ланьє, топ-майстром на порозі Сянядя.
Така людина могла розчавити її кілька пальців.
Закусивши губу, Чжоу Сіньюй швидко переодягалася в чорний нічний костюм і прокралася до краю намети. Її єдиним шансом на порятунок було загубитися в натовпі і втекти під покровом хаосу.
- Хто тут головний? Виходь! — Викрикнув Хуан Саньпін, знехтуючи озираючись метушні внизу.
Він мав командувати Чжу Пін, але Мін вбив його годину тому, не залишивши навіть кісток. Гвардійці, які охороняли штаб, ще не знали про це. Вони думали, що генерал відлучився у справах. У таборі був хаос, і ніхто не вийшов вперед.
Однак цей крик допоміг солдатам зрозуміти, що це не прилив тваринних сил і вони почали трохи заспокоюватися.
Оскільки Чжу Піна не було, вперед вийшов Лінь Ваньшань. Побачивши, як ширяють небесні створіння, його серце пішло в п’ятки. Гості явно прийшли не з добрими намірами, а один з них, здається, був на пікі Хоутян.
Він склав руки в привітній жесті: — Не знаю, чому шанований майстер прикрашав нас своєю присутністю. Чим зобов’язані?
— Тут була дівчина на Боженьому Орлі Золотого Ветра. Де вона? — Хуан Саньпін вказав на місце табору, де дійсно стояв золотий орел.
Вонь Ваньшаню швидко прикинув, що ці люди явно не за чаєм до Лани і заглянули. Але це не стосувалося його, і він не збирався підставлятися заради неї.
Тільки Лінь Ваньшаню вирішив видати дівчину, як Хуан Цзисюань раптово вкинув брову і прохріпел: « Вона там заробила обмежувальну будову.
— Хе! Здумала втекти? — Хуан Саньпін облизнув губи і направив орла до місця, де була Чжоу Сіньюй.
Чжоу Сіньюй похолола, як тільки доторкнулася бар'єра формування. Коли вона зрозуміла, що її знайшли, то кинулася в гущу солдат. Табір на десять тисяч чоловік займав величезну площу, а нічна темрява та її чорні вбрання давали можливість. Вона пірнала між наметами і тінями, намагаючись змішуватися з натовпом. У такій метушні знайти її було неважко.
— Ха-ха, молодша сестра, якщо будеш і далі ховатися я почну вбивати! Ти хочеш, щоб всі ці смертні вирушили на той світ разом з тобою? — Хуан Саньпін знущався. Він насолоджувався цією грою в кішки-думки. У секті їх вважали рівними геніями, "парою дракона і феніксу", але мало хто знав, як сильно вони ображалися через ресурси.
І тепер він, будучи сильним майстром, загнав колись високомерційну сестру в кут, змушуючи її метатися, наче щура по підворотнях. Від цього видовища його серце переповнило захоплення.
Лінь Мін, що весь цей час стояв у тіні, мовчки спостерігав за четвіркою. Він помітив, що майстер піку Гоутян був уражений туманом і пораненим. Але він все одно залишався занадто сильним. Лінь Мін не був пов'язаний з Чжоу Сіньюю жодними обов'язками і не бачив причин ризикувати життям заради неї.
Але в цей момент у його вухах пролунав тремтливий, сповнений розпачу голос, переданий через Істину: « Господин Лінь, спасіть мене! Молю, спасіть! У мене велика таємниця Секти Ланюе. Якщо допоможете мені, я поділю цю таємницю з вами!"