Свірепи тварини третього рівня були дуже помітні, оскільки їхня міць відбувалась від верхнього стадія Персня Костей до піку Згущення Пулса. Той звір, якого Ші Лінькай тільки що вбив одним ударом, був лише однією з найтихіших представників своєї ранги.
Тепер у атаку роїлося більше десяти тварів третього рівня, і шестеро майстрів Соляної Банди, які були на стадії Спокуси Пулса, миттєво відчули, що не впораються.
— Умри! — Збудив другий глава Соляної Банди, вихоплюючи свою палиця з товстим вухом. Він відстрочив насідця Залізного вовка, але все закінчилося. Шкура дикого звіра була твердою, наче адармант.
Поки воїни Соляної Банди один за одним опинилися в смертельній небезпеці, очі Лінь Міна азартно блищали. Його метою були ці високорівні звірі. Раніше він боявся, що вони розійдуться по полі бою і їх буде важко вистежити, але завдяки Ши Лінькаю, який відволікав їх на себе, творіння збилося в купу. Це був ідеальний момент для атаки.
- Перший загін копальників, на допомогу! — скомандував Чжу Пін. Хоч він і хотів померти таємно, але тепер був змушений покладатися на них у захисних мурах міста Цінсан.
Майстри Соляної Банди спочатку стояли пліч-о-пліч з лучниками і металярами копій. Тепер, коли лучники відступили, а копейщики почали висуватися вперед, у щільній армійській стріці виникла нерозбірха. Військо міста Цінсан не було гвардійцями з елітою, і їх побудова на мить здригнулася.
У цей момент Кривавий ворон, чия сила була подібною до майстра пізньої стадії згущання Пульса, зі пронизливим криком спікрував вниз. Він буквально прорвав гоління в нерядових рядах копейників, підхопив кігтями кількох солдатів і вже збирався згорнути назад до неба, як раптом у повітрі мілинули сотні лазурні промені. Ці тонкі пучки світла зплелися у щільні потоки і миттєво встромилися в тушу Кривавого ворона.
Роздався глухий бавовник. Тіло крука різко б’ється, з його дзьоба і очей виризнула кров, і він камінь впав. Через величезну швидкість туша по інерції пролетіла ще тридцять метрів, змінна солдат на своєму шляху. Коли ці копійники кинулися до нього, щоб побити, то побачили, що тварина вже мертва: її очі лопнули і з рота разом із кров’ю виливались осмітки внутрішніх органів.
Удар лазурної сутності Лінь Міна, який має силу вібрації, миттєво перетворив його нутрощі на кашу.
— Він... Мертвий?
Люди ще не встигли усвідомити, як пролунав сильний свист у повітрі. Один за одним з рук Лінь Міна вилітали промені погученої лазурної сутності. Кожен промінь з дивовижною точністю знаходив ціль. Свірепи звірі, які кілька секунд тому видавалися втіленням жаху після того, як в них з’явилися незримільні на вигляд спалахи падали наче паперові змії зі обрізаними нитками. Вони билися в конвольції, стіючи кров’ю — життя швидко покидала їхні тіла.
Усього за кілька вдихів з тринадцять тварин третього рівня одинадцять були мертві. Двоє пережили щось погане, але Лінь Мін не збирався їх відпустити. Він клацнув пальцями обох рук, посилаючи два останніх промені. Почулись сухі бавовни, і обидві творці просто в повітрі перетворилися на купи виломаного м’яса.
Загинули останні тварини. Один з них впав прямо серед майстрів Соляної Банди, а інший — в гуску копійників. Люди не могли повірити своїм очам, дивлячись на скам’янілі рештки істот третього рівня. Невже... Невже все скінчено?
Протягом цього часу лень Мін навіть не торкнувся свого списа. Він просто викидав пальцями дивні лазурні промені, і кожен такий промінь миттєво, без найменшого зволікання, вбивав звіра третього рівня.
Після того як їхні ватажки були знищені за лічені секунди, тварини першого і другого рівня злякалися й почали у паніці розвертатися.
— Перехопити їх! — Помрачнел Линь Мін. Ці літаючі створіння були лише авангардом. Коли підтягнуться сухопутні сили і почнеться справжня битва, повітряні звірі знову стануть великою проблемою. Потрібно було перебити якомога більше, поки вони біжать.
Демонстрація сили Ліні Міна призвела до того, що його слова сприймалися як незаперечний наказ. Метальці та лучники, лише на мить замушившись, почали несамовито обстрілювати нападників. Лінь Мін також не стояв без діла, посилаючи промені вібрируючої істинної сутності у найсильніших тварин — піку другого рівня і ігноруючи дрібниця першого рангу.
Найкращий спосіб атакувати людей був найкращій. Лінь Мін знав, що попереду виснажливі битви, і берег кожної краплі енергії з’ясовував силу кожного удару.
Небо "заплакало" тілами тварин. Кров і осушення плоті дощем скидалися на землю. З декількох сотень нападників вдалося врятувати лише кілька десятків калік.
Коли чоловік дивиться, як відлітають рештки зграї, то в одязі дроворуба зі Соляної Банди сковтнув і тремтів голосом прошепотів: « Глава... Ти був правий. Навіть коли ми нападаємо на нього втрьох, нам не вдається вистояти. Він ... він і правда всього лише на стадії Згущення Пульса?
Кадик Ши Линька смикнувся. Він просто гірко посміхнувся про себе. Якби їх було навіть півтора десятка, вони б не впоралися. Цей хлопець мав випустити один лазуровий промінь, і від них не залишилося б мокрого місця.
Що це за технологія? І як між майстрами однієї стадії може бути така жахлива прірва?
Поки Ші Лінькай передавався похмурим роздумам, він не помітив, що за його спиною, в рядах копейників, стояв чоловік середніх років у чорних одязі. Той з похмурим виглядом спостерігав за Лінею Міном, і його губи майже помітно кричали.
« Чи ж таке можна зробити, навіть не діставаючи списа? Буде непросто...» - подумав незнайомець.
Рідко коли загроза минула, як з боку горизонту донісся оглушливий рев, не даючи захисникам і миттю передишки. Сухопутні звірі почали атакувати! То й справді почався бій: на землі ворогів було більше, ніж у небі.
Гул від бігу тисячі лап нагадував розкати грому. Десятки тисяч тварей, що неслися на місто, затряслися. В авангарді втекли Гнілосні вовки — звіри другого рівня, здатні на затяжних ривок і сильні майстри зміни Сухожаль. Вони неслися, висунувши язики, наче скажені пси. Їхні білі іклали, а зелені очі палали прагненням вбивства та крові.
Ці вовки зазвичай жили лише в Південних Землях. Лінь Мін вже стикався з ними у Святих Землях Бога Чародеїв, коли дві такі істоти мало не вбили сестер На. Гнілосні вовки їдять падлюку, і на їхніх кігтях завжди живе трупна зараза. Будь - яка подряпина могла спричинити болісну смерть від отрути. Отрута була вилікована, але в розпалі смертельного бою часу на помочки та протиотрути не залишалося.
— Яка прикрість, — пробурмотів Лінь Мін.
- Важкі щити вперед! Копейники за ними! — Дався наказ. Солдати у важких доспеках, несучи зростаючі щити-башні вагою під п'ятдесят кілограм, вибігли вперед і з силою вбили їх в землю. Копейники сховалися в проміжках, виставивши довгі вершини через щілини між щитами.
За мить будівництво перетворилось на неприступну сталеву стіну з лісом вістрям, яка по своїй могутності аж ніяк не поступалася тиску багатотисячної орди. У цьому і полягала сила армії. Хоч би яким великим майстром був Лінь Мін, він не міг самотужки зупинити потік тварин, але десятитисячне військо, яке стало живою стіною з плоті і металу, було на це здатне.
Гнілосні вовки не встигли дістатися до ладу і половини шляху, як почали падати з вою. Вони потрапляли в замасковані капкани. У результаті падіння вовка з іншими, які були вбиті, затоплювали сліди своїх родичів.
Однак через поспіху захисники не встигли підготувати багато пасток. Втративши кілька тисяч особин, вовки зрештою досягли позицій армії.
— Загорода! Вогонь! - Викрикнув сигнальщик.
Довгі ряди загострених колод, закріплених на канатах, звернулися з землі і виставили їх назустріч вовкам. Багато створінь не встигли ухилятися і на повній швидкості насаджувалися на палях. Сила удару була така, що дерево прошило звіра від голови до хвоста.
Після останньої лінії перешкод основна маса вовків вдарила щити. Деякі солдати не витримували колосального тиску і відлетіли назад разом зі своїм спорядженням.
— Копія — к бою!
Тисяча копальників синхронно вдарили своїми триметровими вершинами. Остерія впивалися у м’яке черево вовків. Ривок назад — і в повітря летіли бризки крові та шматки нутрощів. Солдати були слабшими від тварин, але зі зброєю та дисципліною вони перетворилися на руйнівну силу.
Лінь Мін струшив списом і першим вирвався з-за твердень. Потім у бій вкинулися майстри Солуної Банди та голови великих сімей, включаючи Лінь Ваньшаня і Чжуан Фана. У такий момент ніхто не смів відсиджуватися за спинами інших.
Ші Лінкай йшов попереду всіх. Його масивний чжаньмадо описував широкі дуги, і кожен з них супроводжувався фонтаном крові. Такий стиль бою, лобовий прорив, ідеально підходив голові банди. На пізній стадії Сгулення Пульса він міг вирубувати вовків, які були подібні до стадій фази зміни Сухожалі, наче сіра трава.
Інші воїни, такі як Лінь Ваньшань і Чжуан Фан, були трохи слабші та билися мечами, які менше підходили для масової битви, але й вони не відставали: кожен випад меча незмінно кидав життя одного звіра.
Ші Лінькай увійшов в бій. За лічені хвилини він утратив більше десяти вовків, вбиваючи по одному за секунду. Один чоловік, один клинок - неостанова сила. Його швидкість була жахливою, але варто було йому випадково поглянути в сторону Лінні Міна, як у нього перехопило дихання.
Лінь Мін коротко і різко кинув спис вперед. Він пролетів крізь натовп звірів, наче стріла з балісти, встромивши наскрізь сім чи вісім вовків.