***
Тіло Чжуцюе становило 15 метрів у довжину. Голова її нагадувала голову фазана, шия вигиналася подібно до алої змії, але все тіло було вкрите лусчастими перами і полум'ям. Під час польоту іскри падали з неї, наче міріади червоних зірок - це видовище було прекрасним та примарним, як сон.
Незважаючи на відстань, яка розділяла їх, Лінь Мін відчував величезний тиск, що відібрався від неї, і це зворушило серце. Під впливом цієї аури його швидкість різко впала. Він з тривогою озирнувся на Огненого хлопчика, боячись, що той скористається моментом, але зрозумів, наскільки переслідувачі були ще гіршими. Хлопчик завмер на місці, його очі були прикуті до пари в небі Чжуцюе, а на маленькому обличчі застиг смертельний жах.
Линь Мін на мить поспішав. « Він боїться? »
У цей момент Чжуцюе опустила голову і мигцем поглянула на вогню. Цього єдиного погляду вистачило, щоб той ледве не втратив відчуття від страху. Видавши жалібний крик, хлопчик розвернувся і кинувся навутек! Цього разу його швидкість була в разі вище, ніж при погоні за Лінею Міном - він перетворився на альову спалаху і протягом лічені секунди зникав у густих широтах.
Лінь Мін завмер, збентежений таким втечам. Поглянувши на Чжуцюе, він помітив у її подобі тінь сумніву, ніби вона роздумувала, чи не погнатися за дрібним духом, але незабаром втратила до нього інтерес і продовжувала свій політ. Її рухи видавалися граційними, крила змахували повільно, але швидкість була неймовірною - за кілька хвилин вона перетворилась у крихітну червону точку на горизонті.
Линь Мін почав усвідомлювати причину трагедії. Чжуцюе — Священний Звір вогненного атрибута. Патріарх Чі Юе з'явився у Чорному Болото якраз заради того, щоб знайти її полум"я або пір'я для загарбки свого несмертного Огнового духу. Але так було і в іншому випадку: гнійний дух сам по собі був делікатесом для Чжуцюе. Хлопчик просто злякався, що його спалять.
Зрозумівши це, Лінь Мін тихо посміхнувся і, замінивши техніку переміщення, пішов у тому ж напрямку, куди полетіла птах. Хоча він все ще поступався їй у швидкості, через деякий час Чжуцюе остаточно скрилася за горизонтом.
Побоюючись, що вогонь може повернутися, Лінь Мін розвинув передню швидкість і летів низько над землею. Він кілька разів змінив напрямок, перш ніж остаточно приземлитися в густо болотяних травах. Заросли тут до 3 метрів заввишки, не вступаючи у великі дерева. Людина, яка пірнула у таку чащу, зникала безслідно.
Знайшовши відносно безпечне місце серед трав, Лінь Мін дістав Камінь істинної Сущності і занурився в медитацію для відновлення сил. Йому було б дуже важко виявити свою ауру — навіть майстереві з сильним духовним чуттям. Через кілька годин мали спуститися сутінки, а ніч на Чорному Болоті — найнебезпечніший час. Ліню Міну потрібно було якомога швидше відновити.
Через годину після того, як інший Камінь істинної Сущості розсипався прахом, Лінь Мін відкрив очі. Його сила блискавки та вогню відновилась, а резерви істинної сутності були майже повні. Коли смеркало, болота наповнювалися отруйними віщами та комахами. Але Лінь Мін не мав жодних клопотів. За його підрахунками, він знаходився десь у центральній частині Чорного Водна Болота. Воно простягалося на сотні кілометрів: якщо повернути назад, він повернеться до племені На І, а якщо продовжити шлях, то через чотириста-п'ятисот кілометрів здасться Гора Гому.
Лінь Мін і так планував відвідати її після розправи з Чі Юе, тому тепер представився чудовий шанс. На І розповідала, що на горі Гріма росте Грома, і зразки старше ста років стоять ціле багатство. Але навіть ремісник Хоутян не може підніматися вище середини схилу, натомість він залишається біля підніжжя. Лінь Мін не вважав себе сильнішим за таких майстрів, тому вирішив спочатку оглянутися в передгір’ях і не лізти на рожен, поки не розгадає таємниці цього місця.
Ніч була ясною, в небі сяяла місяць. Ліня Мін просувалася вперед, майже торкаючись кінчиків пальців ніг верхошок трави і кожного стрибка долаючи десятки метрів. Коли Гому залишалося ще близько сотні кілометрів, він вже бачив при місячному світлі її силинський силует, схожий на залізного велетня. На вершині гори мерехтіли білі спалахи, де постійно бушували тисячі блискавиць. Грім на цій горі вже десятки тисяч років не вщухав.
Гора Гому була найвищою вершиною Південних Земель, її вершини йшли на 30 тисяч метрів вгору і пронизуючи хмари. Через таку висоту там ніколи не випадав сніг або дощ. Згідно зі стародавніми знаннями, небо Континента Тінянь ділилось на шість рівнів. Нижче були хмари хмар, де формувалися всі опади — це звичайний шар, який придатний для життя. Вище хмар простягалися Безвітренні небеса, де люті астральні вітри постійно дули в них навіть Орлі Божественного Відра. Ще вище, у дев’яти тисячах метрів над хмарами, починалися небеса Тайцзі. Там всі елементи — метал, дерево, вода, вогонь, земля, вітер та грім — існували у вигляді чистої і шаленої енергії. Будь-який майстер нижче рівня Сяньтя, опинившись там, миттєво загинув би від удару енергетичної потоки.
Висота гори Гому була така, що її пік майже досягав Небес Тайцзі. Через облию магнітних рудичок вершина притягувала сонячну енергію прямо з верхніх шарів неба, створюючи вічний шторм. Лінь Мін вважав, що серед нескінченних розрядів міг зародитися Грімовий дух. Але навіть майстер Хоутян, який добирався лише посередині гори, не сподівався успіху. Проте він хотів побачити все своїми очима.
Через дві години Мін дістався до підніжжя і, на своє здивування, знайшов там ціле поселення. Хоча світанок ще не настав, жителі почали свій день: селяни йшли на поле з інструментами.
« На цій горі повні Громових Ящериць. Невже вони не бояться набігів тварин?" Він знайшов заїжджий двір, вирішив трохи відпочити і дізнатися про ситуацію перед підйомом.
Зайшовши всередину, він охопило приміщення духовного сприйняття і був вражений тим, що тут було багато майстрів бойових мистецтв. Навіть власник будинку мав першу стадію закалки Тела. Невже всі вони прийшли за Грімовою травою?
— Юний герой, ви ж збираєтеся на Гору Грому? — З усмішкою підійшов до нього трактирщик.
— Так, — кивнув Лінь Мін. На той час він вже зняв маску і сховав свою ауру, залишивши її на рівні третьої стадії Закалки Тела - цілком гідний результат для генія його віку. Тепер, навіть якщо Патріарх Чі Юе опиниться поблизу, він його не впізнає.
— Правдивий талант видно здалека! Упродовж стількох молодих років загарбання Внутрішнього тіла викликає захоплення. Але йти на Гору Гріма з таким рівнем... Це небезпечно. Для простого тренування зійде, але якщо хочете дістати цінну Грому, сил може не схопити.
Лінь Мін зрадів зустрічі. Йому якраз бракувало інформації.
— А для чого саме ця трава? Чому стільки людей ризикують життям заради неї? — запитав він. Йому здавалося, що вона корисна тільки майстрам з атрибутом блискавки, яких було дуже мало.
Трактирщик здивовано на нього подивився. Цей хлопець був дивним - прийшов сюди, нічого не знаючи.
— Грамова трава містить силу блискавки. За допомогою спеціальних методів з неї виготовляють Грімчужини — потужну зброю. Жемчужини з трави вже понад 50 років небезпечні, а стомлення — зовсім розтрощені. У Південних Землях війни постійно йдуть, і армія охоче скуповує їх у величезній кількості. Це набагато ефективніше звичайних стріл.
— Ось воно як... - Пробурмотів Линь Мін.
- У мене є маленька книжечка з описом Гори Гріма і порадами для мандрівників. Тільки п’ять золотих лянів, якщо бажаєте, запропонував господар.
— Беру.
Лінь Мін без вагань розграв і отримав рукописний буклет. Пролиставши його, він нарешті зрозумів чому навіть майстер Хоутян не піднімається високо. Всіх винних було Грімові Ящеріці. Безсумнівно, це були найбільш небезпечні істоти в Південних Землях. Люди говорили, що змія з чотирма ногами перетворюється на плазуну — водне дракона. Ящірки зовні походили на драконів, і в цих істот дійсно текла їх кров. Сила дикого звіра з його родоводом була величезна.
Біля підніжжя ящірки було мало крові, яка була нечистою. Вони були вкриті білою лускою і видихали білі блискавки, маючи силою четвертої-п'ятої стадії Закалки Тела. Але чим вище гори, тим більше вони ставали. На схилах їх луска червоніла, дихання ставало вогненно-малим, а сила відповідала стадії Бульсу. Ще вище жили Сині Ящеріці, подібні до майстрів Хоутян. А казали, що на вершині живуть Пурпурні Ящериці, які мають силу дорівнювання Сяньтяни.
Лінь Мін ненавмисно здригнувся. Він ще не зустрічав майстрів Сяньтян, а тут такі монстри були в порядку речей. Ти зіткнешся з такою тварюкою, і одного розряду вистачить, щоб спопелити майстра Хоутян.
Линь Мин замислився. У порівнянні з звичайними воїнами він мав привілей — Насіння лукавого Бога в його тілі, яке не давало йому так сильно боятися блискавиць. Але "не боятися" не означало « бути ніяким". Лише кілька годин тому Огняний хлопчик зміг поранити його своїм полум’ям, бо він був сильніший за те, що зберігалася в насінні.
« На горі Гріма моя виживання буде вища, ніж у інших, але пік мені все одно не по зубах... Ну, почну з підніжжя, а там подивлюся, як високо зможу вибратися."