***
Лінь Мін ніяк не міг цього зрозуміти. Невже сьогодні хтось використовував таємну техніку, щоб таємно напасти на нього, а цей кривавий символ прийняв удар на себе і через це зруйнувався?
Але це здавалося неможливим. Якби хтось дійсно мав здатність стерти кривавий символ так, щоб Лінь Мін цього навіть не помітив, то це повинен був бути майстер стадії Сянґ. Така людина не хотіла б вбити його на місці, та й Чжу Яну з Десітим принцем такий експерт був явно не по зубах - вони просто не змогли б її найняти.
Так і не зумівши розгадати цю загадку, Лінь Мін відклав м'яку броню в сторону і легені у ліжко. У цю ніч через крайнє виснаження він спав на рідкість міцно.
У напівзабутті він опинився в безмежному чорному просторі. Воно було величезним, наче темне зоряне небо. Повсюди пливли потоки прозорого газу, подібного до привидів, а серед них мерехтіли незліченні світні точки, які нагадували уламки розбитого дзеркала. Ці точки, різні за розміром, рухалися по химерних таємничих траєкторіях, а в самому центрі цього роя ширяв світну кулю завбільшки близько фута. Він випускав молочно-біле туманне сяйво, яке дає відчуття м'якості і тепла.
« Це ж... простір Магічного Куба!" -- серце Лінь Міна пропустило удар від несподіванки.
Як він знову тут опинився? З того самого першого разу, коли Лінь Мін увійшов в простір Магічного Куба, артефакт сховався у його тілі і його більше не можна було закликати. Чому ж сьогодні це сталося несподівано?
Хоча він розумів, що це сон, як тільки Ліню Мін зрозумів, ніби знаходиться всередині Магічного Куба, його свідомість миттєво прояснилася, ось лише залишити це місце він не міг. Але він і не збирався йти. Його погляд зосередився на ослицях душі, які сяють як зірки. У його очах читалися збудження, змішані з глибокою серйозністю.
У свій час лише один осколок душі приніс йому стільки можливостей. Якби він не був, то навіть з розумінням наміру Пустоти Лінь Мін б застряг на стадії Хоутян, і навіть не сподівався би стати Сяньйон. Без сумніву, ці уламки були заховані в собі незліченними скарбами. Коли Лінь Міну допустив хоча б найменшої помилки, його свідомість могла бути поглинута тим, що змусило б її піти на довічне забуття.
« Чи є якась з цих осколків безсмертною душею? Чи можуть серед них бути ті, в яких до цих пір збереглася незгасима духовна тавро?»
Людська душа складається з двох частин: пам’яті і духовного клейму. Якщо клеймо стерто, залишається лише пам'ять - це і є несхосна душа, у якої мають інстинкти, але немає самопізнання. Але якщо духовні таври залишилися, то осколк душі має власну волю. Якщо Ліню Мін намагається поглинути такі уламки, вона не тільки ризикує уникнути будь - яких образів, але й може розщеплювати свою особистість або взагалі втратити себе.
Лінь Мін довго стояв у цьому морі темних зірок, не поспішаючи діяти. До того ж осколки були завбільшки з долоню і сяяли особливо яскраво, він навіть не наближався. А щодо світлової кулі в самому центрі, то він обходив її десятою дорогою, знаючи, що ця куля є втіленням таємничої жінки, яку він бачив у своєму видінні.
« Гм? А це що таке?»
Коли Лінь Мін придивився до центральної кулі, то помітив щось незвичайне. На його поверхні прослизнув ледь помітний червоний відтінок, наче крапля крові, яка розчинилася у воді.
"Кровь?"
Ця раптова думка змусила Ліню Міну здригнутися. На його фолетово-золотою м'якою броні теж були криваві символи. Якщо подумати, він носив цю броню прямо на тілі, а Магічний Куб дрімав у його грудях, якраз там, де були ті самі символи.
« Невжели... Магічний Куб поглинав криваві символи? Куб впітав ессенцію крові майстра стадії Хоутян?»
Від цієї здогадки Лінь Міну стало не по собі. Можливо, саме завдяки цьому "підпілку" він і зміг знову увійти в простір Магічного Куба. Артефакт може поглинути есенцію крові? Це відкриття викликало змішані почуття в Лінні Міна. З одного боку, він дізнався один з секретів Куби, а з іншого - цей секрет давав щось зловісне. Очевидно, Магічний Куб не був чимось ясно добрим.
Але, хоч би як там було, повернення сюди - це шанс. І водночас - величезний ризик. Лінь Мін довго стояв серед океану осколків, роздумуючи про свій вибір. Осколків було великий натовп, і вибір навмання був схожий на лотерею: якщо зазнається щось марне, всі зусилля підуть по порох.
Лінь Мін розглядав один осколок за іншим, але як би він не намагався, то не міг зрозуміти, що криється всередині. Ці уламки були немов тисячі необроблених каменів нефриту: в деяких може ховатися коштовність, інші будуть пустельною і з третіх і зовсім можуть вирватись демон.
« Цей фрагмент надто яскравий, наче справжня зірка, його краще не чіпати. Цей - занадто малий, менше рисового зернятко, приблизно такий же як мій перший. Зараз я став сильнішим, так що можу дозволити собі вибрати щось краще... Але наскільки більшим? А цей чому червоний? Якесь страшне відчуття, ніби він просочується кров'ю і жагом вбивства. Його власник, мабуть, був кривавим демоном, який вбив тисячі людей. У таких сильний одержимість, краще триматися подалі. О, є навіть золотисто-алі, цікаво, що це означає...
Перед лицем такого важливого вибору навіть зазвичай рішуча Лінь Мін вагався.
"Пусть буде цей" - врешті-решт він зупинив погляд на осколку розміром з боб. Його сяйво не було занадто сліпучим, а розмір видавався придатним. Коли Лінь Мін обережно наближався до нього і намагався не зачепити інших осколків, то раптом почав задумуватися: « А що робити, коли я прощу його силою душі? »
З цією думкою він намагався застосувати "Техніку душі Тай-і", скеровуючи ментальне сприйняття обраного осколка. Сила душі майстра безпосередньо пов'язана з його духовним клеймом, і будь-яке необережне використання може призвести до віддачі. Рани душі лікуються дуже важко — принаймні в країні Небесної удачі Ліні Мін ще не чув про пілюлі, які можуть їх вилікувати.
Лінь Мін хотів лише злегка доторкнутися силою душі, щоб вивчити хоча б якусь корисну інформацію або навіть спробувати миттю прочитати частину спогадів, аби вирішити, чи поглинати його. Але його сила душі була змушена увійти в контакт з обколком, як він раптово перетворився на смугу світла і блискавку кинувся прямо по цьому каналу зв'язку.
Лінь Мін навіть не встиг зреагувати. Безхожий осколок душі зі свистом вдерся у його море свідомості і впав на духовний клеймний напад.
"Прокляття!"
Такого результату Лінь Мін не очікував. Він відчув, як у його мозок встромилося розгартоване шило. Біль у очах потемнів, і він мало не знепритомнів прямо на місці.
« Моя культивація стала набагато сильнішою, але я все ще відчуваю цей непереборний тиск! Лише крихітний фрагмент свідомості, а така могутність!»
Сила душі не залежала від правдивої сутності, тільки від природи духу. Лінь Мін довгий час практикував техніку письма і використовував « Texike душі Тай-і", так що його духовна сила помітно зросла. Однак і осколок, який він вибрав цього разу був більшим та яскравішим від попереднього. Тому поглинання було надзвичайно виснажливим.
Море свідомості Лінь Міна знову стало полем бою. Пронизливий біль, який проник до кісткового мозку, відчувався так, ніби в голові копішлося тисячі комах. У свідомість промайнули обриси чужих образів. Лінь Мін обхопив голову руками, з останніх сил утримуючи концентрацію за допомогою « Техніки душі Тай-і» для збереження чистоти свого "Я".
З минулого досвіду, цього разу Ліню Мін був набагато спокійніший. Біль манила його провалитися в безпорадність, але він добре розумів: якщо він відключиться і втратить контроль над собою, то помре. Щоб здобути перемогу, потрібно було лише вистояти доти, доки сила безхозного вискочка не вичерпається. Але цей фрагмент таїл в собі набагато більше енергії, ніж попередній.
Лінь Мін стиснув зуби, утримуючи останню краплю ясності в свідомості.
« Перший раз я не знав "Техніки душі Тай-і" і вистояв лише завдяки Сердсу Шляху Воїна. Тепер же моя сила душі зросла, а серце Шляху Воіна стало міцніше. Я не можу програти!"
Фу-ю-у...
У його духовному світі бушувала справжня буря. У схопленні з духовним клеймом Лінь Міна безхозний осколок поступово вичерпався, його сяйво почало тьмяніти. Хвиля накочувала, але Лінь Мін терпів. Минув час, перш ніж почуття болю почало згасати. До цього моменту Лінь Мін був мокрий від поту, а його тіло била велика тремтіння.
Через деякий час осколок душі остаточно перетворився на згусток чистої духовної енергії і плавно слився з морем свідомості Лінь Міна...
***
Відкривши очі, Лінь Мін виявив, що вже покинув простір Магічного Куба. Перед ним був простий дощатий стелю його хатини, який витіснив знайомий аромат дерева, що діє заспокійливо. Після того як Ліню вдалося проаналізувати нові знання в голові, вона знову відчула сильний головний біль. Було відчуття, ніби він проспав кілька днів підряд і тепер його голова була тяжкою та гудячою.
« Масиви, репродуктори, креслення і талісмани... Схоже, це був майстер масивів ...."
Зрозумівши це, Лінь Мін не знав, сміятися йому чи плакати. Це не пощастило, бо видобули спогади майстра масивів.
Майстри масивів були неймовірно сильні, в цьому не було сумнівів. Згадайте Масив Десяти тисяч років Убивств, сім великих тренірових масивів стихії, Лінлунську вежу або Нефритовий помст, щоб зрозуміти масштаб їхньої мости. Навіть один із семи засновників Секти Тайн спеціалізувався на масивах. Якби вдалося створити масив Лінлунської вежі і продати його країні Небесної удачі, то ціна була б більшою за десять мільйонів золотих лянів!
Але Лінь Мін не зміг би створити щось подібне. Усі великі масиви Воєнської академії Семі Тайн були побудовані за допомогою декількох майстрів стадії Сяньтян, а кількість необхідної для цього істинної сутності була просто колосальною. Без таких масштабних конструкцій користі від звичайних масивів було дуже обмежене.
Незважаючи на розчарування, Лінь Мін не опускав рук. Пам’ять в цьому оскілля була дуже широка й не обмежувалася лише схемами. Крім того, знання про масиви не мало для нього жодного змісту.