***
Акуратно помішуючи ложкою з снігового порцеляни кашу із ласточкиних гньозд, Чжу Янь чекав добрих вістей від Чен Цана, але його талісман передачі звуку все ніяк не загорявся.
Коли обід вже наближався до кінця, у двері кабінету постукали.
— Увійди, — кинув Чжу Янь.
Двері відчинилися, і увійшов старий слуга Чжу Яня, досягнувши стадії Закалки Внутрішньостей. Він шанобливо вклонився і щось прошепотів на вухо господареві. Чжу Янь, почувши новину, миттєво змінився в обличчя.
Дзинь!
Піала в його руці розлетілася удребезги, розчавлена пальцями.
- Що ти сказав?
Лань Юньюе здригнулася від страху. Старий слуга, який часто спалахує гнівом пана, відступив на півшага і повторив:
— Молодий пан, Чжен Цан зазнав поразки всього за три удари. Він важко поранений, гакає кров'ю і до цих пір не прийшов в свідомість.
Від цього неймовірного результату Чжу Янь впав у лють, змішану з шоком. Лан Юньюе застигла в повному очепенні. Линь Мін переміг? Чи не знепритомнів Чжен Цан, коли його три удари завдали йому сильного болю? Як це можливо? Вона боялася, що Чжен Цан буде жорстокою, але реальність виявилася набагато складнішою.
Обличчя Чжу Яня стало мертвим-бледним від люті. Він вважав, що Лінні Міна оцінюють досить високо, але не міг і припустити: коли він пробує в академії лише місяць, то може позичити бійця, який входить у першу сотню рейтингу. Якщо дати йому ще трохи часу, чи не злізе він на вершину, залишивши самого Чжу Яня позаду?
У минулому Чжу Янь бачив у Ліні Міну лише здобич для розваги: талант нижчий, сила менше і походження — мізерна. Він вважав, що сучасний поступ Лінні Міна - це результат випадкової удачі та поглинання скарбів. Чжу Янь ні на мить не допускав думки, що цей юнець може представляти для нього хоч якусь загрозу. Він навіть не вважав за потрібне марати руки особисто, плануючи повільно довести його до інвалідності чужими руками. Тепер у його серці з’явилось гнітюче почуття небезпеки.
Лінь Мін ріс занадто швидко. Неймовірно швидко! Лише чотири місяці тому він був жалюгідним воїном першої стадії Закалки Тела, у якого не вистачало грошей навіть на мазь для ран, а під час наступного зібрання він вже зайняв перше місце на вступних екзаменах. Тоді Чжу Янь ще не додав цього особливого значення. Але пройшов лише місяць, і він переміг Чжен Цана!
З цим Ліннем явно щось не так. Його талант було офіційно підтверджено — три бали середнього рангу, тут помилки бути не могло. Як він досяг такого швидкого прогресу? Що він з’їв за чудесні дари? Або ж... Невже він, спираючись на своє серце Шляху Воіна, відчув певний стан культивації?
Якщо справа у скарбах, то це не страшно. Але якщо це другий варіант... Чжу Янь мимовільно стиснув кулаки, так що кришталикнули кістки. Його серце тремтіло: якщо його здогади правильні, Лінь Мін може стати для нього ворогом на все життя.
« Треба його прикінчити, поки він не зміцніє! Но... Поки він у стінах академії Семі Тайн, навіть використовуючи весь вплив моєї тітки, я не зможу торкнутися його і пальцем. Як же бути...»
***
Задня гора академії Семи Тайн. На небі сяяла повний місяць, оточений масою зірок. Восени вночі я дихала прохолодою і глибокою синьою, даруючи відчуття бездоганної чистоти та безбережної виси.
У цьому мовчанні на холодному камені стояв Лінь Мін. Він стискав спис однією рукою, передпліччя йшло паралельно до дерева і лікоть впивався у підток. Довгий спис був видовжений горизонтально — класична на початку стайня « Жеззяний міст, що перемагає річку». Однак тепер деревина не була ідеальною, вона трохи зігнувся під вагою стофунтового валану, що підвішували до наконечника і тремтіло.
Хоча сам камінь важив лише 50 кілограмів, через важіль навантаження на руку збільшилась у десять разів. З урахуванням ваги самого списа Пронизуючу Радугу, загальна навантаження на руку Лінні Міни перевищувала 2000 кілограмів. Навіть враховуючи, що його база культивації виросла з моменту досягнення третьої стадії, утримувати таку вагу протягом довгого часу було дуже важко.
Линь тримав спис правою рукою, а лівою стискав камінь істинної сутності. Його очі були щільно закриті, по тілу постійно циркулювала енергія. Чиста справжня сутність з каменю потужним потоком вливалася у нього, підсмудно перебудовуючи і зміцнюючи тіло.
Воїн удосконалює тіло, а не енергію. Справжня сутність - це вода, а тіло — резервуар. Постійно зміцнюючи тіло і заколюючи кістки, воїн збільшує обсяг свого « резервуара». Хоч би скільки енергії було витрачено, це не впливає на рівень культивації: день чи два відпочинку — і сили відновляться. Але якщо тіло пошкоджене, то рівень воїна може впасти.
Якщо порівняти тіла воїнів зі стадій Треніровки Сили і Закалки Плоти з маленькими калюжами, то отруювання « Пастка » — це ставок, зміни Сухожаль та Кова Костей — озеро, а після обезводнення Пульса, коли енергія мандрує по меридіанах, тіло стає повноводною рікою. А коли вся істинна сутність у тілі зливається докупи, перетворюючись на безмежний океан, це свідчить про досягнення меж Хоуття і Сянька.
Заколення тіла за допомогою каменя істинної сутності подібне до примусового вливання води у резервуар для його розширення. Цей метод значно менший, ніж у пілюль.
За два дні Лінь Мін розробляв три каменя істинної сутності. З ростом його сили швидкість споживання каміння буде тільки збільшуватись, і самих лише запасів академії йому не вистачить.
« Напевне, навіть найкращі учні Небесної Обелі, як-от Лін Сень чи Току, не мають каменів для щоденних тренувань".
За правилами академіки, камені видаються один раз за результатами вступних іспитів. В інший час платежі щомісячні: ті, хто нижчий 150-го місця отримують по одному каменю; з 120 до 15 - два; зі 100-ого по 120-ті — три. З 72-ї по сто-ти... Навіть Лін Сень і Току щомісяця отримували десятки каменів. Це було щедро в порівнянні з звичайними учнями, але все одно недостатньо для того, щоб покладатися тільки на них у щоденному житті.
« Цікаво, скільки каменів подають такі головні учні, як Цінь Сінсюань? І скільки отримують істинні адпти секти Семи Тайн? "
Для пересічного населення країни Небесної удачі така велика секта, як секти Семі Тайн, здавалася чимось недосяжним, наче світж. Кажуть, що 50 000 миль від країни до секти. Навіть на кращих скакунах, змінюючи коней на кожній поштовій станції і завантажуючи день та ніч, цей шлях зайняв би більше ніж півгодини. Простій чоловік, який йде пішки, не вистачило б і всього життя, щоб подолати таку відстань.
Ліній Мін пурхнув головою, відганяючи думки про далекі землі. Незабаром нове випробування в Масиві Десяти тисяч Убивств, і йому потрібно показати чудовий результат, щоб добути більше ресурсів. До екзамену залишалося три дні. За такий час було нереально підняти силу, якщо не прийняти Пилюля кісткового мозку алого золотого дракона.
Якщо б це була звичайна пігулка, він би її вже випив, але після посилення символу поліпшення ліків її потужність зросла в кілька разів. Лінь Мін тільки нещодавно навчився Пілюлью з жовтки золотої змії, і її енергія ще не була повністю очищена та втоплена. Приймати зараз драконью пілюль - означає або витратити частину її ефекту марно, або ризикнути чистості своїй істинній сутності, що призведе до нестабільності фундаменту. Ризикувати майбутнім заради рейтингу було б верхи на дурості.
Він вирішив витратити ці дні на закріплення навички « Сили, подібні до шовкової нитки» і відтачування техніки списа. Що стосується загарбання тіла енергією, він планував повернутися до цього, коли забирає більше часу в семи тренірових формах.
— Хм!
Лінь Мін висихнув, і стофунтовий камінь з гуркотом впав на землю, піднявши хмару пилюки. Лінь Мін миттєво перехопив спис лівою рукою і наніс різкий удар по валуну.
Бах!
Здавалося, що це був величезний гуркіт — зіткнення металів і скель. Коп’є не просто пробило камінь наскрізь — він розлетівся на шматки, ніби всередині нього вибухнув порох! Це і було справжнім застосуванням Сили, як шовкова нитка, в мистецтві списа.