Пісчинки сирого повітря повисли у світлі тьмяних променів світла, які ледь просочувалися крізь двері в’язниці. Без життєвого погляду дівчата в ізрваному готичному платті постійно стежили за їхнім хаотичним танцем. Про що думала ця дівчина, коли дивилась у темряві в’язниці і чи взагалі здатна на це? Чи була якась крапля здорового розуму в її голові? З огляду на її стан, навряд чи хтось здивувався б ортаному.
Колись розкішне світле волосся звисало брудними прядами, закривши половину обличчя. Цепі намертво фіксували мініатюрну фігурку, покриту опіками і обвивали її як товстих змій. Прекрасні крила відтінки ночі мертво висіли за спиною, втративши попередній лосок. Але недарма кажуть, що щастя пізнається в порівнянні; подібні думки наверяка виникли в голові у дівчини, коли поруч пролунав болючий стогін.
— Кха-а... кха...кга. - Хлопець у робі священика нарешті прокинувся, але судячи з агонії на обличчі, він би із задоволенням провалився без свідомості ще деякий час. — Ах ты, черт возьми! А-а!
Все тіло моторошно ломіло. Ні, чи правильно взагалі так говорити? Як це незначне слово може описати його стан? Воно не просто ломіло, воно було натуральним чином зламане в усіх місцях, де тільки можливо. Переламані руки звисали з цепей, ноги, як мішкий тряпкам верещали по підлозі, а спроби поворухнути ними хоч якось відреагувала жахливий біль, що пронизала до хребців. З лоба скочувалися крапельки поту, демонструючи сильну температуру. Єдине, що приносило полегшення - це те, чого він не міг пересуватися, будучи намертво прикутий до стіни. Його рани були настільки важкими, що постало питання: « Як він взагалі живий? » Він і прокинутися не повинен був. Може його тіло і було висилене на відміну від звичайних людей, але всьому ж є межа!
Так, давно цьому святому батькові не давалися до такої міри!
« Чорт візьми! Хто б міг подумати, що це та найменша...»
Він несподівано здивувався, коли перевіряв свій стан. Незважаючи на численні зовнішні пошкодження, внутрішні органи були в повному порядку.
« О, Боже! Ось так. Судячи з почуттів, я вже давно повинен був відправитися до одного виродка, але ... Ось же зараза, професійно! Без досвіду таке не проминути. Ось тобі і маленька невинна свята, хех ...."
Як тонко і професійно було виконано роботу по вибуванні з нього лайна, Фрід міг у повній мірі оцінити. Адже навіть у нього з’явилась повага до таких розваг, які він часто бавився.
— Ке-ке-ку ~... — Незважаючи на те, що біля нього почувся сміх однієї особини. Так, зараз ти як ніколи краще описуєш картину - "Перломаний мішок з лайном", ке-ке ...
Перевівши погляд на джерело тривоги, Фрід побачив священне око, що продивляється з-під брудних волосся, вкритих засохлою кров'ю.
— Хех... Не тобі казати, Мельт. — Фрід з презирливо посміхнувся, — хто з нас не так давно горланив у ультразвукі?
Обличчя дівчини перекосилося в гримасі, і вона відвела погляд убік, нічого не відповівши.
— Пф-фф... Падший янгол називається. Та ти хлинули більше будь-який шлюшки з борделю, тьфу! - сплюнув він.
Незважаючи на його дії, дівчина знову повернулася до нього з шехідною посмішкою.
— Ке-е, принаймні не я зараз заміню мішок з відходами, ке-ке ~.
— Дура... Яка ж ти дурна!
- Чт! Ах ты... Який жалюгідний чоловічок! — Її тон став нагадувати шипіння змії, — будь моя воля прямо тут би тобі голову відірвала за такі слова! - Навіть незважаючи на неї, Фрід цілком міг відчути її спорожнілий погляд.
Але святий батько лише посміявся. Ти все ще нічого не зрозуміла? - Він з жалем подивився на цю дитину.
- Що ти маєш на увазі? - Її єдине око зачепився.
— Розговорила всю інформацію про Григорію і ще питаєш? - Його ліва бровка, наче в насмішку піднялася. - Тепер навіть якщо ти якимось чудом і виберешся звідси, думаєш боси будуть задоволені?
Дівчина мовчала, але її очі помітно сіпнулися і присоромилися.
— Вот... все-то ти знаєш, ха-ха. Тому я і кажу... Дура!
Мітт припустила голову і низьким голосом прошепотіла.
— Та я все одно нічого секретного не розповіла. Так і таким дрібним сошкам, як ми взагалі нічого не розповідають! Так що ніякої шкоди для організації...
— ХА-ХАХa-хары! - Фрід знову вибухнув в приступі сміху, - ...Кха! Тьху! - Але попав кров'ю і сплюнув на підлогу, — Ні, точно дурна! Та кого це хвилює? Ніхто не буде тебе питати, що, кому і чого ти розболтала! Достатньо самого факту!
Єдине око дівчини помітно підрагував.
— Ну і звичайно... — Він продовжував, ніби у насмішку, — ти маєш знати, як поводяться з зрадниками в нашій організації!
Після цих слів хвиля дріжджі пройшлася по тілу дівчини, і вона понуро опустила голову.
- Так що повертатись тобі нікуди! Доведеться постійно ховатися в бігах, хоча... Ти повинна сама розуміти, наскільки це марно.
— Черт! Чорт! Чорт! Цей сука Рейналь! Якби тільки ця погань не підготувала мене на цю авантюру! Спочатку Греморі з демонами... Тепер ЦЕ! Що це таке? Все було так просто! Але ні... Спочатку Калаварнер зник, а потім Рейналь... Тварюка! Так би і придушила цю сучку! - Раптом дівчину прорвало.
— Хех, Рейналь вже годує черв'яків! Це якщо від неї залишилася хоч молекула після того відомого "фейерверка", ха-ха!
При цих словах дівчина здригнулася.
« Хм... Бачила значить. Не знаю, як її спіймали, але мабуть вона встигла подивитися на то славне шоу, хе-хе. А чи не підлити ще трохи масла у вогонь, хм? "
— Так і Калаварнер, я так підозрююся, теж поїхала до свого «паше »! - Дівчина підняла голову, бо за ким, як ти думаєш вона поїхала тоді? - Жіночі очі розширилися в розмірах, ніби до неї приходило осяяння. — Верно! Ти зрозуміла! Якщо ти забула, то саме ця дівчина регулярно приходила до церкви! І саме вона вчора з мене все лайно вибила!
— Хто вона така? Якщо вона з церкви чому ми досі про неї нічого не чули? - Нітки паніки прорізалися в її голосі.
— А ось це найважливіше питання. — Фрід поморщився, згадуючи вчорашній незабутній "вечер". — Вона тут головна, хоча мала! Це я вчора впізнав у того старигана. І не як символ, і не за « красиві очі», на відміну від "Святих" на зразок Азиї Ардженто. Ти ж бачила, як вона мене вчора розкатала? Так от, я дещо зрозумів. Схоже, саме вона і влаштувала той вибух святої сили! « Пригадуючи цей момент, усмішка сама наповзла на обличчя Фріда, — але я не бачу її зв’язків з церквою. Я знаю! Та й її реакція на мою згадку про Бога була більш ніж дивною. Фанатики церкви так себе не ведуть!
Мельт згорнула очі підлоги, її облякана голова намагалася перетравити інформацію.
- Як бачиш, я на відміну від тебе дещо вже зібрав. Як і знайшов варіант вибратися з лайна, в яке ми договорили. - З ухмилкою додав він.
- Який варіант? - Очі дівчини відразу запалилися гарячим інтересом.
- Хе-хе-хе, все дуже просто. Треба з ними укласти угоду, стати корисними, тоді з'явиться шанс, що нас не пустять годувати хробаків найближчим часом. - Але не хвилюйся, тобі це не загрожує! Адже все, що ти могла б обміняти на своє жалюгідне життя ти вже розболтала, ха-ха! Оуч! - Відкинувши голову в звичному приступі шаленого сміху, святий батько ненароком поцілувався затилком з кам'яною стіною.
Незважаючи на таку незначну прикрість, він з радістю спостерігав за тим, як тіло дівчини дедалі більше біло тремтінням.
"Хе-хе, так, ось так! Дошла-таки до потрібної консиції, хех! Подумаєш бідна... така ж сучка, як і всі інші! А мені... так, мабуть, це єдиний варіант. Так може і вийде злити, як представиться шанс ...."
У Фріда були різні знайомі з таких самих вигнанців. Навіть була цікава інформація, яка могла б мати свою ціну. Він не хотів, щоб його відбивна груша для ланцюгових псів. І те, що це була не пуща погроза, він усвідомлював більш ніж ясно, коли біль від зламаних кінцівок знову прошивав його. Але були і приємні моменти. Незважаючи на те, що майбутнє не дуже оптимістичне, то думка про ту пам’ятну ніч раз за разом пливла перед ним і заспокоювала його тендітну душу!
***
Так він і перебував в грезах, поки не пролунав скрип двері.
— Ах! - у проема здалася дівчина-монашка і здивовано вигукнула. — Фрід-сама и... Мельт-сама?
"Ну що там ще за хрінь?!" - Недовільно бурча, Фрід виплив з солодких спогадів. - А? Це ж..."
— Таня-тян... Невже? - Дівчина запитала дівчинку поряд.
— Ось бачиш, Асія... Вибач! - Вона вчепилася у руки монашки і потягнула їх на себе, ТАК подивилася тій в очі, що якби в серці цього святого батька хоч толика колишнього світла, навіть воно б здригнулося. — Я знала, що тобі це буде неприємно і все ж попросила! Пробач мені! Але мені більше не до кого звернутися... Я не хочу, щоб вони померли!
« Це ж та чернецька сучка!»
Фріду здалося, що перед ним зараз якась галюцинація або майстерна зроблена ілюзія, тому що його мозок був не в змозі співставити два абсолютно протилежних образу маленької дівчинки до нього. Ні, він звичайно пам’ятав, який був у храмі, але... Бачити це на власні очі після «червоного» було кілька...
Навіть цей святий батько, незважаючи на великий досвід, не міг пригадати хоч когось, хто був здатний на подібне ...
У даний момент перед ним розверталася зовсім нереальна сцена театру абсурдна. Дівчинка щось потішала монашке, на що та з серйозним виразом впізнала у суть, після чого розридалася сльозами і кинулася обійматися з дівчинкою.
У Фріда смикнув око.
Після того як черниця потішила його, вона повела її до нього і почала лікуватися з щасливим виглядом.
У Фріда смикнувся друге око.
Дівчинка продовжувала вертатися навколо монашки, продовжуючи верещати про те, яка та гарна подруга. З очей дівчини не переставали плакати, наче з водоспаду Ніагар.
У Фріда вже дергались обидва очі.
Зрештою, його рани вже були зцілені. Дівчина знову кинулась обіймати дівчину, заспокоюючи її по голові. Від проникливого погляду святого батька не посковзнув дивний блиск в очах дівчини. І тут до Фріда почало давати...
« Твою наліво! Це що ж, промивання мозку в режимі реального часу? Ахринеть! Найкращі церковнослужителі могли б зробити це! Хто вона така?»
Фріду прийшла в голову ідея, і він вирішив перевірити свої умозагоди...
— Ах ты ж шлюшка! Жива-таки! Шкода я не встиг тебе віді... - Раптом інстинкт самозбереження змусив його перервати витончену промову цього святого джентльмена, адже у нього з'явилася знайоме кристально-сіребристе лезо.
Дві дівчини-близнюки виникли наче з нізвідки. В одній руці поблював знайомий клинок, а якийсь старовинний мушкет в руках інший дулом намагався оглянути глибини ротової порожнини цього святого батька. І це Святому батькові категорично не подобалося.
Але на що святий батько в першу чергу звернув увагу, так це реакція дівчинки. Її погляд був готовий спопелити її, коли вона потішила свою « подругу ».
- Ода-тяни, Мусаші-сан, будь ласка, пробачте його! Батько Фрід завжди був таким! Я на нього не в ображение! Хоча він завдав багато болю мені і моїм близьким, але я вірю Тані-тянам! Він буде ще корисним! - Щеняний погляд дівчини розпустив би квіти навіть на кам'яній підлозі цієї в’язниці.
Дівчинка коло кивнула, і вони вилучили зброю, нарешті дозволивши святому батькові вдихнути.
«Кхм! Ефект навіть більший, ніж я очікував..."
що ти мене розумієш, Асія! Ти така чудова подруга! - Знову дівчинка вигукнула. - Не могла б ти зцілити і...
— Так, звичайно! Мільт-сама, я зараз вам допоможу! - Дівчина кинувся до другої фігурки куріпки.
М’ясо було в прасці, щелепа розкрита, а око — завбільшки з блюдце. Ця сцена була для неї занадто подібною.
Поки монашка займалася другою в’язнею, дівчинка підійшла до Фріди і глянула йому у очі своїм другим « професійним поглядом » — дію якого святий батько не хотів мати.
- Якщо ще посмієш щось викинути, будь впевнений... Ти навіть пошкодуєш! - Саме така усмішка була у першої Люципера.
Щось таке прослизнули в голові святого батька. Він ледве проковтнув слину перехресним горлом.
— У мене є до тебе... — Раптом святий батько осівся. І поправився несподівано для себе. - До Вас, пропозиція!
Дівчинка мовчала, щоб не витріщити його поглядом.
- Вам потрібна інформація? Це не було важко зрозуміти. У мене є дещо, що може зацікавити Вас.
Її очі розхвилювалися.
— Таня-тян! Я закінчила! - Голосок позаду дівчинки.
- Дуже дякую, Асіє! Як добре, що у мене така чудова подруга! Ода, Мусаші, проводите Асію наверх, познайомте її з усіма ближче! А то вона така сором'язлива, хі-хі .... — Воістину, тепер її усмішка могла б і храм освітлювати.
Фрід не могла сприймати цю картину.
— Звичайно, Ане-сан/Госпожа! - Вони пішли на вихід.
Тільки звук віддалених кроків стих, як дівчинка знову глянула на нього. Цього разу поглядом, яким володіли мешканці підземного світу ще кілька століть тому.
- Що за угода? - Смердить тоном початку вона.
Фріда було не проняти. Він був упевнений, що це її зацікавить.
Через деякий час.
- ...все так і є. Що скажете?
Дівчинка задумливо погладила підборіддя, втупившись поглядом у підлогу. Після чого знову впилася йому в очі. Того, ніби надавав багатотонним пресом. На її грудях з'явилася « дещо » і те, що вилилось у найбільшу святу силу. Формою, як хрестик, звичайний хресточок, але сила ця придушувала все навколо!
— Кха! Щ-що? — Голос поруч був голос, — сказав він. — Це сила чотирьохкрилих... ні, шестикрилих! Звідки в людини така сила... Кха! - Сучці було важко навіть говорити.
- Ти ж не брешеш? Це достовірна інформація? Знай, що я цілком можу вибити правдиву відповідь з тебе! Хай і знадобиться більше часу... - Дівчинка погрожувала зашипів.
Пот уже струмками сповзав по лобі святого батька. Він продовжував і далі вдивлятися у ці очі. В очі... в яких бачив образ незабутньої ночі!
- Я не сумніваюся у ваших здібностях, але наскільки я можу судити час Вам зараз дорого. — Ухмилнувся він.
Зрештою дівчина позбулася тиску святого духу, і хрестик припинив витікати енергію.
— Це повністю змінює розклад, цікаво! ти можеш стати в пригоді. Добре, я дам тобі шанс. Але дивися, якщо порушиш хоч одне з умов контракту... — Її тон знову перейшов на шипіння, — я особисто подбаю про тебе!
Фрід кивнув, відзначаючи про себе, що може все не так вже погано!
— А я! Будь ласка! Я теж принесу користь! Зроблю все, що завгодно! Будь ласка, дайте і мені шанс! - Істерика Падша перейшла в ультразвук.
— Хех... не хвилюйся, у мене і для тебе буде робота! Навіть особлива... -Усміхнулася дівчинка, дивлячись на ентузіазм впадеш.
— Кхм! - Фрід намагався привернути на себе увагу, вилазячи звільнені зап'ястя. - У мене є лише одна умова, яка доповнює наш договір.
Дівчинка змирилася.
— Ти справді вважаєш, що в тому становищі для того, щоб забезпечити умови?
— Це просто питання. Якщо ви порахуєте належним не відповідати на нього, ну тоді нічого не зробиш ...
— Ладно, валяй!
— У чому ваша мета? - Фрід пильно, з усмішкою вивчав дівчинку.
— Ціль, хех... Гаразд, все одно ви нікуди від мене не одягнетеся. — усміхнулась дівчинка. Після чого вимолчила те, про що він ніколи не мріяв навіть у найсміливішому грезах! — Моя мета... Вбити Бога!
Святий отець завис... Нещастя теж. Поки що...
— Ха... Ха... Ха... Ха-ха-ХА-Ша! Бога? Убить... БОГА! ХА-ХАХA-харя! - Св. Батько посміхнувся своєю « Святою» посмішкою. У ній так і переглянулися нотки очікування.
« Та вона... Ще божевільніше!!"
https://literna.net/uk/books/365-tanya-dxd-molodsha-sestra-odnoho-izrashchentsya