Рука все ще підрагувала, неприємне жування не давало спокою. Темний опіки на пензлі різко контрастував з шкірою ніжного світла. Від тих, що піднялися всередині неї відчуття щелепи стисувалися з такою силою, і він почув скрипу зубів. Очі постійно вдивлялися у цю ваду. Він ніби був нагадуванням про її провал. Малюнки щойно промайнули в голові.
Їй довелося бігти. Їй! А вона сама відповідає за цю територію! Саме вона повинна була стежити за порядком! Брат доручив їй це завдання. Вона перевіряла її здібності, і це було дуже важливим для неї. Але сьогодні... Вона зазнала поразки! Ще ніколи вона не почувалася такою приниженою! Але навіть не це було найболючішим. Що важливіше... Її слуги! Слуги, яких вона так довго збирала і тренувала! Як же вони посміли так вчинити з нею дорогоцінними слугами! Рука пройшлася по голові тільки-тільки наверненого хлопчика, що лежав на колінах. Він особливо постраждав сьогодні. Але нічого, вона поставить його на ноги ...
Поки вона була занурена в роздуми, погляд зачепився на силует молодого хлопця, який сидить на дивані. Його напруження було помітне: руки були з такою силою стиснуті в замок, що костяшки пальців побіліли, а погляд палав пожежою.
"Ах, Кіба..."
Вона могла його зрозуміти. Йому тепер нелегко, з огляду на те, ким були вороги. На дивані лежала маленька фігурка дівчини з білим волоссям.
« Конеко... Досі не прокинулася".
Добре, що її рани були не настільки серйозні, скоро має прийти в себе.
З іншого дивана почувся стогін. Її найстарша партнерка нарешті прийшла в себе.
— М-м- м... — Дівчині жриця піднялася, підтримуючи голову рукою.
— Акено, ты в порядке?
— М-м- м... Так, Ріас, все добре, — пошепотом відреагувала та. — В останній момент я змогла погасити частину сили атаки. Ах-ха, вони мене застали зненацька... « Накінець вона прийняла сидячий стан. Її погляд впав на руку подруги. - Ріас, ти поранена? Стривай-но... Цей опіок, невже це від сили Світла?
—...Пусттяки, Акено. Скоро заживе. - З запізненням відповіла вона.
Південна кімната проникла крізь блакитне світло, і коло переносу було видно на підлозі. Герб належав до дому Сітрі.
"Сона..."
Уточнена дівчина з темною короткою причною, окулярами і суворим поглядом постала в приміщенні.
- Ріас, ти що в місті влаштувала? Ти хоч уявляєш, скільки мороки буде замітати сліди? - Вибухнула вона критикою, однак... Швидко оцінила ситуацію. У кімнаті панувала спокійна атмосфера.
— Риас... Що сталося? - Став холоднокровним. — Не тільки твої слуги, але й ти поранена. Дуже схоже на опіку від сили Світла. — пальці еледно поправили окуляри. — Выкладай.
— Ах, в цьому головна проблема, Сона. Я сама так нічого і не зрозуміла... — Вона втомилася від очей і почала згадувати події, що відбулися.
***
Ріас, як правило, перебувала в клубі, затримуючись до пізня. Раптом прийшов сигнал небезпеки по зв'язку з слугами: хтось атакував члена її клана. Всі її слуги були перед очима, а значить ...
« О ні, це мабуть той хлопчик!»
Той самий, кого вона звернула пару днів тому, але не встигла забрати до себе. Хто б міг подумати, що він так швидко влипне у нові неприємності? Вона з слугами негайно перенеслась на місце дій.
- Хто посмів зворушити мого слугу?
В ту ж секунду на очі потрапив... Падший!
« Та як вони посміли? Атакувати мого слугу на моїй же території? Як же дратує їхня нахабність!"
Ріас збиралася поставити цього крилатого виродка на місце! Але ситуація виглядала дивною. З боку лісопадка доносилися...
Тру-ту
« Автомативні черги? Що? Так він не один тут? "
— Киба, на тобі мертвий! Конеко, займися людьми, схованими в лісі! Акено, піднімися вище і розвішуйте ситуацію, може є ще хто поблизу! - Коли вона роздала накази, то підійшла до нового слуги.
« Ах, яка жахлива рана. Світло дуже небезпечне для новонавернених!"
Терміново треба було щось робити. Вона наклала заклинання відновлення, і краєм очі продовжувала контролювати обстановку. Кіба, як і очікувалося, відразу почав тесати того, хто впав.
Кіба був гарним і багато дівчат у школі божеволіли від нього. Але Ріас знала, що не це було головною його гідністю. Він був серйозним хлопцем з важким минулим, і головне — він міг бути надійним. Недарма він її Кінь! Він найшвидший і найшвидший з її слуг!
Але ось дивність, він чомусь не міг добити того, хто впав. За звичайних обставин той взагалі не був би противником, але він був не один... Кіба потрапив під вогонь і не припиняв жодних автоматних черги. Взагалі, це не має бути загрозою для нього, але він мусив попотіти, щоб ухилитися.
« Вони можуть його поранити? Невтомно зачаровані?»
З лісопарка донісся тріски дерев, що ламалися. А слідом звуки стрільби і вибухи.
БУМ!
Це робота Конеко. Звичайно, немає чого хвилюватися, ким би не були ці люди, її Ледья Конеко, справиться зі своїм завданням.
Вона була гарною дівчинкою, ідолом першокурсників. Її коротке біле волосся і холодний дух зробили її популярною в школі. Ріас була рада, що та нарешті почала видужувати від свого трагічного минулого, життя поверталося в її очі. Вона спеціально давала їй більше шансів виявити себе, як зараз, і Конеко ніколи не підводила! Вона була Ладьею і мала надзвичайну витривалість та силу.
"Навіть їй будь-які кулі і вибухівка ні на що, проти неї у них немає шансів!"
Висока почулася тріски блискавки.
« У Акено теж є гостина?
Акено — її ровесниця, чорноволоса красуня. Вона її найдовговіша і вірна подруга. Вони зустрілися за дуже незвичних обставин, і « корні» тієї були не так просто. Її характер був найгіршим, особливо коли вона мала справу з воскреслими. А ще вона найсильніша Фігура — її Ферзь!
« Хто вони такі? Яка ж мета цих людей? Не схоже, що вони заодно з Падим ...»
Роздуми перервали тріскотіння дерев, що ламалися. У повітря злетіли гілки та ком’янки землі, і лісопарка почала падати один за одним, наче домовий. Ніби якийсь гігант вирішив спринт по лісі, не змушуючи себе обходом перешкод. А в наступну секунду...
... Перед очима пролетіла мініатюрна фігурка. Білі короткі волосся мигнули в полі зору. Та пропала маленьку ковдру на асфальтовому покриві.
Ріас не могла повірити очам.
"Конеко!"
У наступну мить через груди стовбурів з'явилася величезна фігура, заклена з головою в темні озброєння. У світлі місяця вони відлили срібло.
« Що? Користувач Святого Механізму?»
Ріас відчула його важкий погляд на себе. Напруження, яке походить від силуету велетенського гіганта ставало інстинктивним. Дрогож пройшла по спині. Вона відчувала - він не простий противник. Ріас згорялася всередині, осмислюючи силу розрухи.
Противник зробив крок першим...
...глубоко вклонившись.
— ...Вибачте... це... приказ... Ане-сан. - Здається, він дійсно шкодував за те, що послав Конеко ковтати крихту асфальту.
"А він досить ввічливий..." - дивна ідея закралася в голову.
- Вибачення... не приймаються!
Конеко зомкнула бровок, закусила губки і кинулась назад до нього — вона була злою!
Ріас закінчила накладати закляття і поглянула на їхній бій. Вона не могла повірити картині, що відбувається на її очах!
За допомогою мініатюрної комплекції, конеко проштовхнула в гіганта під боком і провела удар знизу. Це удар Ладії, який з доступною їй демонічною енергією і фізичною силою був здатний легко скинути вантажівку. Це мало статися і з її противником.
Бац!
Роздався ляжок обладунки. Але цей ввічливий хлопець ... Навіть не похитався! Він схопив її за ручку і сказав:
— ...Простите!
Конеко злетіла в повітря, наче іграшкова лялька.
Бам!
Її настільки вражала земля, що утворився кратер!
Бум!
Хлопець навів ще один потужний удар зверху, вбиваючи фігурку у землю. Дрогож дійшла навіть до Ріас.
"Конеко!"
Гнів на здоров'я у доспеках і занепокоєння за Коніко змішувалися в єдиний коктейль. Вона підскочила на ноги і концентрувала силу розтоплення та випустила його по темній фігурі. Хоч би якою ввічливою вона була. Таке ставлення до свого слуги вона не могла витримати!
Але сталося дещо дивне. Його обладунки пошкодилися темною димкою і її сила розтоплення, яка на нього впала темною хвилею... Просто зникла.
"Що?!"
Хлопець швидко зник у лісі.
« Що, чорт візьми, відбувається? »
Ріас викопала Конеко з Овраґа, плід тонкої ручної роботи велетня і відтягнула до Іссею.
« Хм... Дивно. Незважаючи на силу, вкладеною у удар, вона не сильно постраждала..." - Конеко була лише без свідомості.
З неба лунали бої, а округу заповнив тріск блискавки Акено. Грохот і частота вибухів досягли такої міри, що не давали можливості оцінити ситуацію.
« Хто вони такі? Невже навіть у Акено проблеми?»
Мислі перервав новий болючий вереск:
— А-а-А! - Кіба припав на коліно, стискаючи плече. По ньому стікали струмені крові.
« Що? Його зачепило?!"
— Киба!
З другого боку, впав і в ньому також було декілька поранень з порізами меча.
- Гаразд, цього разу я піду! — Закрикнув той і зник у спалахі телепорту.
На того, хто впав, було байдуже. Ріас приглядалася до ран Кіби.
"Як вони змогли його зачепити?"
Ріас підбігла до нього і заблокувала новий потік куль. Вони явно не були звичайними, як по швидкості і силі, але всі вони випарувалися, зникаючи в чорних спалахах бар'єру з силою розтоплення. Спалах було багато... Ніби рій комах накинувся!
Прикриваючи Кібу від зливу свинцю, вона перемістила його до інших. Гнів повзав у ній, наче пожежа, коли вона дивилася на стан Кіби і Конеко.
« Та як вони посміли? Не знаю, хто вони такі, але з рук це їм не зійде ...."
БАМ!
Зверху пролунав такий оглушливий вибух, що навіть у Ріас вуха заклали. Подивившись наверх... Вона не могла повірити очам. Дружки падали на землю!
— АКЕНО!
Це була остання крапля...
— Киба, позаботься об Акено!
У цю ж мить з Ріас вилилася велика енергія руйнування.
« Непросто! Я вас всіх зітру на порошок! Жоден не втече!!"
Її темна енергія, наче цунамі, в повітря підхопила лісопарк. Вона захопила значну площу і поглинула все, що було всередині. Це кінець...
Енергія руйнування — абсолютна сила знищення, що відбувається по лінії крові Ваал - 1 з 72 стовпів демонів! Всі знають, що варто якось потрапити під її вплив - це "це" припиняє своє існування. Сила, яка вважається найнебезпечнішою у демонічному світі!
Енергія розсіюється. Перед очима розлютувалася лише проста порожнеча - очікуваний результат. Ніхто не сміє шкодити її слугам! Хто б це не був! Або так мало бути...
...посередині пустоші виднілася знайома фігура здоров'я. Він височів посеред неплідної рівнини, темні струмені диму розходилися з-під його обладунки. Вони прийняли такий чорнильний відтінок, що повністю зливаються з пейзажем ночі.
« Він... і це зміг заблокувати? "Сказати, що Ріас була шокована - нічого не сказати. — ХТО ТАКИЙ?
Щоб заблокувати цю її атаку... Лише демони високого класу здатні на подібне. А уж люди... Тільки дуже рідкісні винятки! Це було неймовірно!
Позаду нього лунали крики, кілька фігур в темних костюмах вишикувалися у ряд за здоров'ям. Очевидно, що він прийняв на себе всю силу її атаки.
Ще одна темна фігурка підстрибувала на землю. Зростанням вона була... Навіть менше, ніж Конеко - зовсім мініатюрна. Підійшовши до здоров’я, вона поклала руку на обладунки. Той грохнувся на землю, спричинивши нову хвилю криків, але та прикрикнула на них і через деякий час вони заспокоїлися. Після чого відтягли хлопця назад.
« Це... Їх лідер?»
Слідом з тіней вийшли ще дві фігури. Судячи з усього, обидві дівчини. В одній руці була незвичайна стародавня гвинтівка. В іншого срібного клинок.
« Є користувачі Священних Механізмів?» — була збентежена Ріас.
Фігура лідера повернулася в сторону Ріас і пройшла оцінюючою поглядом. І особливо пильно вона вдивлялася... в нового слугу.
Ріас нахмурилась. Чим більше вона спостерігала за її діями, тим сильніше спалахнуло полум’я гніву. Ріас подивилася на стан Акено, всередині все стисалося.
« Не важливо, що відбувається. Не зараз. Бо вони посміли... « »
- Ви надурили моїх слуг! Виспівую! Знищу! Від вас навіть попелу не залишиться! — Енергія розтоплення нової хвилеподібної хвилі вкоренилася у ній.
Їй було плювати, хто той хлопець в доспіхах, він явно був на межі! Тепер вона була впевнена, що їх ніщо не врятує! Гнів додав мені сил. Сила відреагувала на гнів. Вона вивільнила стільки сил, скільки могла і направила на ціль!
- Ви впізнаєте гнів Принцеси Погибелі!
Темне покривало заполонило небо й місяць. Світ огорнувся чорними тонами загибелі, а наступного миттю впав на невелику площу...
... В незапно маленьке сонце спалахнуло всередині океану Тьми. Світло осліпило. Очі обпалювали. Всі нові й нові хвилі світла розходилися в сторони, пробиваючись крізь покривало Тьми.
А до її вух дійшли такі знайомі і ненависні фрагменти слів...
— Отче наш, Иже еси на небесех! Нехай святиться ім'я Твоє...
« Не може бути...»
Прийде царство Твоє...
"Невже вони..."
— Да буде воля Твоя!
Разом з останньою фразою, Світло досягло таких масштабів, що вся сила руйнування випарувалася, ніби її не існувало! Хвиля смертоносного світла несеться прямо на неї і слуг! Рішення прийшло миттєво.
— Киба, идем негайно!
Кругом телепортації спалахнули алим світлом і коли хвиля майже наздогнала їх... Вони опинилися в клубній кімнаті.
Біль проколов руку. Темна пляма опіку виділялася на білій шкірі. Зуби так сильно стискалися, що вони були готові потріскатися.
Темна, що дає атмосферу заповнила кімнату.
***
— Ріас, це дуже серйозна справа! - Сона суворо подивилася на неї, знову поправивши окуляри. - Особливо якщо вони такі сильні, як ти говориш! Група незнайомих у цьому місті, навіть ти не впоралася. Може, варто розповісти про це твоєму братові?
Ріас нахмурилась.
— Нет, Соно! Тільки не брату! Інакше все закінчиться, як завжди... Ні, я повинна сама впоратися з цим. Як ти вірно помітила, група незнайомих в місті, і вони сильні. — Дівчина відповіла подрузі твердим поглядом. — Но! Цього разу вони просто застали мене зненацька! Більше такої помилки я не дозволю! А найголовніше... Жодна ситуація не змінює того факту, що вони посміяли провертати свої справи на підконтрольній мені території! Ну вже ні, я повинна сама з усім розібратися!
Сона лише похитала головою.
— Ах, Ріас, ти в своєму репертуарі. Гаразд, відкладемо це поки в сторону, що ти змогла дізнатися про них? Раз вони користувалися Світлом... Думаєш, це церква?
- Не знаю, що й думати. З одного боку, так, але з іншого Світом використовував тільки їхнього лідера. Решта ж ... Хоча вогнепальна зброя з зачарованими патронами не була такою, як Божа сила. До того ж, було ще кілька користувачів Святих Механізмів, і вони точно не екорцисти. Церква працює по-іншому...
Справді дивно. Але головним чином, Світлом користуються церкви і Пахилі. Зв’язок між ними не вилучений. — Нахмурилась подруга.
— Так, ймовірність справді висока. — Риас кивнула. - Особливо враховуючи ту "Молітву"...
— Ладно, я поняла тебя. А їхня мета? Є ідеї?
- Я не зовсім впевнена, але мені здалося, що вони прийшли... Ось за ним. — Дівчина перевела погляд на свого нового слугу.
— За ним? Це ж той новенький, якого ти навернула нещодавно? Ах, Ріас, чому ти його відразу не забрала до себе? Зроби так, і подібні ситуації не з’явилися б! — Педантка Сона не любила зайві складності ~. — Ладно, не важно. Але навіщо він їм? Що в ньому особливого?
- ... Цього я і сама не знаю.
— Гаразд, я зрозуміла тебе, — зітхнула Сона. - Добре, я не буду доставляти про це ні Сазексу-сама, ані... Сестра. - Вона втомилася заплющити очі. - А, якщо тільки вона про це дізнається...
- Гі-хі-хи, так. Якщо Левіафан-сама дізнається, що деякі небезпечні особи виходять поруч з її улюбленою Соночкою... (...)
Ріас і Сона належали до вищих аристократичних домів демонського світу. Ріас – спадщина будинку Греморі - 56-го демонічного роду. Сона – спадщина будинку Сітрі - 12-ого демонічного роду. Обидві їхні сім'ї дуже поважані у світі демонів і мають особливий вплив навіть серед усіх 72-х демонських стовпів. Не кажучи вже про те, ким є їхній рідний брат і сестра. Дівчата були знайомі з дитинства і знали, що між ними існують унікальні обставини.
— Ох, будь ласка, не продовжуй! - Відмахнулася вона. — Ладно, я в эту справу лізти не буду. Но, Риас! Щоб більше подібного переполоху не було! - Вона грозно на неї подивилася. — Но... Якщо тобі потрібна допомога, просто скажи.
Тільки ці слова залишилися висіти в повітрі, коли вона зникла у синьо - блакитному стані телепорту.
- Ріас, що плануєш робити? Якщо їм потрібен цей хлопчик... — Акено вказала на Ісі.
— Звичайно, я не збираюся віддавати його! Я витратила на нього 8 пешок! Та й не просто так вони полюють за ним... Є щось дивне у всьому цьому. - Ріас замислилася. — Так, вирішено, буду тримати його ближче до себе, а там... Все проясниться. І рани його треба повністю зцілити. - Вона піднялася з дивана.
- Що ти зібралася робити?
— Піду до нього додому! - Вона взяла на руки нового слугу. Кімната озаривалась заклинанням телепортації. — Акено, доглянь за іншими!
Кімната знову почала спалахувати.
https://literna.net/uk/books/365-tanya-dxd-molodsha-sestra-odnoho-izrashchentsya