« Боги — зло...»
« Я зрозуміла це не так давно. Лише пройшовши через численні шторми долі, я зрозуміла цю аксіму. Істину, за знання якої довелося заплатити велику ціну.
Вам цікаво, чому я так категорично кажу про це? Напевно серед вас є багато людей, які справді вірять або принаймні нейтральні атеїсти, як я колись. Я знаю, про що ви думаєте і мені вас дуже шкода. Ви як сліпі ягнята, які не бачать далі свого носа. Не маєте поняття, як влаштований світ і слухняно дозволяєте божевілля з поза межами, навіть не усвідомлюючи цього. Повірте, рано чи пізно доведеться дорого заплатити за це.
Ні, я не засуджую вас. Що вже там, сама була такою. Хоч я була атеїстом, але не дуже скептично ставитись до « вищих матеріїв» і навіть теоретично дозволила їм існувати. Є - і добре, ні — теж не біда. Мене це не стосувалось. І поки мене це не стосувалось, влаштовувався будь-який варіант. Так було. Так я думала раніше. І багато хто з вас думає так. О, Істота Х, щоб ти перевернулося в труну, як же я помилялася! За цю недбалість довелося заплатити велику ціну. Занадто велика. Але у вас поки є шанс. Я пишу ці рядки в надії, що хоча б дехто з вас усвідомлює масштаб загрози, яка нависла над людством. Настільки величезна, з якою людям ще не доводилося стикатися. І тоді можливо зрозумієте, на кого дійсно варто покласти зброю ...."
« Я ДУЖЕ нічна подія. Раніше я була звичайним офісним Клерком у сучасній Японії. Корпоративним рабом, який докладає всіх зусиль, щоб пробитися вгору по кар'єрній драбині. Це був найкращий час, коли не треба було ризикувати шиями на полі бою, а всього лише дотримуватися корпоративних правил і стійкості сучасного суспільства, щоб влаштувати життя своєї мрії. І заради цього я була готова працювати не покладаючи рук, як послушна шестірня в системі, бездарно будучи одним з найбільш ефективні і продуктивних працівників. Мені було трохи за тридцять, але вже була начальником відділу кадрів і кар'єра тільки починалася. Щоправда, інколи я мусив виконувати брудну роботу, наприклад підтримування трудової дисципліни та звільнень працівників, але це мене не дуже хвилювало. Хоч би які були ваші обставини, якщо ви не в стані виконувати поставлених завдань і досягти результатів, дорога вам сама — на вулицю цілком справедлива система. Життя насправді було ідеальним. Треба лише дотримуватися певних правил, і успіх буде забезпечений. Так я думала, поки звільнений співробітник не сштовхнув мене на рейки під поїзд...
Тоді я вперше зустрілася з якоюсь істотою, що була представлена Богом. Але визнати Богом першого зустрічного "бородального мужика"? Нехай навіть із суперсилами зупиняти час і маніпулювати простором. Ні, це занадто для сучасної розсудливої людини, тому й розрахуй її як існування Г. Це чомусь не сподобалося тому, і мене раптом заклеймили як єретика та відправили на « пошуки» для того, щоб зростити ‘ істинну віру". Старий хирч закинув мене якийсь інший світ, що знаходиться по розвитку десь на початку двадцятого століття, при тому на порозі світової війни! Більше того, мене, дорослого чоловіка запхали в жіноче тіло якийсь новонароджений сиротинці! Все це, нібито для більш скорого пробудження "відносно-віруючих відчуттів". Ось це поворот... Тільки ось хрін цьому виродку, а не віра! Я, як сучасна людина, не довіряла релігії і волію самостійно досягати поставлених цілей. І вирішувати проблеми, що виникають у багатьох випадках. Ніякі "божей подарунки" мені не здалися! Особливо такі...
Завдяки цьому виродку, через що тільки не довелося пройти. Спочатку був притулок — це ще випробовування; початок двадцятого століття жорстоко ставиться до сиріт... Але цей світ був дещо особливим, адже в ньому існувало магія - світ техно-магічного типу розвитку. Тут пощастило, у мене виявилися здібності до магії і з'явилася можливість якось пробитися в новому житті. Треба було зробити вибір, в яку сферу піти, і після недовгого обдумування вирішила зробити військову кар'єру. Для сиріт з нізвідки це був кращий варіант, особливо враховуючи, що можна було відразу ж потрапити в академію, незважаючи на малий вік. Це був шанс, і щоб вириватися з нижніх умов життя вже в дев'ять років я поступила туди. А тепер потрібно було отримати військову науку і побудову кар'єри. А вже що-що, але кар'єра будувати я уміла...
В результаті після низки божевільних подій, а також « випробувань» посланих однією бородатою паскудою я не тільки змогла вижити, але й значно просуватися по кар'єрній драбині, добившись 12 років звання Майора і увійшовши в найвищий офіцерський склад Імперії. Здається чимось абсурдним, чи не так? Якась сука і найвищий офіцер... Більше того, під моїм командуванням було експериментальне бойове крило магів швидкого реагування. Ще більш неймовірно, вірно? Але на жаль... Це ніякий не привілей, це та ще біль. Імперія завжди була країною, де меритократія - це все, і тому навіть дитина така як я, якщо вона мала достатній кваліфікацію та заслуга отримати відповідальне становище. Спочатку я намагалась не привертати уваги, але після ряду « підвіговів» в моєму обличчі, який був джерелом ненависного існування Х, Імперське командування вирішило визнати мої "здатності" і звалити на мене купу роботи. До цих пір не зрозумію, що відбувається у них в голові, спихаючи все це на дитину, але робити було нічого, доводилось боротися за виживання кожен подих. Особливо коли світова війна набирала свої орди...
Світ скочувався в божевілля, а люди йшли на рахунок у страстей і ще деяких ... Іменів. Так, прямо як іскра Г. Цей виродок робив усе можливе, щоб і далі діставати мене та « розігрівати » ситуацію в світі, аби нікому не було місця. А знаєте чому? Тому що цей бородатий клоун вбивав собі голову, ніби справжню віру можна розбудити тільки через такі « випробування », щоб у людей з'явилася потреба молитися. Та що там... він навіть наклав на мене прокляття, що змушує обзивати йому "молитви" якщо я хочу жити. І як би я не ненавиділа це, але доводиться "виховувати молитви", адже жити-то хочеться, а війна - то ще божевільна штука..."
« Як же світ несправедливий! Люди витратили тисячі років, щоб отримати подобу гідного життя. Але такі Сущи здатні робити все, що в них є. А світ такий похмурий... Він ледве тримається на плаву. Прогрес дав людям багато чого, але проблем ще вистачає. І люди тримаючись один за одного, як суспільство продовжують рухатися вперед. Але варто з'явитися подібним Сумлінням... Що станеться, як ви думаєте? Відповідь очевидна. Я відчула це на своїй шкурі.
Скільки ще триватиме цей божевілля? Хтось повинен це зупинити. Саме з такими думками я вирішила піти на один абсурдний план. Якщо не зупинити існування Х, то нічого не змінити. Мирне життя залишиться мрією ілюзією.
Моліться, щоб у мене все вийшло, інакше не бачити в цьому світі спокою. А ці рядки залишать у пам'ять вам, сліпі агнці, щоб в разі чого, ви не забули правдивого ворога. Пам'ятайте, що...
Боги - зло. "
"Майор гострої сили реагування, кавалер ордену « Срібні Крильяни», командир 203 магічного крила Імперії, проклятий „Апостол" Сущесті Х у цьому світі і його запеклий ворог Татьана Фон Дегуршафф".
***
— Усім побудуватись! - Ніжний, схожий на срібні дзвіночки голосок рознісся по ангару.
Кілька десятків суворих чоловіків, які пройшли крізь вогонь, воду і попіл імперського фронту витягнулися по струні, вартували почути його.
Ця ситуація може викликати замішання в сторонніх людей, бо джерелом голоски була дівчинка 12 років. Так, у будь-кого, але тільки не в цих бійців 203-го магічного крила швидкого реагування. Адже для них голосування цього голосу було пов’язане лише з шепотом Диявола — « РЕЙНСЬКИЙ диявол », який став кошмаром для багатьох республіканців східного фронту.
У кожному з чотирьох рядів, за кількістю ескадрилій та десяток осіб, вони пожирали очима тендітну фігурку їхнього командира — світловолосого метелика, який не належить до їхніх дочок, але як нерозумної молодшої сестрички. Але, як видно з їхніх поглядів, ніхто не наважувався навіть думати про це. вони не раз були свідками врата пекла, які у будь-який момент могла перед ними відчинити ця « стрілочка».
Таня обвела очі дорогих їй бійців, довірених магічного крила. Досвідчені, талановиті і витривалі; оснащені найкращими магічними перетворювачами, доступними на сьогоднішній день — двоядерними Елініум 97. Ці бійців вона сама відбирала і зрощувала, аж поки вони не стали найкращими — найвидатнішими людськими ресурсами. Задоволена усмішка наповзла на її обличчя, і це означало, що сьогодні вони виконуватимуть те, заради чого вона взагалі з ними возилась.
— Все готово до вильоту?
- Так, друже майоре! — До Тані підбігла молода дівчина, її адьют. - Але ви впевнені, товаришу майоре? Не поставивши командування в популярність...
— Саме на такі випадки командування надіслало мені особливу владу, завдяки якій наше крило може діяти незалежно. І зараз саме такий випадок! Цього разу ми гарантуємо собі кінець із залишками сил Республіки! - Таня глянула на трьох бійців попереду з 2-ої, 3-ей, 4-ой ескадрилій. - Старший лейтенант Вайс, старший лейтенант Конінг, головний лейтенант Ньюман!
Троє виступили вперед.
- Ви як командири ескадрилій поводитимете солдатів за собою. Я поведу Першу, інші на вас. Розділяємося і діємо незалежно, як на минулій місії по знищенні головного штабу ворога. Все ясно?
- Так, друже майоре!
Вона обкинула очі всіх бійців.
- Пам'ятайте, що виконання цієї місії може дуже сильно вплинути на кінець війни. Провал не можна! Все ясно?
- Так! - гаркнув вибухівний хор голосів, що потряс навіть велике приміщення ангара.
— Разойсь по позициям!
Бійці розбіглися вбік.
Таня попрямувала до свого літального апарата V-1. Взагалі таким магам, як вони не потрібні жодні спеціальні пристрої, крім магічного перетворювача, щоб літати, недарма вони бойове крило. Але в цьому випадку є інший випадок. Вони використовують розробку одного професора, місцевого геніального маніяка, щоб в найкоротші терміни дістатися до місця дій. V-1 - єдиний у світі літальний апарат, здатний розорушитися швидше за швидкість звуку. На початку двадцятого сторіччя - це геніальна розробка. Правда і обмежень багато, по суті, це ніщо не "самолет", а просто «ракета», яка доставить бійців, що знаходяться в ній. Тільки маги можуть використовувати її, інакше людина не дійде до місця призначення, будучи розчавленим тиском, і вже про посадку, яка взагалі ніяк не передбачається, крім як « падіння в зону ворога» - тільки чарівники здатні вижити у таких умовах, а лише кращі з кращих, як її крило. Взагалі не дуже хотілося використовувати розробку цього божевільного маніяка доктора Шугеля, але вибору зовсім не було. Тільки не цього разу, коли на кону так багато коштує. До речі, про нього, було ще дещо необхідне їй від нього ...
— Лейтенант Срібрякова, де зараз цей божевільний вчений?
Дівчина, яка слідувала за нею, відповіла:
— Професор Шуґель у себе в лабораторії, але скоро підійде до рубки. До речі, товаришу майоре, він передав дещо ... — Вона передала круглий цвіркун, який ледь вміщався у маленькій долоні.
Таня відкрила пакунок і заглянула. Чорний метал вмонтованого пристрою блищив на сонці. Посмішка сама наповзла на обличчя.
Все-таки цей психоманний маніяк встиг закінчити замовлення. Скільки горя їй довелося хлібнути, маючи справу з цим психопатом ... але все-таки генія в його голові не відняти. Я не могла повірити, що він справді зміг зробити це. "Те саме», що могло зробити неможливе.
— Ку-ку! - Таня не могла перестати посміхатися, поки вона сміялася про себе.
Раптом почувся різкий стук підборів. Плюс до цього в стороні грохнуло металом про підлогу. Таня змінила свій погляд на джерело. Її адьют чомусь виявилася на відстані кількох метрів, дрібно підрогуючи і не ризикуючи дивитися в очі. Також недалеко вона помітила інженера, що возився з її летатльним апаратом; той грохнув щось про підлогу і п'явся на неї круглими очима, ніби привида побачив.
- Щось сталося, Лейтенант Срібкова?
— Н-никик нет, товаришу майор! - Та відразу ж витягнулася по струнці.
Таня сховала усмішку і поклала пристрій в внутрішній кишені куртки.
— Ось і прекрасно. У нас мало часу, лейтенанте, поспішайте на свою позицію.
- Так, друже майоре! - Але йти не спішила. - Дозвольте мені питання?
Таня кивнула, спостерігаючи за нею.
- А що вам передав доктор Шугель?
На обличчя знову стала наповзати усмішка, від виду якої її ад’юант дивно починала себе поводитися. Вона піддала її волі.
— Лейтенант Срібрякова, занадто багато питань. - І бачивши її нікчемне обличчя додала. - Але це щось, що допоможе завершити цю війну. А тепер бігом на позицію!
— Т-так точно, товаришу майор! - Та зараз же.
Таня залізла всередину апарату, як тільки уточнила від неважливого інженера про його готовність.
Час від часу таке траплялося, особливо в добрі моменти життя, коли вона добивалася бажаного, всі дуже дивно реагували на її прояв радості. Тому вона взяла звичку придушувати емоції. Але іноді, як і раніше, вона не могла стриматися.
Коли дівчинка збудувалась в кабіні, то відкинулась на спинку і з ностальгією пригадуючи, який чудовий був її життя раніше та як вона зараз перетворилася завдяки одній бородатій ріжці, що підняла себе « Вищим існуванням». Але нічого, сьогодні все зміниться, вже вона подбає про це! Тепер у неї є унікальний шанс розділитися з ним раз і назавжди.
Взагалі-то, хоч вона і говорить про нього з погордою, але його здібності дійсно варті уваги. Ісінь х може маніпулювати простором, зупиняти час, контролювати душами і читати думки... і правда ніби божество. Або так би подумав звичайна людина, залежно від релігії. Звичайно, ми заслуговуємо поваги через те, що маємо такі риси, але це не є причиною для того, щоб визнавати його Богом. Не того, хто робить системні помилки у своєму « божому ментазі», через що не в змозі впоратися з циклом мільярдів душ людей, і замість того щоб налагодити систему, витримує з неї таких чесних, шляхетних громадян, як вона закидає в інший світ, нібито для визнання "Вері", тому що атеїстів багато розлучилося. Абсолютна смішность! Всесвіт колись тріснеться, ніж вона визнає його божеством!
Але проблема залишається, бо існує Х дуже нав’язливий і не дає спокою. Воно готове на абсолютно будь-який підлість, навіть не грозячий розв'язувати війни і пудрити мізки іншим гідним, і не дуже людям. І все це заради власних егоїстичних амбіцій — повна безглуздість. Тоді залишається тільки один варіант: позбутися Смертови Х, або ніколи не припиниться. Але що можна зробити проти самознищення? Ні кулі, ні магія для нього роль не грають... вже перевірено. Здавалося, що надії немає. Але не тепер... Одного разу їй в голову прийшла досить абсурдна ідея, але після роздумів зрозуміла, що вона цілком могла спрацювати, якби все вийшло. Тому вона дала доктору завдання розробити один пристрій, на основі ряду ідей з її оригінального часу, який випереджає даний час на весь вік. Якби він зазнав невдачі, вона б нічого не втратила, але якби вийшло... Таня досить погладила пристрій у внутрішній кишені. Якщо що ще її турбувало, так це хіба що...
*П-ф-Ф* ***
Відчулося шипіння рації і гучно почувся голос, знайомий скрипучий.
- Товаришу майоре, ти отримала те, що я тобі передавав? - Хвилювання в голосі божевільного так і читалося.
— Доктор Шугель... Сподіваюся ця штука стабільна? Вона випадково не рве у мене в кишені?
Так, саме це її турбувало найбільше. Геній генієм, але... усі його винаходи мали деякі "складності". У кого-небудь, а вона це знала краще за всіх!
- Товаришу майоре, відкинь сумніви, це ж мій найбільший шедевр! Він обов’язково допоможе вам у майбутньому! У теорії все... *П-ф-Ф*, - слідом здалися перешкоди.
- Цього-то я і боюся... що тільки в теорії.
- Не хвилюйся, ця технологія розроблена з проривних концепцій, які ти мені дала. Я був вражений такими ідеями! Це ГЕНІАЛЬНО! Ви дали мені можливість створити найбільший ШЕВР!
- Увага! Перевірка систем. Підготовка до зльоту! - Голос оператора.
Таня влаштувалася по зручніше в кабіні і схопилась за поручні.
- Дивіться, докторе... Якщо що, я дістануся до вас навіть з Ада! – попередила вона починок.
— Тиск в норме... Синхронізація в нормі... Починаємо запуск. - продовжував оператор.
Таня повністю знайшлася. Тепер вона повинна була підтримувати максимальну концентрацію.
— На все Воля Божа, Майоре! Порахую за честь! На жаль, недавно цей чоловік став ще одним фанатиком. - До речі, Майоре, я все хотів запитати... як же ви здогадалися до такого... це ж... е...
*БУМ* ***
Роздався рев реактивних двигунів, перебивши цікавість геніального маніяка.
— ЗАПУСК!
Жорсткий гул віддалився у вухах, тіло вдрукувало в задню частину кабіни. Напруження та боротьба з навантаженням допомогли Таню не втрачати свідомості.
— Майор, по поверненню... *П-ф-Ф*... Звісно скажи... як ви до цього здогадалися... *П-ф-Ф*...
Голос маніяка вже зник. У свідомості залишилася лише ціль.
Навантаження продовжували зростати, Таня активувала магічний щит. Тиск спав, але вона знала, що це був лише початок. Таня згрупувалася і приготувалася до удару...
БУ-БУМ*!
Блощиця в просторі заповнила вуха. Таню знову вдрукували у задню частину кабіни. Звуковий бар’єр був пройденний, і тепер він обмежувався концентрацією. Звичайні маги в таких умовах не протрималися б і п'яти хвилин, але не еліта, на зразок них. До того ж, всі ці труднощі були нічим у порівнянні з сподіванням, що вона не могла втриматися у своєму серці... Ще трохи, ще трішки і вона отримає свободу!
— Ну тримайся... Істот Х!
***
Відкрите море, прохолодний вітерець дме в обличчя, приємне солончак світить крізь захисні окуляри. І попутно з цим чути такі прекрасні звуки природи...
Бум! Бах! Бам!
Гул розривав бойового снаряда про магічний щит. Хвиля обдала тіло і дівчинку-майора відкинуло в сторону. Вона як і раніше ширяла в повітрі, щит витримав потрапляння, але надовго так її не вистачить. Та вже, ворожа оборона біля бойових кораблів ворога виявилася занадто доброю.
- Як діють... Схоже, вибору немає. – пробурмотала Таня.
Вона дуже не хотіла на це йти. Те, що вона збиралася зробити було практично особистим образою кожного разу. Но... Я не міг втягнутися. Треба йти на прорив і чим раніше вони подарують опір, тим краще.
У прицілі гвинтівки з’явилася корабельна гарматка і вона почала читати молитву:
« Ти єси Бог, зійди в пекло та пута зв’язаних дозволений, Сам і душу раба Твого спокійно...».
Як же вона роздратувалася, що доводиться « молитися » до мерзенного товариства Х на полі бою кожного разу! Але це єдиний спосіб, який міг вивільнити її повну магічну силу через його божественне прокляття.
« Яке ж приниження... Але нічого. Йому залишилося весело проводити час."
БАМ!
Золотого кольору вирвався з стовбура, затоплений до межі магічних снарядів. У той же момент пішов вибух і металева крихітка з покореженими осколками бойового знаряддя злетіли в повітря. Мощь, як завжди, була вище всяких похвали...
Більше ні секунди, вона вдерлася у клуби диму і почала штурмувати залишки зброї. Через п'ять хвилин все було скінчено.
Генерал ворожої армії відобразився в прицілі гвинтівки. Його ненависний погляд так і палав.
— Якби ви просто капітулювали... Цього можна було б уникнути. - Таня сказала спокійно.
- Та що ти розумієш, дрібна мерзотка! Правдиве обличчя Імперії — це Дияволи, такі як ти! Ви всі повинні бути знищені! - Генерал схопив пістолет з кобури і направив на неї.
« Глупець залишається дурним до кінця...»
*Бах*
Вона спустила курок, і куля на переперепочинку прилетіла в його плече. Рука генера обвисла плету і він бухнувся на підлогу капітанського містика.
— Ну ж бо, убий мене! - Скільки ненависті було в думці цієї маріонетки Существа Х.
— Не так швидко. Ти ще попрацюєш на благо Імперії. - Вона опустила гвинтівку.
Їй було його навіть шкода, але пощадити вирішила не через це, а як корисне джерело інформації.
Двері на містку відчинилися і всередину вдерся її заступник.
- Товарише Майор, всі цілі ліквідовані! Ваші накази! - Старший лейтенант Вайс, як завжди, був самовідвернений.
Тане це імпонувало. Вона спокійно сказала:
— Заспівайте це непорозуміння. Буде подарунок штабу. - Вона вирушила на вихід. В очах не було гарного настрою. - Дуже дивно, що ж пішло не так...
Операція пройшла успішно, навіть більш ніж. Вони без проблем подарували залишки республіканської армії і тепер сили опору повністю знищені. Далі їм дуже важко буде продовжувати бойові дії. Дуже велика фігура тільки що була вилучена з світової карти геополітики. Здавалося б результат ідеальний, але це було не так...
Тані насправді було плювати на цих республіканців. Вона сподівалася захопити набагато більші риби. Проблема в тому, що існування Х сам вибирав коли « пошкодувати » її увагу. Тому щоб виманити його, вона зробила так, що боляче вдарила по одній з його маріонеткових сил. Тепер йому набагато важче буде сіяти хаос, він повинен був з'явитися... Невже вона помилялася?
- А тобі все мало... коли ти нарешті приймеш справжню віру? - Холодний, але насмішливий голос пролунав позаду неї.
Таня, варто його почути, тут же підстрибнула і розвернулась. Простір навколо завмерло. Час ніби застиг. У неї вийшло. Це Істота Х!
Тільки вона та генерал ворожої армії рухалися в цьому смертельному світі. Але вона знала, що через нього на неї дивиться ненависне Істота Г. Цей насмішний погляд вона дізнається де завгодно!
Ти ж « великий читач розуму» повинен знати відповідь. - Вона відповіла дзеркальною усмішкою.
— І це найгірше, що завдає болю. Або думаєш, що "це"... - Він обгорнув картину падіння Республіки поглядом. - Досить, щоб мені перешкодити? Скільки ти ще будеш впертий? Ти лише відтягаєш неминуче.
Істота Х вправно читати думки, керувати простором і часом... і ще до купи всього. У прямому протистоянні шансів не було. Никаких. Але саме тому... Один шанс все-таки був.
— Хто знає? Можливо, якщо я сам зможу переконатися у марноті своїх зусиль...
Істота Х зщурілася.
- На що ти натякаєш?
— Чому б не прочитати мої думки?
Істот Х усміхнуться.
— Люди часто суперечать власним діям. До того ж, яка була б розмова? Але, раз запрошуєш... — Він на мить замислився. - Ти серйозно? Цікава пропозиція.
- То що, візьмеш на слабо?
Якщо і була можливість якось виграти в протистоянні з Істоєм Х, то тільки в лоб. Адже хитрувати з ним марно. Але враховуючи, як він любить дивитися на всіх звисока то навіть така пропозиція...
— Ну що ж, так і бути. Ти сама переконаєшся в марноті цього... І, зрештою, станете правдивим апостолом серед невіруючих агнців.
Таня посміхнулася. Тепер мав бути найважливіше. Вона вхопилася за пристрій у внутрішній кишені.
"На цей раз..."
Ісінь x клацнув пальцями, і вони зникли з цього вимірювання, пропавши назавжди. Більше про Татьян Фон Дегуршафф, яка подає надію командиру 203-го магічного крила Імперії, ніхто нічого не чув.
Вона доб'ється свого! ’
https://literna.net/uk/books/365-tanya-dxd-molodsha-sestra-odnoho-izrashchentsya