***
Через місяць після виписки Дженінсінь Юя Дун нарешті закінчила останню з минулих робіт студії Сіоуе. Жень Сінсінь все ще була трохи пухенькою після вагітності, але її шкіра була набагато краще, а обличчя було таким ніжним, що його можна було порівняти з Сяо Лінчэн.
- Я бачу, що народження дітей робить твою шкіру набагато кращою. Я теж так хочу, — Сяйоме не могла про це говорити кожного разу, коли бачила Сінсінь.
— Тоді йди і народи дитину, — посміялася Жень Сінсінь.
— Питання в тому, від кого? — Сяйоме безпомічно розвила руками.
— Цинь Юэ? — Невиразно запропонувала Юй Дун.
— Що в ньому такого, що змушує тебе думати про цю людину? - Вираз обличчя Сяйоме спотворився при згадці чоловіка.
— Здається, ти ще не наздогнала мене, — з жалем похитала головою.
— Я питаю, чому ти так хочеш, щоб я була з ним? - Сян Сіоє давно хотіла поставити це питання. З того часу, як Юна Дун дізналася про те, що Цинь Юе переслідує її, ставлення подруги виражалося лише двома словами - «пова згода ». Дівчина давала Цінь Юе поради і різні ідеї, настільки вдало, що нещодавній подарунок, який вона отримала від нього, цілком відповідав її смакам.
— Він мені подобається, — рішуче сказала Юй Дун.
- Як він може бути хорошим? Чим саме мене достойний? — Не погодилась Сян Саоюе.
« Він красивий і добре складний, — висловила свою думку Джін Сінсінь.
— З доброї сім’ї і на нього можна покластися, — продовжувала Юя Дун.
« З ним приємно розмовляти, і в нього спокійний характер.
« Він наполегливо добивається своїх цілей, — каже Юя Дун. — Потім він показав ручкою у своїй руці на Сіоме. — І найважливіше, що ти йому справді подобаєшся.
— Важливо також, що в порівнянні з десятками попередніх хлопців цей зовсім інший, — продовжувала аналіз Жень Сінсінь.
- Яку ж хабару він дав тобі, щоб ти сказала мені все це? — Не могла не запитати Сяйє, — ти так високо оцінюєш його.
Замість цього, Юй Дун і Жень Сінсінь переглянулися, а Джей Дюн чесно зізналися:
- Сінсінь отримала два пакети підгузників, а що стосується мене... Він пробачив мені за те, що я обдурила його минулого разу.
— Невже я стою тільки два пакети підгузників? — Сяйоме не могла в це повірити.
- Не впертись, я бачила тебе того дня на конференц-залі, ти така смілива! — сказала Юй Дун, свідомо висловлюючись двозначно.
- Що? — Жень Сінсінь здивовано прикрила рот рукою.
- Що за нісенітниця ти несеш, що за конференц-зал, в той день він був... Він був тим, хто скористався моїм неврозумінням — сором’язливо виправдовувалася Сяйоме.
— Поцілунок був такий жаркий, що я злякалася і пішла раніше. — Здається, Юй Дун не повірила її поясненням.
— Ты... Не кажи дурниць! — Сян Сіоюе виглядала так, ніби збиралася накинутися на Юй Дун.
Того дня Цінь Юе прийшов у студію, щоб знайти її. Сяйоме спочатку не збиралася довго його слухати, але хто знав, що цей хлопець притисне її до стіни і буде цілувати так довго. Коли він нарешті відпустив її, дві гудзики сорочки Сяйоме були розстебнулися. Коли Сяйоме подумала про це, то розгнівалась і злякалася.
- Дивись, Сяйе почервоніла так сильно... Я думаю, що наша досвідчена королева нарешті здалася! — Юй Дун і Женін Сінсінь плескали ладонами по столі та розсміялися.
Після закінчення робочого дня троє подруг продовжували сміятися і базікати. Оскільки було ще рано, Юя Дун планувала піти до лікарні, щоб знайти Сю Фена і пообідати з ним. Сяйє хотіла піти прямо до Цинь Юе, щоб покарати його на все життя. А Джін Сінсіня з маленькою сестрою поїхали додому на таксі.
Біля житлового району Жень Сінсінь був розбитий невеликий парк. На іншому боці стояв великий супермаркет. Жень Сінсінь, яка збиралась купити деякі речі першої необхідності, перш ніж поїхати додому, штовхала дитячий візок за головною алеї.
Через кілька хвилин Джін Сінсінь була спантеличена, коли зустрілася з пристойним натовпом перед центральною лавкою парку. Вона не розуміла, про що йде мова, лише бачила кілька теточок бурхливої поведінки. Жень Сінсінь переживала, що Сяо Лінчен затремтів і не підходив до натовпу.
На вулиці вже стемніло, коли Джін Сінсінь поверталася додому і йшла через парк. Деякі вуличні ліхтарі були пошкоджені, отже частина доріжки була занурена в цілковиту темряву. Жень Сінсінь боялася, що може наткнутися в темряві і налякати дитину, тому прискорила крок.
Можливо, тому що вона йшла занадто швидко або через те, що придбала забагато речей, Жень Сінсінь випадково упустив до неї сумку для господарства і розсипав її вміст по землі. Яблука, яку вона щойно купила, розкотилася в різні боки.
Жень Сінсінь швидко нахилилася, щоб зібрати свої речі, але не наважувалася залишити дитячий візок без нагляду. Жень Сінсінь, дивлячись на темне небо, трохи занепокоїлася.
Раптом пара космонавтів простягнула їй кілька яблук.
Жень Сінсінь подивилася на чоловіка, який допомагав їй, і посміхнулася:
— А, это ты.
Перед нею було розшарпане волосся, поношене вбрання і брудні черевики. Очі чоловіка бігали, а обличчя було таким виснажливим, що важко визначити його справжній вік.
Це був бездомний, який спав у цьому парку.
Синьсінь вперше зустрілася з ним близько трьох місяців тому. Спочатку вона дуже боялася його. Кожного разу, коли вона бачила цього чоловіка, дівчина уникала його. Це було до двох місяців тому, коли Сіньсінь повертався з магазину і раптом не відчула болю в животі. У парку було тихо, пішоходів майже не було. Жень Сінсінь мало не зомліла. Саме цей безпритульний чоловік підійшов і допоміг Сінсінь з її великим животом відпочити на лавці, де він часто спав.
Чоловік не любив розмовляти і замість цього простягнув їй пляшку мінеральної води, яку вона упустила. Жень Сінсінь прийняла запропонований предмет із вдячністю, але безпритульний нічого не сказав. Він просто встав і сів на траву в метрі від лавки.
Через півгодини Джін Сінсінь відчула себе набагато краще і повільно підійшла до нього, щоб подякувати перед тим, як піти додому. Прийшовши, вона все ще відчувала на собі його пристойний погляд, але цього разу дівчина подумала, що, хоча він і був бездомним, він таки залишався м'яким і добросердою людиною.
З того часу, коли Джін Сінсінь проходила повз супермаркет, вона залишала йому трохи хліба й води. Але людина просто спокійно споживала їжу, нічого не кажучи.
Жень Сінсінь посміхнулася, взявши яблука, які чоловік підібрав для неї, потім подивилася на лавку і запитала:
— Коли я проходила тут раніше, то помітила натовп людей навколо лавки, вони знову намагалися вигнати тебе?
Чоловік похитав головою і, побачивши Сінсінь, що забрала всі свої речі, повернувся, щоб знову сісти.
Жень Сінсінь звикла до його мовчання, тому посміхнулась. Пам’ятаючи про хліб, який вона купила для нього, жінка знову підійшла до чоловіка, щоб дати йому поїсти.
« Я купила трохи хліба й води, — сказала Джін Сінсінь. — Безпритульний був дещо здивований.
Він мовчки потягнувся до сумки з покупками.
— До речі, це моя донька Лінчена, — прошепотіла Жень Сінсінь. — Сяо Лінчен має пам’ятати дядька, який допоміг їй у вісім місяців.
Чоловік завмер і незручно заглянув у візок, коли побачив ніжне дитяче личко.
Синьсінь посміхнулась, а потім помітила на лавці шматок картоплі. На ньому були якісь слова, але оскільки було темно, їй довелося прищурітися, щоб прочитати написане.
« Мені потрібен поцілунок красивої жінки, щоб розбудити гнилу душу », — хоча картон був потріпаний, слова були гарні і Жень Сінсінь не могла похвалитися.
Чоловік глянув на неї, схопивши недоїдний хліб.
Жень Сінсінь подумала:
- Це ти написав?
Бездомний кивнув.
— Чи ти хочеш розбудити деморалізовану душу, чи не припиниш бути бездомним після пробудження? — Хоча вона не могла визначити вік цієї людини на основі її волосся, пальців, очей та рухів, Жень Сінсінь знала, що цей бездомний чоловік повинен бути досить молодим і добре освіченим.
Чоловік нічого не відповів і тільки подивився на неї.
« Не дивно, що сьогодні так багато людей оточувало тебе », — здогадалася Джін Сінсінь.
Людина була голодна, тому вона просто схилила голову, щоб продовжити їсти хліб.
— Тебе поцілувала красива жінка? — З цікавістю запитала Джін Сінсінь.
Чоловік негативно похитав головою.
— Хм... Ти думаєш... я красива жінка? — Синьсінь на мить завагалася, перш ніж несподівано запитати.
Руки чоловіка замерли, а очі його не звертають уваги. Потім він кинув.
Синьсінь не могла стриматись усміхаючись. Вона нахилилась і лікгонько поцілувала перелякане обличчя чоловіка.
Бездомний подивився на довгі вії Сінсінь, її яскраві очі і ніжну усмішку. Відчувши тепло її дотику, руки затремтіли і ледве не викинули їжу.
— Знайди собі роботу в майбутньому, працюй наполегливо, нехай сонце світить тобі.
- Як тебе звати? — хрипкий голос гукнув її ззаду. Жень Сінсінь повернула голову, в цьому порожній парку сьогодні був тільки один чоловік.
— Вен Сінсінь, — відповіла вона з усмішкою.
« Мене звати Ґао Фен, — можливо, тому що він вже ніколи не розмовляв з кимось і голос був хрипкий. Все ж це звучало мило.
- Дуже приємно познайомитися, але мені пора додому... До побачення, Гао Фен, — Джін Сінсінь помахала рукою і повільно зникла з його поля зору.
Гао Фэн глянув у ту сторону, куди пішла Сінсінь. Коли він так довго простояв, то нарешті підняв свій пошарпаний шматок картону і, тримаючи в руках їжу, яку дала йому Сінсінь, зник у іншому кінці парку. З того часу ніхто більше не бачив чоловіка на ім'я Гао Фэн. Але історія про те, як він просив красивих жінок поцілувати і розбудити його душу, довго ходила по окрузі.
Після цього Жень Сінсінь спеціально намагалася знайти його пару раз, але коли вона переконалася, що чоловік дійсно пішов, то відчула полегшення.
Порівняно зі слухами, які поширювали тітоньки про те, що його забрала поліція, Сінсінь вважала за краще піти на нове життя.
І багато років потому, коли інший чоловік увійшов у її життя, Джін Сінсінь ніколи б не подумала, що її власна історія почнеться з сьогоднішнього поцілунку, сповненого благословенням.
Можливо, вона розбудила не тільки гниючу душу.
***
Автору є що сказати: цей дивний чоловік ... Не легенда...
https://literna.net/uk/books/350-pererodzhennya-bilya-dverei-zahs-zaversheno