Ся Фен рідко коли відходив з роботи вчасно, як сьогодні.
Замість того щоб готувати вдома, вони поїхали в ресторан неподалік. Парковки були переповнені, і їм довелося деякий час знайти місце й дістатися до ресторану пішки.
Вони із задоволенням повечеряли і повільно поверталися до машини.
Юй Дун це дуже сподобалося. Хоча відстань була невелика, Ся Фен був поряд з нею.
- Чому ти не носиш рукавички? — Ся Фэн взяв Юй Дун за руку і, помітивши, що вона трохи холодна, сказав їй. - Швидко засунь руки в кишені.
Побачивши, що він збирається відпустити її, Юя Дун поспішно вхопилася за його долоню.
— Мне не холодно!
— Як ти можеш не мерзнути, вони у тебе вже червоні, — Ся Фен підняв руку Юй Дун і побачив, що її пальці стали синіми.
Після побіжного погляду Юя Дун опустила голову і пняла дорогу.
— Що таке? — Ся Фен побачив, що Юй Дун дуже змінився.
— Я хочу тримати тебе за руку, — каже Юй Дун так тихо, що слова могли бути винесені вітром.
На щастя, вони були досить близько один до одного, так що Ся Фен почув, що вона сказала.
Він перевів свій погляд на макушці Юї Дун на їхні палітурні руки. Через мить долоню Юй Дун опинилася в кишені піджака.
Юн Дун була приголомшена діями Ся Фена. Коли вона відчула, що її руку поклали в теплий кишеню, то збентежено підняла голову і побачила, як Ся Фен усміхається їй.
- Щоб не було холодно.
Юй Дун посміхнулася у відповідь.
— Швидше, пішов сніг, — після цього він закликав Юї Дун рухатися далі.
Коли вони йшли тротуаром так близько один до одного, що падав сніг, Юя Дун раптом відчула себе в корейській драмі.
Будь обережна! — Ся Фэн швидко зловив Юй Дун, коли вона послизнулася на шматку льоду. Він сказав, що сміється. - Чому ти не дивишся куди йдеш?
- Хіба це не ти ведеш мене? — Відказала Юй Дун. Ся Фен моргнув, а потім раптово відчув себе трохи щасливим.
Він поклав руку Юй Дун назад в кишеню і багатозначно сказав:
— Так, я помилявся.
Юний Дун раптово відчув, що дещо нерозумно поводиться і спробувала змінити тему:
- Я чула, що ти зустрів Сяйє і Сінсінь у лікарні кілька днів тому.
- Вони тобі розповіли? — Ся Фен не розповідав про цю подію, але він не був здивований, що вона все ж дізналася.
— Синьсінь сказала, що ти допоміг їй пройти без черги.
— Це не так, я просто затримав обідню перерву колеги на деякий час. Потім я пригостив їх каву. — пояснив Ся Фэн.
— Тоді ця чашка кави того коштувала.
- Чому ти так говориш? — З цікавістю запитав Ся Фэн.
— Сяйє и Синьсинь - мої найкращі подруги. Після того, як вони почули про нас, то попросили мене зустрітись з тобою. — Юй Дун глянула на нього і посміхнулася. — Злякався?
— Я зустрівся з ними, щоб справити добре враження. — Ся Фэн подмиг.
— О... Виявляється, ти зробив це навмисне! — навмисно перебільшила Юй Дун.
Ся Фэн розсміявся.
— Але ти досить успішний, — прокоментувала Юя Дун. — Не менше 50 відсотків.
— 50%? — Ся Фэн был осоромлений.
— Синьсинь. Ти допоміг їй пройти без черги.
— Но не Сяйоме? Я ще не пройшов? — Ся Фэн пирви. — Я пам’ятаю, як їй допомогли хворіти на апендицит. Я знайшов їй найліпшого лікаря.
— Це...
Юй Дун хотіла сказати, але Ся Фен перервав її, раптово занерводав:
- Це людина, он там?
Подивившись у майбутнє, Юя Дун побачила чорну тінь на засніженій землі.
Вони швидко побігли до фігури за 10 метрів від них. Коли Юй Дун побачила, що це був старий, який впав майже автоматично, вона дістала свій телефон, зробила кілька фотографій і почала записувати відео.
Ся Фен вже підбіг до старого, поки вона це робила. Він перевірив фізичний стан старшої людини, потім повернувся і крикнув Юї Дун:
— Йди до машини і піджени її.
Ся Фен побачив, що старий впав в непритомність і з тривогою озирнувся на Юї Дуна, яка все ще щось робила у телефоні. Тому, намощивши лоб, він повторив:
— Юй Дун, йди до машини і під'їжджай.
— О! — Юй Дун, нарешті, відреагувала і побігла за своєю машиною. Зрештою вони забрали старого до лікарні.
На щастя, той чоловік мав телефон і тому зміг зв’язатися з його сім’єю. Коли Ся Фен закінчив розмову, вони зрештою залишили лікарню і поїхали додому.
За весь той час Ся Фен не сказав ні слова, і пішов у свою кімнату, як тільки повернувся додому.
Юй Дун була досить чутлива, щоб зрозуміти, що Ся Фен сердиться, але вона не знала, як це відбувається.
Юй Дун вагалася, але врешті-решт постукала у двері Ся Фена.
- Що сталося? — запитав Ся Фэн.
— Эм... Ти злишся? — запитала Юй Дун. — Що таке?
Ся Фен з сумнівом подивився на Юї Дуна, але вона не виглядала збентеженою або винною, можливо, вона дійсно не розуміє.
Ся Фен зітхнув у своєму серці і повів її назад до вітальні.
- Що ти там робила, коли я попросив тебе взяти машину? — запитав Ся Фэн.
Юна згадала і відповіла:
- Я знімала відео.
« У старого джентльмена стався раптовий крововилив у мозок і, ймовірно, він помер би, якби його відправили до лікарні навіть хвилиною пізніше », — пояснив Сі Фен.
— Це було дуже страшно, але ми встигли доставити його в лікарню. — Юй Дун все ще не розуміла.
- Тоді, якби ми не врятували його вчасно, якщо б ми навіть на хвилину спізнилися... — Ся Фэн багатозначно подивився на Юй Дун.
Якщо Юй Дун все ще не зрозуміла, чому Ся Фена був злий, він серйозно задумується над ІQ.
- Навіщо ти фотографувала і записала це на свій телефон? —Ся Фэн был збентежений.
— Я... — Юй Дун не знала, як пояснити. Фотографії чи відео як доказ на зустріч із старшими людьми, які нібито потребували допомоги були міркою самозахисту?
Це був 2007 рік, незліченні випадки обману та шантажу під час надання допомоги людям похилого віку ще не отримали широкого розповсюдження.
- Ти повинна подумати про це... — Побачивши, що Юї Дун все ще не було слідів каяття, Ся Фена був трохи розчарований і повернувся до своєї кімнати.
Юй Дун сиділа одна у вітальні, поки їй не довелося йти на роботу о одинадцять вечора.
Ся Фен стояв на балконі, занурений у свої думки, і дивився, як від'їжджає машина Юй Дун.
- Привіт всім, це FM9666, ви слухаєте « Привид опівночі», з вами DJFish Jelly.
Юй Дун вела програму як завжди, але постійні слухачі явно відчували емоційну нестабільність ведучого, і тому люди почали відсилати повідомлення з запитаннями про неї.
[Що сталося з Fish Jelly? Її настрій на дні!]
[Щось сталося з ведучим?]
[ Хтось із слухачів послав ще один лист з грошима, змушуючи ведучого сердитися?]
...
Юн Дуна читала повідомлення, надіслані в чат - кімнату, і її настрій трохи поліпшився.
Коли вона подумала про це, то відкрила мікрофон і створила свої думки та сказала:
— Багато людей щойно запитали: « Що сталося з Fish Jelly сьогодні? »
На комп'ютері з"явилося безліч текстових повідомлень, що містили питання:
[Що сталося?]
- Не знаю, чи чули наші друзі-слухачі коли-небудь вираз "квітний порцеляна". — Почалась розповідь Юй Дун.
— Кажуть, що « фарфорова робота » вперше була „збуджена" потомками восьми братів Баннера, які жили в занепаді під час династії Цін. Ці люди виносили фальшиві порцелянові вироби на вулицях і, побачивши можливість, навмисно перетиналися з рухомими екіпажами та дозволяли їм випадково « вбиратись у них», риючи свій фарфор на землю. Потім вони викрикували « справедливі слова» і змушували заплутаних власників екіпажу сплачувати компенсацію відповідно до ціни цих уявних "драгоцінних" предметів.
Юй Дун на мить замислилась, а потім продовжувала:
— Fish Jelly зіткнулася з подією в її попередньому районі. Один добросердий хлопець побачив, що на жвавій автобусній зупинці впав старий. Цей молодий чоловік люб’язно допоміг старенькому дістатися до найближчої лікарні. Він зробив дуже гарну справу, але наступного дня родина старого звинувачувала його в тому, що він вдарив його і хотіла компенсувати 80 000 юаней за медичні витрати та відновлення.
[... Як це могло статися?]
[Це вже занадто, дзвони в поліцію!]
...
Такі повідомлення, як цей, почали з’являтися на екрані комп’ютера. Юй Дун продовжувала:
— Відтоді люди, які зустрічають літніх людей у скрутному становищі, не наважуються допомогти їм і в страху бути використаними.
- Пізніше комусь прийшла в голову ідея отримувати докази, перш ніж допомагати. Таким чином, люди могли допомогти іншим і водночас застерегтися від обману.
[Головна ідея. В іншому випадку бачити, як хтось падає і не допомогти, не дуже добре.]
[Цей метод хороший!]
— І в мене з'явилась така звичка, - коли Юю Дун сказала це, вона згадала розчарований погляд Ся Фена. Вона була дуже пригнічена і засмучена. — Сьогодні я вийшла повечеряти з хлопцем і зустрілася зі старшою людиною, яка лежала на тротуарі.
[Який збіг?]
[Ви допомогли?]
— Мій супутник майже відразу підбіг, щоб допомогти, а я записала хвилинне відео на свій телефон. Коли ми привезли літнього чоловіка до лікарні, лікар сказав, що це було крововилив у мозок, і що якби ми спізнилися хоча б на хвилину, він міг би померти.
[Як страшно!]
[Опасно!]
[Я знаю, чому веде в поганому настрої]
— Пізніше він розчарувався в мені і запитав, чому я записувала відео у такій критичній ситуації.
[Трудно сказати, хто неправ.]
[Ви закохані? Що ми можемо зробити? Тут якесь непорозуміння.]
[Старик в порядку.]
[ Якби я був вашим хлопцем, я б теж розчарувався, врешті-решт, життя було поставлене на карту.]
У чаті було багато дискусій, і чимало людей висловлювали свою думку.
Коли Шао Іфан подзвонив, Ся Фен, все ще кілька розчарований в Юї Дуна, лежав у ліжку і читав книжку.
— Да?
— Ты поссорився с Юй Дун? — Прямо запитав Шао Ифань.
— Ні, — заперечував Сі Фен.
— Не бреши, я щойно слухав її по радіо. - Вона сказала, ти врятував старого.
Ся Фэн раптово насупився. Чому такі речі з'являються в її програмі?
— Хіба ти не слухав ефір Юй Дун? — запитав Шао Ифань.
Ся Фэн не відповів.
— Отже, ти не чув її пояснень, — добре знав характер свого друга, Шао Іфана діяв як оповідач і повторив історію Юя Дун Сенью Фену.
— Я чув її голос, вона здавалася дуже загубленою і навіть плакала, — перебільшив Шао Іфан.
— Плакала? — вираз обличчя Ся Фэна змінився.
— А як ти думаєш? Скільки їй років? Їй двадцять два роки, і вона щойно закінчила університет. Хіба ти не можеш говорити з людьми правильно і слухати їхні пояснення? Подивися на те, що ти зробив! Хіба ти не поставив під сумнів чийсь характер? — І далі Шао Ифань. - Ти думаєш, що всі такі ж лікарі як ми знають різницю між підробленим непритомністю і крововиливом у мозок?
Але Ся Фен вже перестав слухати, його мозок був повний плачу Юї Дуна. Ся Фен раптом відчув себе трохи засмученим.
Він подивився на годинник: 1:30.
Ся Фен встав з ліжка, одягнувся і поїхав на радіостанцію.
Коли Юй Дун вийшла з будинку з опущеною головою, вона почула ніжний голос Ся Фена.
— Хіба я не казав тобі, куди йдеш? Що як ти впадеш без мене?
Юй Дун скептично подивилася на нього.
А Ся Фэн, ніжно взявши холодну руку Юї Дун, сказав:
- Ходімо додому!
https://literna.net/uk/books/350-pererodzhennya-bilya-dverei-zahs-zaversheno