Темно-синій хвіст полум'я простягався з глибокого космосу і приносив світло в темний всесвіт. Хвіст зупинився біля пристані острова Парящого Дракона, який обертався навколо планети Аквамарин.
Хоча в них був лінивий лідер, Паряй Дракон все ще розширився до п’яти островів і майже сто мільйонів мешканців. Більшість з них прибули на Аквамарин. Перебування на поверхні планети Аквамарин означало, що ними керуватиме Федерація аквамурін, але Парящий Дракон був нейтральним островом без режиму і тому він став вільнішим. Крім того, вони могли випробувати галактічне суспільство, все ще перебуваючи поруч зі своїм будинком, так що це було гарне місце для відпочинку, тому туристичний індустрія Парящого Дракона процвітав.
Флот Армії Блекстара припаркувався на головній пристані і відразу звернув увагу безліччю людей. Коли Хан Сяо вийшов з корабля, група людей у формі Армії Блекстара відразу наповнилась хвилюванням.
— Це дійсно Блекстар!
— Ми пишаємося Вами!
— Ви можете дати мені автограф? Мій дід любить Вас!
Хан Сяо був оточений натовпом і ледве міг рухатися.
Почувши шумні крики і відчувши пристрасть від кожного, Хан Сяо використав свою класичну посмішку, яка була досить ефективною та змусила натовп ще більше влізти у розмову.
Більшість людей там народилися на планеті Аквамарин. Вони з раннього віку вивчали Блекстара і майже всі були його поклонниками. Останнім часом його репутація стала дуже позитивною завдяки просуванням трьох Вселенських Цивілізацій. Люди землі Аквамарин майже поклонялися йому як Всемогутньому Богові. Цього разу солдати, які чекали досить довго, підійшли і розділили натовп та відкрили дорогу.
Дженні наблизилася з нічого не висловленим обличчям. Потім вона сказала тоном, в якому абсолютно відсутні будь-які емоції або щирість:
- Ласкаво просимо до Парящого Дракона, Ваша Величність Блекстар.
— Не схоже, щоб мене так вже чекали, — пожартував Хан Сяо.
— Ні, я в захваті, — широко розкрила очі, відійшла на бік і зробила жест, який запрошував. - Йдіть за мною.
Вони обоє пішли зі своїми підлеглі, залишивши натовп на причалі спостерігати за тим, як вони зникають з їхнього поля зору. Багато людей кидали розуміння один на одного. Слухи про Блекстара і Еймс ходили до Расколотом Зірки десятиліттями, а ще більше були поширені на планеті Аквамарин. Про це знали майже всі.
Була причина, по якій це почалося. Блэкстар часто відвідував Парящий Дракон, і Імператор-Дракон перенесла свою базу на рідну планету Блек Стара. Якби хтось сказав, що між ними нічого не було, жодна людина з планети Аквамарин не повірив би цьому.
Хан Сяо і Дженні йшли вперед, вели інших по одній вулиці за собою. Вони захоплювалися поглядами багатьох перехожих та балакали про нісенітницю. Хан Сяо глянув на неї.
- Схоже, ти сьогодні в гарному настрої.
- Чому ви так говорите? — Какая Дженни.
- Твоє ставлення до мене вже не таке погане, як раніше.
— ...Пф, - тихо фиркнула Дженни. — Якщо вам так подобалось, я можу повернутися до цього.
Вона ніколи не любила Блекстара, частково тому, що він давав їй купу роботи, а почасти через Емс. Але після перегляду останніх новин, хоча Дженні ніколи не згадувала про це, вона справді трохи захоплювалася Блекстаром. Якщо вона і далі буде такою холодною до Блекстара, то їй це не дуже приємно.
— Тц, — Хан Сяо похитав головою. - Ти мені більше подобалася, коли поводилася зухвало.
Дженні непомітно закотила очі і не попрацювала відповісти Хан Сяо. У цей час вони підійшли до перехрестя і почули звук щільних кроків, а також ясний та гучний шум тертя металу про метал. Вони озирнулися і побачили групу воїнів Паряючого Дракона в темно-золотих важких доспеках, що штовхали кілька істот з різних рас, чиї голови були покриті чорною тканиною. Вони поспішно пройшли по вулиці неподалік від них. Прохожі швидко розступилися з їхнього шляху, неначе вони були в жаху.
Ці воїни були покриті бронею з голови до ніг, включаючи їхні обличчя. Під час ходьби вони випромінювали холоднокровну безжалісну вібрацію. На їхніх нагрудних доспехах було два символи. Один з них був символом Паряго дракона, інший — символом якого Хан Сіо ніколи раніше не бачив.
- Хто ці люди? Я не пам'ятаю, щоб я бачив їх востаннє коли був тут - Хан Сяо було цікаво.
- Вони мисливці. Вони недавно відділилися від армії правоохоронних органів Уїлсандера і стали незалежним підрозділом, коротко пояснила Дженні.
Харрісон побачив, що інші створіння на одязі залишилися засохлі сліди крові і запитав:
- Що вони збираються зробити з цими людьми?
Як тільки він запитав це, Хан Сяо та Дженні повернулися і подивилися на нього з дивним виразом.
- Ч-що? — Харрісон був трохи наляканий і нервував від того, що на нього дивилися ці двоє.
Дженні не турбувалася про нього, а подивилася на Хан Сяо.
- Блэкстар, де ви знову знайшли цього новачка? Він, схоже, не знає коли говорити.
— Не говори так. Харрісон - чудовий хлопець. Він дуже допоміг мені, — Хан Сяо не заперечував і посміхнувся. - Мені подобається, коли ти сердишся. Це здається природним.
— Гм, — відповіла Дженні змерла Гаррісона поглядом і махнула рукою та сказала: « Якщо тобі цікаво, чому б не піти й подивитись? У всякому разі, це не так вже далеко.
— Э-э... А можна? — Харрисон глянув на Хан Сяо.
— Ходімо подивимося, Хан Сяо кивнув. Хоча тепер він був босом Харрісона, він все ще намагався задовольнити крихітні прохання когось з просунутим Ореолом удачі.
Вони пішли за групою мисливців, яка підійшла до краю острова Парящого Дракона. Напівпрозорий світло-золотовий екран відокремив їх від вакууму космосу зовні. Поблизу вже зібрався великий натовп, але мисливці не звертали на це уваги. Вони не проганяли перехожих і зосереджувалися на своїх завданнях. Вони вибудували людей, засліплених чорною тканиною, в ряд і поставили їх на коліна. Потім вони відкрили невелику частину світло-золотого щита. Коли на золотій щиті утворився отвір, група людей, які не мали зброї, негайно висмокталася назовні. Вони потрапили в космос і почали битися в агонії, як риба, що стрибає по роздрібній дошці.
Незабаром опір цих людей дедалі слабшав. На всіх них з’явився шар білого снігу, і їхні фізичні функції зруйнувалися вакуумом. Їхні обличчя були сховані під чорною тканиною, інакше їх спотворений вираз лиця також було б видно.
У наступну мить мисливці підняли зброю і одночасно вистрілили.
Зелені промені вистрілювали з їхніх гармат, розбиваючи тих людей, які збиралися перетворитися в крижані скульптури, на шматки, що дрейфували у космічному просторі.
— Це що, страта? — Харрисон широко розкрив очі. — Який злочин вони вчинили? Чи це занадто жорстоко?
Хоча він ніколи не був у Розколоті Зірки, але провів невелике дослідження про дракона, що Паряче, коли почув, як змінився їхній розклад.
Оскільки дім Армії Блекстара галактичним піратам був надто відомий, то в Расколотському Перслоті 100-кілограмові пірати перемістили свої справи на інше місце. Парящий Дракон теж перестав впускати галактичних піратів. Це місце стало безпечним і вільним.
Він очікував, що атмосфера в Паряному Драконі буде дуже позитивною, але, на його здивування, Парячий дракон шокував виконання смертних вироків прямо перед безліччю глядачів. Це було зовсім не те, що могло б статися в спокійному місті. Крім того, відкрита страта була характерною рисою місць під контролем терору. Він взагалі не очікував побачити тут щось настільки жорстоке.
— Жорстоко? Подивіться навколо, — сказала Дженні незадоволеним тоном. - Хто з них думає, що це жорстоко?
Харрісон обернувся і озирався. До його абсолютного шоку, всі люди навколо виглядали щасливими, а деякі навіть плескали.
Дженні подивилася на Хана Сяо і фирнула.
Вороги разом зі славою розростаються. Останніми роками на планеті Аквамарин було декілька випадків проникнення. Ці злочинці є шпигунами та заколотниками різних організацій. У них є передові технології, і їх мета - проникнути на планету Аквамарин, спустошивши вашу рідню землю та створюючи таким чином вам урон... Деякі з них поклали око на Парящий Дракон і намагалися побудувати тут секретні фортеці або використати географічне положення Пержаючого дракона для запуску руйнівної зброї на планету Аквамарин. Тому ми сформували мисливців, які прибирають виключно цих шпигунів... Блэкстар, ми допомогли вам блокувати досить великий тиск.
Гаррісон, почувши це, нарешті зрозумів. Більшість людей жили в районі Аквамарину. Не дивно, що вони були такі щасливі. Ці люди були злочинцями, які планували напасти на їхню батьківщину. Тому їхня публічна страта не лише була брутальною, але й корисною для людей.
— Дякую, - Хан Сяо посміхнувся. Емс перемістила туди Парящого Дракона, тому що вона хотіла допомогти йому зупинити цих злих людей.
— Просто спасибі?
Хан Сяо на мить задумався і сказав:
— Тоді наступного разу я принесу тобі в подарунок кілька особливих чарівних зілляв, які стимулюють ріст волосся.
—... Іди і сам шукай Еймс! — лицы Дженні позеленёло. Вона підірвала свій порив на Ган Сяо і відразу пішла геть.
Побачивши це, збентежений Гаррісон пробурмотів збоку:
- Ваша Величносте Блекстар, ви стоїте на вершині всесвіту. Чому ця жінка так зневажливо ставиться до вас?
— Я знаю її десятки років, і ми завжди були такими. Немає сенсу робити різницю у позиціях, які настільки очевидні між друзями, — Хан Сяо відмахнувся.
- Я зрозумів, ви дійсно щедрі... — Харрісон тонко похвалив Хан Сяо і запитав: « Як її звати?
- А ти не знаєш? Дженні - головний адміністратор Парящого Дракона. Вона сестра Імператора-Дракона і хороший друг. Ти повинен знати це з твоїх інтернет-послідувань.
— Я не вдавався у подробиці... Але, здається, її звуть Дженні. По-моєму, вона досить гарненька...
- ... Коли ти осліп? — Хан Сяо раптово зупинився на місці, сміявся його поглядом і здивованим тоном запитав: « Ти закохався в неї?
Харрісон злегка почервонів і неохоче сказав:
— Зрештою, я бачив її лише один раз...
- О, зрозумів, ти жадає її тіла.
Харрісон втратив дар мови і не знав, що сказати.
Хан Сяо прищурився. Він мало що знав про особисте життя Дженні в своєму попередньому житті, але розумів, що Харрісон залишався холостяком до тих пір, поки не пожертвував собою під час війни з цивілізацій Світового Древа.
Хоча Дженні була старшою Гаррісона на понад сто років, вона добре трималася і виглядала на тридцять.
До того ж, вік — це лише число; любов - ось що має значення. Це був безпрограшний варіант.
« Це може спрацювати!»
Подумавши про це, Хан Сяо похлопав Харрісона по плечу і хіхікнув.
— Дерзай, якщо вона тобі подобається. Я буду твоїм щитом. Швидко підкоряй її і зміни її особистість. Я не проти її характеру, тому що ми старі друзі, але з таким характером, як у неї, її напевно будуть часто бити, якщо вона коли-небудь вийде в світ.
Харрісон почервонів ще сильніше:
— Що ж мені робити? У мене немає досвіду...
— Хм? Ти власник великої фінансової компанії в другому поколінні, але ніколи не був у стосунках?
— Тоді мені більше подобалося читати книжки...
— Який сором! — Хан Сяо був поранений. — Ти даремно народився з срібною ложкою! Поки вони удвох говорили про всяку нісенітницю, то прибули до Дворця Еймс. Хан Сяо сказав Гаррісону та іншим своїм підлеглим почекати у фортеці, поки він поїсть Дворец.
Він пройшов увесь шлях до саду, наповненого рідкісною зеленню. Еймс лежала боком на довгому ліжку посеред саду. Її чорне плаття було схоже на розпущену чорну квітку. Вона використала своє поле, граючись зі своїм амулетом відроджування, який дала їй Хіла, змушуючи його літати по саду. Стіл біля неї був заставлений їжею та напоями.
Еймс підняла амулет, повернулася до Гана Сяо і посміхнулась та похлопала на матрац.
- Ти тут. Швидко, підійди і сядь. Я так довго тебе чекала.
Хан Сяо підійшов ближче, схопив по дорозі кришталевий синій келих, наповнений вином, сів на край матраца і зробив ковток.
— Старик Эзоп знову це зробив?
Як тільки він це сказав, то відчув пару білих рук над своїми плечима.
Еймс поклала підборіддя на його плечі ззаду і з цікавістю запитала:
- Що ти робив у старовинній Зоряній пустелі? У новинах мало подробиць. Я хочу почути це від тебе.
Хан Сяо не був здивований її інтимними діями. Під час подорожі вони провели кілька місяців наодинці. Їхні стосунки стали набагато ближчими. Хоча Еймс ненавиділа будь - які фізичні контакти з іншими, він був винятком.
- Забудь поки про це. Я приніс тобі подарунок.
Хан Сяо кленув пальцями. З'явився віртуальний екран, на якому було показано список знань з Абсолютного класу Еспера.
— Три Вселенські Цивілізації дозволили мені здобути Абсолютні знання і навчити їх інших, але є межа. Вибери те, що хочеш. Я принесу його тобі.
— Так мило. — Еймс кліпнула, - Дай вгадаю, ти не даєш це тільки мені. Ти також навчатимеш цього знання інших Есперів, таких як Хілл, вірно?
— Звичайно, — кинув Хан Сяо.
— Тепер це більше на тебе, — трохи усміхнулася Еймс. Вона подивилася на екран і показала, що одне з Абсолютних знань своїм довгим пальцем. Хан Сяо глянув на нього. — Хіба ти не казав, що існує обмеження на кількість знань, які можна замінити? Не звертай на мене уваги, якщо це підходить для Хіли та Аврори, — посміхнулася Еймс.
— Ти занадто турбуєшся про них, — зітхнув Хан Сяо.
- Вони мої єдині учениці. Вони як мої діти. Про кого ще я буду піклуватися, як не про них? — Еймс недбало плескнула Хан Сяо по грудях, видаючи гучний звук, схожий на барабан. - Швидко розказуй мені казки. Я хочу почути їх.
Хан Сяо допив вино. Він недбало взяв зі столу блакитні фрукти і кинув їх в рот. Потім він почав розповідати про кожну деталь свого досвіду у стародавній Зоряні.
Після розповіді історій протягом більш ніж половини дня, Еймс нарешті відпустила Хан Сяо із задоволенням і взяла з нього обіцянку продовжити завтра.
Хан Сяо вийшов з палацу і зібрався було шукати Езопа, але Есоп вже несподівано прийшов шукати його в армійську фортецю сам.
Хан Сяо повернувся до фортеці і відразу побачив Езопа, який сидів у залі в супроводі Гаррісона та інших.
— Старик, я саме збирався тебе шукати. Невже ти знову щось передбачав і тому прийшов до мене?
Хан Сяо сидів навпроти Езопа і жартував з ним.
- Досить дуріти. Я тут, щоб поговорити з тобою сьогодні про щось серйозне - Езоп поставив склянку, яка тримала в руках. Його тон був досить серйозним.
— Як рідко, — каже Хан Сяо. - Про що ти хочеш зі мною поговорити?
- Останнім часом моє пасивне передбачення спрацьовує дуже часто. Я думаю, що буде краще розповісти тобі дещо.
Езоп підняв один палець і сказав глибоким голосом:
- По-перше, я бачив особливу істоту на планеті Аквамарин, і я ясно бачив його зовнішній вигляд.
— Якщо ти вже знаєш, як це виглядає, чому б не піти і не сказати Беннету, щоб він використовував планетарну спостереження, аби знайти цю людину?
— У тому-то і проблема... — Эзоп нахмурився. - Я оглянув всю планету Аквамарин. Ніде немає записів про цю людину. Свідків про цю людину теж немає... Наче цього чоловіка не існує.
- Твоє пророцтво невірне?
— Ні, я ніколи не відчував такого яскравого пророцтва. Я не можу точно пояснити, чому це пророцтво правильне.
- Тоді що ще особливого в цій людині, яку ти бачив?
Почувши це, Езоп глянув на Хан Сяо.
- Згідно з моїм пророцтвом... Здається дуже давно ти з ним вже перетинався.