- Мене звати Томар Тайкін.
- Я народився в місті Жовтих Лісеїв Пограничного Королівства Океану. У мене був єдиний притулок для сиріт, де я виростав.
- Я досі пам'ятаю, як коли мені було шість років, я побачив кілька дітей з міста трохи старших робили дивні речі зі старшою сестрою Шанною в перевулку через дві вулиці від притулку.
- Сестра Шанна була старшою дитиною в притулку. Вона завжди піклувалася про всіх, і ми всі бачили в ній нашу старшу сестру. На її обличчі можна було побачити веснушки. Я думаю, що вона виглядала дуже милою і ніжною, коли посміхалася - з ямочками на щоках. Я завжди мріяв про неї, коли був маленьким.
- Я подумав, що вони знущаються над старшою сестрою Шанною. Тому підняв камінь і кинув його в лоб одному з них. Вони побили мене. Зросвши, тільки потім я зрозумів, що вони тоді робили з Шанною...
- Після цього старша сестра Шанна виїхала з міста, не попрощавшись. Я не знаю, куди вона пішла.
- А потім хлопець, якого я вдарив в лоб, пішов скаржитися у притулок. Директор дитячого будинку відрубав мене. Я запитав його, чому батьки не захищають мене. Він сказав, що мої батьки давно померли. Вони вирушили в гори збирати врожай і зустрілися з демонськими духами.
- Тільки тоді я зрозумів, що мені не на кого покластися в цьому світі.
- Коли мені виповнилось десять років, я залишив притулок і став підмайстром у теслярській майстерні.
- Коли мені було 15 років, мій вчитель отримав роботу, яка вимагала від нього їхати до міста Кам’яного Сер серця, що неподалік. Він привів нас туди, і ми закінчили роботу там півмісяця. Того вечора Піллі безцеремонно заявив, що відвезе мене в якесь хороше місце. Піллі був старшим учнем теслярської майстерні, на кілька років старший за мене. Потім ми вирушили в місто Кам’яний Серд, що називається Мед. Це був перший раз, коли я пив. Там я побачив сестру Шанну, яку вже багато років не бачив.
- Вона працювала в барі. На її обличчі був густий макіяж, і вона посміхалася більше, ніж раніше. Але її усмішка здалася мені фальшивою. Це нагадало мені про ляльок з усміхненими обличчями, яких я вирізав сотні разів.
- У її обов'язки входило розносити їжу гостям. Коли вона проходила повз, завжди були люди, які клали свої руки на її тіло. Кожного разу, коли це траплялося, вона посміхалася все яскравіше і ... Несправжнє. Я пам'ятаю, що вона була ще дуже молода, але я помітив, як у неї вже з’явилися зморшки в око.
- Піллі сказав, що я вже великий. І він вже заплатив, так що сестра Шанна відведе мене на другий поверх і допоможе мені стати дорослим. Тільки тоді я зрозумів, що вона стала проституткою, і її бізнес вівся.
Багато людей платили за неї.
- Я пам'ятаю, як мій розум став порожнім. Я побився з Піллі, але програв. Він був вищим і міцнішим за мене. Мене притискали до підлоги і сильно побили. Сестра Шанна не прийшла на допомогу. Я не знаю, чи вона взагалі мене впізнала.
- Після цього мене викинули з бару. Мої очі опухли, тіло боліло, але я не хотів повертатися в готель і блукав вулицями.
І тієї ночі я вперше зустрів чарівника.
- Іноді я не можу заперечити, наскільки непередбаченою може бути життя. Коли я був дитиною, то ніколи не думав, що стану чарівником у майбутньому.
- Протягом наступних п'яти років я вивчав всі види заклинань і способів приготування чарівних зілляв у місті Каменевий Серд. Містер Ленлі завжди хвалив мене, кажучи, що я талановитий. Але я не впевнений, чи він мав саме це на увазі... Так чи інакше, я ступив в інший прихований світ. Моє колишнє життя стало далеким і недосяжним.
- Решта поставили переді мною ціль — перемогти людину на ім'я Восмед. Хоча я його не знав, всі казали, що він мій ворог.
- Коли мені було двадцять, я зустрів чотирьох чоловіків, які назвали себе божествами. Я ніколи не думав, що це буде найважливішим пунктом у моєму житті.
- Їхня поява змінилася... Все. Вони легко досягли мети в точці зустрічі, за яку ми, чарівники боролися цілих п’ятдесят років. Я вперше побачив свого ворога, Вудуда, а потім він був просто і донезя недбало убитий цими божествами.
- Божества вибрали мене і привели у своє Царство Бога. Я вже тоді думав, що зможу стати віруючим, але все те інше перевернуло моє знання про все.
- Ми піднялися на борт величезного металевого ящика, і ця скринька фактично могла літати. Коли ми піднялися в небо, я зрозумів, що мій світ насправді був кулею!
- Чому це куля? Я не розумію!
- Бог удачі сказав мені, що світ в якому я перебуваю називається Налун. Це щось, що називається планетою. За межами планети знаходиться місце, яке називається космосом або Всесвітом. У Всесвіті існує безліч планет, подібних до планети Налун.
- Я був справді вражений, більш приголомшений, ніж коли усвідомив існування божеств. Я ніколи б не зміг придумати нічого подібного навіть у своїх найсміливіших фантазіях.
- Але Бог удачі сказав мені, що те що вони називали себе так званими божествами було простим жартом. Вони були просто гостями з Всесвіту, а я став єдиним із планети Налун, хто зайшов у Галактику. Я не міг повірити, що це сталося зі мною!
- Він сказав, що його звуть Фейдін, і розповів мені про реальний світ. Це повністю зруйнувало моє минуле світогляду.
- Фейдін сказав, що всі вони були членами Армії Блекстара. Цей хлопець, який обдурив мене - і є командир їх армії. Я ніколи раніше не бачив когось настільки безсоромного...
- Проте я відчував до нього вдячність. Якби він не вибрав мене, я б назавжди залишився неосвіченим корінником, як сказав Фейдін, ніколи не пізнавши правди про Всесвіт. Його величність Блекстар змінив усе моє життя...
- Армія Блекстара, здається дуже сильна організація у всесвіті, і я став членом цієї армії... Гаразд, я вже був приваблений до таких речей. Так само як і в точці зустрічі, я знову приєднався до організації з нізвідки.
- Протягом багатьох днів я був збитий з пантелику і втратив. Тоді як Фейдін навчив мене загальних знань про світ, він сказав мені: якщо я не знаю, що робити, то повинен прийняти допомогу моєї рідної планети за свою життєву ціль - доля першопрохідця цивілізації.
- Чесно кажучи, мені подобається така доля.
- Пане Фейдін мені дуже допоміг. Я думаю, що він хороша людина. Він добре виглядає, коли посміхається, як сестра Шанна в минулому ...
- Через кілька днів мене відправили на інший космічний корабель. Вони послали мене до штаб Армії Блекстара вчитися магії. Вони сказали, що я талановитий. *Вітох* Чому всі думають, що я магічний геній? Хіба магія не дуже проста?
- Мене передали людині, яка виглядала нещасним і пригніченим. Він сказав, що відтепер буде моїм вчителем.
- Чесно кажучи, я не думаю, що він вдалий вчитель. Він сказав мені: "Магия насправді не така вже й корисна. Просто навчися чого-небудь, щоб я міг сказати, що виконав свою частину роботи".
...
Три місяці потому, на планеті Масіфер...
Це була добре відома нейтральна планета в Розколоті Зіркового Персня, що лежить на краю зоряного поля і не контролює жодної цивілізації.
У даний момент космічний корабель Хан Сяо ширяв над цією планетою.
З часу його подорожі на планету Налун пройшло вже три місяці.
За ці три місяці в Тайній Війні вибухнула найбільша битва, яка тільки була досі. Коли з Багрової Дінастії проковтнули чутки, що переговори починають підходити до кінця, то Нуль і Земля Кровопролиття розпочали ту саму війну, щоб відтягнути час. Обидві сторони відмовилися від усіх консервативних стратегій і пішли в лобову атаку.
Війна виявилася трагічною. Лише за три коротких місяці кількість жертв суперового класу катастрофи з обох боків сягнула майже сотні осіб.
Сам Хан Сяо не брав участі у цій справі, і Пурпурний Кристал дозволяв йому це, але Армія Блекстара мала битися з тим, скільки ресурсів витрачалося на неї.
Лаги та Герлоус командували войською командою. Гравці виконували суїцидні завдання, отже кількість жертв серед бійців низького та середнього ланцюжка залишалася у відповідному діапазоні. А якщо говорити про людей високого рівня, то без їх лідера Блекстара багато лих було поранено. Однак Ган Сяо сказав Аврорі зробити кілька суперсилих відновлюючих зіллях, які рятували життя в критичні моменти. Завдяки цьому жоден з високорівних бойців не загинув.
Під час всього цього Хан Сяо взяв Хілу, Аврору і Федіна, щоб подорожувати по всьому зоряному полі для виконання побічних місій. Томар був єдиним головним героєм, за яким йому потрібно було наглядати. Ця лук-порей була передана Лаги для повільного і продуктивного вирощування.
За останні три місяці Хан Сяо отримав п’ять нових здібностей.
Три з них були звичайними талантами, а два — рідкісними. Але всі вони були так чи інакше корисні. Його дійсна боєздатність до певної міри зросла. Але найважливіше, що він отримав, — це не ті таланти, а досвід, який йому вдалося зібрати всі ці три місяці.
Старший гравець і новачки в армії давали йому великий досвід. За його підрахунками, цього досвіду було більше ніж достатньо, щоб піднятися вище рівня 235. І цей показник вже наближався до 240 рівня.
« Я сподівався, що ліпше отримати більше досвіду. І, мабуть, це стається тому, що ці нові гравці також починають вивчати передові знання. При такому темпі приблизно через півмісяця мого досвіду буде достатньо, щоб досягти рівня 240 ...."
Ган Сяо був дуже схвильований, коли він опинився всередині космічного корабля.
Він ще тільки мав використовувати цей досвід для свого просування, особливо тому, що хотів використати його як козир для боротьби проти можливої помсти підлеглих ЕсГода.
Однак він чекав три місяці, а підлеглі ЕсГода так і не з’явилися.
А оскільки вороги не ставали такими, він не підвищував свого рівня. Зрештою, досвід нікуди не дінеться. Отже, Хан Сяо продовжував фармати таланти. І наступною зупинкою була планета Масіфер.
Ця нейтральна планета була відома двома речами — величезним чорним ринку, що складався з незліченних товарів та розвиненої галакічної суднобудівної промисловості.
Земля мала цілий тонна механічних і магічних верфей. І на них можна було замовити велику кількість моделей космічних кораблів. Багато галактичних подорожніх вирушали саме на планету Масіфер, щоб побудувати свої кораблі.
Масіфер була наповнена різними людьми, тому що вона нейтральна на землі. Вертам не було роботи до особи гостей; кожен, хто хотів зробити замовлення, тільки заплатив би за нього. Тому досить багато галактичних піратів або розшукуваних злочинців замасковували та відправлялися сюди, щоб придбати і поповнити запаси своїх космічних кораблів.
Нейтральні планети завжди мали могутнього правителя, і планета Масіфер не була винятком. Влади цієї планети називали Сардім, по прозвучу Архітектор Гігантських Солдатів, потужний Механік класу А+.
Проте Ган Сяо не був у цій подорожі.
Через ілюмінатор свого космічного корабля Хан Сяо подивився вниз на металеву поверхню планети Масіфер. Тоді повернувся до інших і сказав:
- Давайте "перевдягнемося". Ми не будемо використовувати тут наші справжні обличчя.
У той же час Хан Сіо помістив прозору мембрану на своє обличчя. Електричні контури на мить спалахнули на її поверхні і перетворилися в обличчя іншої людини.
Це була маска, яку він навчився робити дуже давно. Але технологія, яку ми використовували в ній, оновлювалася десятки разів і тепер її важче виявити.
Хіла та інші не запитали чому і просто одягли мембрани, щоб замаскуватися — протягом останніх трьох місяців вони звикли до дивної поведінки Хан Сяо.
Масіфер був досяжним талантом Механіка. Його ефект був у збільшенні здатності будувати машини.
Це була місія виключно для Мехаїків. Він мав подати заяву на певну верф і стати суднобудівником. Звичайно, з особистістю Блекстара не було жодних сумнівів, що він не стане коробелем на верфі. Отже, Хан Сяо мусив замаскуватися, приховати своє гарне личко і тимчасово перетворитися на звичайну людину. Тільки тоді він зможе запустити місію.
"Після того, як я закінчу з цією місією, у мене повинно бути достатньо досвіду, щоб досягти 240 рівня."
З цією думкою Хан Сяо і зробив глибокий вдих, стиснув кулаки і нарешті віддав наказ Пилипу.
- Спускаємося.