Анур мовчки стояв навпроти товстих воріт зі срібного сплаву, не висловлюючи жодних емоцій. Позаду нього знаходився довгий прямий коридор з єдиним джерелом світла, що йде від міні-індікаторів, які встановлено через кожні десять метрів з обох боків стіни. Коридор закінчувався на цих воротах, і лише дві червоні лінії простягалися вдалечінь, покупка бачив око.
Він стояв без руху більше десяти хвилин.
*Свист!*
Ворота повільно відкрилися, порушивши навислу тишу.
Через двері в коридор увірвався світло, освітлюючи строго зморшисте обличчя Анура.
У яскравому світлі з'явився силует людини, повільно виходячи з кімнати. Він зупинився перед Ануром. Світло позаду людини розтягнуло його тінь, накривши Анура і розповсюджуючись чорною лінією вдалу коридору.
- Ти можеш віддати свої сили служінню Темній Зірки тільки після мого схвалення, і ось тепер час прийшов, Ембер.
Слабка усмішка з’явилася на серйозному обличчі Анура. Він простягнув руку і сказав: « Ласкаво просимо в біді.
Ембер простягнув руку і потиснув Ануру. Коли він підняв очі, його обличчя прояснилося.
Ембер нарешті повернув собі свободу.
Для нього перебування в одиночному ув’язненні було рівнозначне навчанню. Йому не треба було відриватись від занять заради місій; все, що йому потрібно, точніше - єдине що він мав робити, це розвивати свій потенціал. Тренуючись щодня, він нарешті подолав поріг, через який не міг пробитися незліченна кількість Суперів і став супер-класом. Його почуття поновилися, наче він відновився.
Він не просто став сильнішим, його спосіб життя, світогляд і мислення також змінилися. Проблеми, які колись були важкими, здавалися легкими, ворожість і образи, котрі він не міг відпустити, більше не мали значення.
Під час одиночного ув’язнення він ніяк не міг викинути з голови Блекстара, того, хто зміг протистояти його здібностям Еспера. Однією з причин, чому він так тяжко працював для досягнення класу А було те, що він хотів знову зустрітися з Хан Сяо і звести ганьбу поразки.
Але коли він дійсно досягнув класу стихійного лиха, ця думка раптово зникла. Ембер більше не турбувався про Хан Сяо. Анур мав рацію, клас катастрофи і клас В були абсолютно різними світами. Тепер ця ситуація здавалася йому такою ж смішною, як помста комара за те що він його вкусив.
Ембер більше не вважав Ган Сяо своїм противником. Навіть якщо Блекстар може протистояти його здібностям Еспера, Ембер був упевнений, що зможе витерти Хан Сяо в порошок за десять секунд.
Різниця між класом A та класом B є прірвою, яку не можна так просто перестрибнути.
- Учителю, дякую за ваші поради.
Тон Ембера був шанобливим. Завдяки досвіду й навчанню Анура зміг подолати багато перешкод, тому він захоплювався своїм наставником.
Анур кивнув і стисер з обличчя усмішку. - Ситуація не райдужна. Хоча ми діємо таємно, Годора постійно нас вистежує. Після наступного кроку, війна стане ще більшою. На даний момент, головною метою Годори є наші висококласні бійці. Деякі з них покинули нас. Сильні бійці, як ти і я, не вистачає, тому немає часу прохолоджуватися, у мене є місія для тебе.
Ембер байдуже відповів: « Це моя доля. Відколи я відкрив очі, я вже був готовий віддати всі свої сили на благо Темної Зірки.
— Добре, йди за мною. — Анур обернувся. - Це твоя перша місія після вступу до класу А. Я буду супроводжувати тебе на випадок, якщо ти не зможеш контролювати свою силу. Ми вирушаємо на Норіос, щоб вбити зрадника...
...
У Зоряній системі Ґартон галактічний піратський космічний корабель ширяв у космосі в режимі невидимості. Усередині корабля велася гонитва.
- Досить тікати!
ББам!
Мінгранатомет випустив снаряд, який потрапив у те місце, яке щойно пробігла Сильвія, і підлогу став яскраво-червоним. Велика група галактичних піратів гналася за нею з розгніваними обличчями.
Сильвія ще більше прискорилася. На ній був простий чорний бойовий костюм з бронованими пластинами, які покривають лише її суглоби і важливі частини тіла. Вона була повна енергії. Її волосся простягалося до плечей і танцювало на вітрі. З її вух звисали сережки зі стиснутими кульками, а на правому оці був міні-ексран тактичного аналізу.
Сильвія була не одна. Вона тягнула за руку хлопчика і втікала з ним. Цей хлопчик був чистокровним Годорцем приблизно того ж віку, що і Сільвія, в одязі ув'язненого. Хоча він був на півголови вище від Сильвії, але дуже дихав. Він був звичайною людиною.
— Хто ти? Навіщо ти мене рятуєш? — запитав хлопчик, задихаючись.
Сильвія глянула на нього і тихо прошепотіла: « Я найманець; дехто заплатив нам за твоє спасіння. Перестань говорити. Досить базікати, береги дихання і біжи швидше.
Хлопчик ледве вкладався за нею, постійно спотикаючись. За ними постійно спалахували вибухи і лунали постріли. Хоч він опинився у такій небезпечній ситуації, то Ґодорець не міг відірвати очей від стрункої і повної енергії тіла Сильвії.
Хлопчик був заручником, викраденим цими галактичними піратами. Його сім’я була дуже багатою, оскільки батько хлопчика був генеральним директором фінансової групи Ґодрори. Тому він став мішенню галактичних піратів, які вимагали викупу. Крім нього, ці галактичні пірати також викрали інших заложників і ув’язнили їх. Ця молода дівчина, яку недавно схопили і взяли на борт корабля як заручника, несподівано виявилася воїном. Вона викрила замок і витягла його.
Як і очікувалося, пірати кинули всі свої сили на їхню поіменність.
*Та, та!
Несподівано три галактичних пірати вибігли з-за рогу і опинилися прямо перед втікачами. Коли вони вже збиралися відкрити вогонь, капітан піратів закричав: « Вони цінні заручники і не вбивайте їх!
Пальці трьох піратів на мить відірвалися від курка. Сильвія швидко витягла коротку легкій палку зі свого тактиичного поясу. Кришку на кінці палиці відкинулась, і з неї почали висуватися металеві стрижні. Палка вмиґ набула форми довгого металевого меча. Дві сторони леза випромінювали жовте світло - це була енергетична зброя. На металевій поверхні були вирізьблені рунічні символи, які полегшували вагу.
Сильвія рухалася дуже швидко. Вона опустила плече і вдарила галактичного пірата в живіт. Її бойовий костюм дав їй достатньо сил, щоб змусити мускулистого галактичного пірата похитнутися. Перед тим як пірат почав діяти, Сильвія схопила його гвинтівки і направила до товариша поряд з ним.
*Бум!
Випущений снаряд зробив діру в голові незаданого бійця.
Галактичний пірат був розлюченим. Він хотів схопити Сильвію, але раптом відчув біль у суглобах і ноги. Він впав на коліна. Подивившись вниз, він зрозумів, що його сухожилля на колінах зрізані і звідти хлещет кров. Перед тим як він встиг закричати, Сильвія схопила меча обома руками і встромила його в око. Лезання пробило голову наскрізь вийшовши з затилки.
Минуло два місяці. Під керівництвом Великого Механіка Гана Сільвія поступово зросла, і вона досягла Д класу. З механічною зброєю, яку Хан Сяо побудував для неї, вона тепер могла мати справу з групами галактичних піратів, що стояли в основному зі звичайних людей.
Коли третій пірат побачив картину, що розгорталася перед собою, то наплював капітана і натиснув на курок. Сильвія квапливо нахилила голову за долі секунди до пострілу, ледь ухилившись від лазерного променя, після чого швидко витягла меч з мертвого галактичного пірата, обернулася і сконструювала дуло лазерної гвинтівки. Потім вона згадала, що Хан Сяо вчив її як швидко зруйнувати бойові здібності ворогів і піднявши ногу, вдарила третього галактичного пірата в пах!
Бах!
Обличчя третього пірата побагровело і він опустився на коліна, хапаючись за промежність. Потім, згорнувшись калачиком завалився на бік.
Ґоґоронський хлопчик також відчув нестерпний біль у яйцях.
Битва закінчилася за лічені секунди, але це дало можливість переслідувачам скоротити відстань. Сільвія не мала часу на вбивство; вона знову схопила хлопчика за руку і побігла.
— Швидше, не зупиняйся!
На кораблі було багато піратів. З плином часу зон руху Сильвії поступово зменшувався. Зрештою її закували в кут. Близько сотні галактичних піратів оточили їх і почали поступово наближатися до них. Вони оглядали Сильвію похітливими очима.
Хлопчик дуже злякався і притиснувся до кута, міцно схопивши Сильвію за плече. Сильвія, з серйозною особою, встала перед хлопчиком, продовжую розмахувати мечем.
- Тобі нікуди тікати, маленька дівчинка. — Капітан піратської групи вийшов з натовпу холодною посмішкою на обличчі. — Я не сподівався, що один з наших заручників виявиться Супером і навіть викличе переполох на моєму кораблі. Думала, що врятувати цього хлопчика буде так легко? Куди ти зібралася втекти, коли був у моєму кораблі?
Великі краплі поту скотилися з лоба Сильвії, але вона продовжувала міцно тримати свій меч. Більшість цих галактичних піратів були звичайними людьми, але їх було досить багато. Їхній капітан був Супером, і нинішній Сильвії було неможливо протистояти йому.
- Хто ти така?
— Найманець, - відповіла Сільвія тихим, але твердим голосом. Але з її уст це слово все одно почувалося дитячим і невинним.
Коли галактичні пірати почули її відповідь, вони подивилися один на одного і розізлилися гучним сміхом.
— Ха-ха-Ха-хо... Ця дитина найманець?
Сильвія дуже розізлилась. - Я щойно вбила трьох ваших членів.
Пірати розсміялися ще голосніше. Капітан галактичних піратів люто осяявся. — Маленька дівчинка, думаєш, що зможеш стати найманцем, убивши трьох простих людей? У тебе немає ніяких уявлень про силу.
Сільвія прикусила губи і поводилась суворо. - Мої друзі ніколи вас не пробачать.
- Яку групу найманців знадобилася маленька, як ти? Жовтотикам? Нехай прийдуть, вб'ють будь-кого з них. — А на рахунок тебе... Хоча ти ще надто молода, ти досить симпатична. Я думаю, твої друзі не зможуть заплатити високий викуп, тому можеш використовувати своє тіло, щоб розплатитися...
Очі всіх галактичних піратів засяяли. Вони почали їсти Сильвію очима.
- Ви не посмієте... — Сильвія відразу почала нервуватись.
Обличчя хлопчика різко змінилося. Раптом він з'явився і пішов до Сильвії. Якраз коли він збирався відкрити рот, щоб щось сказати, він почув гучні розмови піратів.
- Я хочу її ногу. Її текстура найкраща!
— Тоді я хочу її дупу. Я люблю жир!
— Уші хрустливі. Саме те, сирими, під пиво.
Сильвія застигла. Вона не могла контролювати паніку у своєму серці і закричала: "Ого, що ти мав на увазі під "розплачучи своє тіло"?
Галактичний пірат почув це і здивовано подивився на неї.
- Ми хотіли з'їсти тебе, що ще?
Сильвія була спантеличена, бормоча: « Чому в мене раптом виникло бажання вбивати їх? »
Біп біс!
Раптом з зап’ястка Сильвії почав доносити сигнал, привертаючи увагу всіх присутніх. Сильвія гордо посміхнулась, коли паніка зникла. Вона тягнула час.
Сильвія змахнула рукою і сказала вігріво: « Це GPS ».
Як тільки вона закінчила говорити...
*Бум!
Поруч з ними вибухнув гучний шум, і корабель сильно затрясся. Майже всі пірати потрапляли на підлогу, не зазнавши рівноваги. Вони поспішно подивилися в той бік, звідки пролунав шум.
У тунелі, що простягався на десятки метрів, з’явилася діра і поповнила коридор пилом та туманом.
Кілька людей з’явилися в тумані на цьому космічному кораблі.
Чоловік, який очолював групу, вийшов з туману першим. На ньому була чорна вітрова, його руки були за спиною, а очі мерехтіли глибоким світлом, схожим на зоряне небо. Природний тиск його тіла викликав у піратів нестримне тремтіння.
З його наближенням, це почуття посилювалося. Він витріщився на капітана піратів, і ноги Капітана відразу ж стали ватними, немов на нього дивився монстр, з наміром пожерти його.
Насправді, думка Хана Сяо просто випадково впала на нього. Його тиск був набагато вищим.
- Я чув, що у вас якісь проблеми з моєю групою найманців?