Його співрозмовник взяв зі столу пляшку і випив з горла. Після чого вступив з ним у словенну перепалку:
- Ну і що з того, Годорці хочуть, щоб ми просили їх про допомогу, так молімося! Що це за честь і гордість раси? Найважливіше залишитися живим! Про що думають лідери? Надто багато людей помирає кожного разу, а двоє моїх молодших братів загинули в армії! Наш опір марний, тому ми повинні прийняти допомогу Годори. Чому ми так наполегливі! Всі ці Супери марні. Якби були сильні, ми б вже давно позбулися катастрофи!
П'яний говорив дуже презирливим і емоційним тоном, відкрито висловлюючи своє зневагу до Суперів та військовим за те, що вони були такими жалюгідними, використовуючи все більш й більше вульгарну лексику. Така поведінка розлютила інших клієнтів. Для більшості цивільних були героями суперів і військовими — будь - які сумніви чи образи викликали обурення.
- Все, чим ти насолоджуєшся зараз, досягнуто завдяки військовим і Суперам. Яке ж право ви маєте судити їх?
П’яний лише посміхнувся: — Це їхня відповідальність - з силою приходить обов'язок. Якби не зусилля раси, вони були б звичайними людьми, як я.
- Мене нудить від таких людей, як ти, тебе треба викинути з міста!
П'яний знову посміхнувся. - Навіть якщо місто впаде, мене евакуюють першим, бо я цивільний. Я виживу в будь-якому випадку. Ха-ха-Ха.
- Ти не заслуговуєш захисту! — Толпа стала ще більш розлюченою.
Суперечка стала ще гарячішою. Лерден сидів за барною стійкою не висловлюючи жодних емоцій, ніби нічого не чув. Він навіть не вдосахнувся поглянути на це.
У цей час з натовпу вискочив молодий хлопець і люто накинувся на п’яного і відразу ж почав бити його. Він притиснув п'яного до підлоги і тріснув його по морді, кров бризнула на підлогу. Інші негайно намагалися відігнати хлопця, який діяв імпульсивно.
— Лано, заспокойся!
- Досить. Перестань його бити, не то він помре!
Лана наніс ще кілька ударів, перш ніж він, нарешті, встав, і кинувши на землі п'яного ненависного погляд відрвався. П’яний чоловік стікав кров'ю з носа та рота і не міг прийти в себе. Решта вирішили перевірити його стан, на щастя, п'яний просто був поранений. Відвідувачі почали звинувачувати Лану в тому, що той використовував надто багато сил. Багато людей тут були його сусідами, і знали що цей молодий хлопець хотів вступити в армію - він був сильним та м'язистим, ідеальним новобранцем.
— Ви двоє, забирайтеся з мого бару, — закричав Герлоус. — Ідіть додому і заспокойтеся!
Лана залишив бар з понинім видом, п'яного чоловіка теж уволокли. На цьому фарс закінчився.
Хан Сяо обернувся, подивився на Герлоуса і сказав: « Мене звати Блекстар. Якщо тебе цікавить моя розповідь, знайди мене і я допоможу вирішити цю проблему.
Потім Хан Сяо покликав Лердена, і вони разом покинули бар.
Безпристрасний вираз зник з обличчя Херлоуса, і він став трохи серйозним. Хоча він здавався байдужим, однак турбувався про майбутнє своєї раси.
Він не знав, чи найманець Блекстар справді був провісником. Навіть якщо він і був можливо обманював про передбачення, щоб обманути його. У нього явно були свої мотиви, але Херлоус не знав, які саме. Йому був потрібен він?
Двері бару знову відчинилися, і до барної стійки підійшов високий чоловік в плащі та капюшоні. — Бокал пива.
Чоловік у капюшоні підняв голову, показуючи своє обличчя.
Фернас!
Херлоус був здивований. - Ти ж не п'єш.
- Вважай це святкуванням мого повернення живим. — Фернас взяв келих з рук Херлоуса і відпив ковток, здавалося, вони дуже добре знали один одного. Якби інші знали, що найсильніший супер класу В їх раси зараз стояв поруч власником маленького бару, вони б точно були в шокі.
Вони були друзями дитинства, тому Герлоус добре знав Фернаса. Щоб описати Фернас, можна було використовувати майже будь - які позитивні прикмети — сміливий, чесний, відповідальний і багато іншого. Після першої катастрофи Сунілів Фернас став найманцем, щоб сприяти розвитку раси. Херлоус насправді завжди заздрив Фернасу. З раннього віку його старший брат, який був убитий, постійно вихваляв Фернаса, що він так і робить. А для Фернас він залишався дитиною по сусідству.
Хоча Герлоус трохи заздрив Фернасу, він також поважав його. Він вважав, що не може бути таким відданим як Фернас. Після смерті старшого брата Херлоус втратив мету в житті. Він щодня пив і просто чекав смерті, зовсім не турбуючись про свою расу. Він знав, що був лінивий - ще за життя брата, його завжди лаяли через те, ніби він весь час не займався сексом. Багато людей казали, що він був таким талановитим як Фернас, але даремно витрачав своє життя. Фернас був вартовим, якого поважала вся раса, а він ... був просто ніким.
Він знав Фернаса. Він був дуже самовдоволеною людиною, яка ніколи не порушувала правил. Побачивши, як той п’є, Херлоус нахмурився і запитав: « Що сталося? »
— Брат, я більше не можу. Я збираюся піти. — Фернас слабо посміхнувся, з обличчям повної гіркоти; Херлоус ніколи не бачив такого виразу цієї рішучої людини.
— Уйти? — Херлоус был в шоке.
« Всесвіт має необмежену кількість можливостей », — сказав Фернас. — Тільки відкинувши минуле, можна йти вперед. Я більше не хочу тягнути всю расу. Багато воїнів думають так само, як і я, ми не повернемося після цієї Катастрофи.
— Ми захищали расу досить довго, і багато наших друзів пожертвували собою. І хоча люди й далі просять про захист, чимало з них вважають це за належне. Це не наша обітниця, і нам немає необхідності продовжувати. Ми зробили більше, ніж достатньо - можливо, прийняття допомоги від Годори буде кращим кінцем для нашої раси. Принаймні, більше нікому не доведеться вмирати.
- Навіть ти здаєшся? — Херлоус був шокований. Раптом Хан Сяо випливли в його голові. — « Це і є той розкол, який передрікав Блекстар? Невже його слова правда, і в майбутньому ми станемо підданими Годори, поки зрештою не втратимо свою спадщину? "
Херлоус зібрався з думками і розповів Фернасу про передбачення Хана Сяо, яке майбутнє їх чекає на расу, якщо вони приймуть допомогу від Годори. Почувши Герлоуса, Фернас похитав головою. Без будь-яких змін у очах, він відповів: - Набагато важливіше, залишитися в живих. Поки люди живуть, їхні ідеали теж будуть жити.
« Це дійсно так?»
"Але Фернас, якого я знаю, ніколи б не кинув расу на довільно."
"Ти живий, але ти змінився..."
Херлоус бачив вираз обличчя Фернаса і знав, що він вже прийняв рішення, його не переконати. Він завжди вважав Фернаса найблагороднішим другом, тому був збентежений. Він уже не міг дивитися на нього як раніше, Ферлоус раптом став незнайомцем.
- Тоді навіщо ти прийшов, чому розповів мені? — запитав Херлоус.
Фернас струшив пляшку і тихо сказав: « Чесно кажучи, я ненавиджу тебе. Ти набагато сильніший за мене, але без жодних докорів сумління продовжуєш приховувати свою силу, задовольняючись нашим захистом... Не бери в голову, не хочу про це говорити. Я тільки прийшов сказати про своє рішення. Ти вирішуєш, продовжувати уникати всього або почати діяти.
Фернас натягнув капюшон і залишив Херлоуса з думками наодинці.
...
Оскільки насіння вже було посіяне, Хан Сіо більше не входив у місто. Він залишався за містом ремонтуючи обладнання солдатів на полі бою.
З початком третьої стадії в Катастрофі поле бою стало більш гарячим і трагічнішим. Усі такі потворні монстри рвалися вперед один за одним, і він вже не міг продовжувати бігати по полі бою без додаткової охорони — він одягнув свій механічний костюм.
Іноді, коли ремонтували в місцях, де він перебував, з’являлися колоди і йому доводилося підтримувати війська. Його сила не вирізнялася на тлі інших найманців, і єдина причина, чому інші наймителі пам'ятали про нього, полягала в тому, що група Наемників Блекстар самі зголосились на місії по розвідуванню. Багато хто вважав команду Хан Сяо божевільними, бо його команда напевно понесе величезні втрати під час вилазки.
Багато солдатів гинули кожного дня, і зрвані на частини тіла відправлялися один за одним для розпізнавання. У таборі захисників також збільшувалася кількість пошкодженої зброї та техніки, тому оборонці стають дедалі важче захищатися. Лише дев’ять лінійних кораблів у небі залишалися нерухомими і стріляли.
Сунілов мав обмежену кількість ресурсів, і для кораблів було мало енергії. Тому до останньої стадії, коли в бій почнуться дійсно страшні монстри, кораблі не будуть брати участь у війні. Більше того, у кораблях вистачало енергії лише на три-чотири дні польоту. Окрім охорони неба, найважливішою метою цих кораблів була евакуація цивільних жителів у випадку, якщо ситуація вийде з-під контролю. Це було крайнім мірилом.
Через вісім днів настав дивний період затишя. Я озвучував сигнал тривоги, показуючи на початку останньої стадії Катастрофи, після чого усі були видалені дихальні маски. Не тільки працівники логістики, навіть деякі Супери відступили в захисні бункери.
*Бздззза!*
Почулось гуляючих крил комах, і далеко в небі з'явилися густі чорні хмари тучі, що підходили до кордонів міста. Це були надзвичайно агресивні комахи.