Група бігла звивистими коридорами, спускаючись все далі і глибше вниз. Виходи з ліфта, ймовірно, були заблоковані і вони пішли по аварійних сходах.
Ворожі солдати, які намагалися їх перехопити, з’являлися зі всіх боків. Хан Сяо робив усе можливе і використовував все — від своїх навиків ближнього бою до снайперської стрільби. Крім того, він використовував все своє обладнання, крім Гадюки, яка була його козирем, і він воював, як справжній вбивця, залишаючи за собою гори трупів.
На шляху збиралися чотири види ворогів: новобранці, суперлюди, виконавчі директори і гравці. Лише директори могли замазувати його, а інші — особливо гравці.
Гравці мчали до нього натовпами, як божевільні, тільки щоб в наступну секунду зникнути у білому світі. Хан Сяо вважав, що якщо це триватиме трохи довше, то він зможе використовувати щотижневий ліміт воскресіння всіх цих гравців і таким чином сприяти вилікуванню їхньої ігрової залежності; нехай зроблять роботу по дому замість цього.
Оскільки гравці не представляли для нього жодної загрози, Хан Сяо навіть не намагався їх порозуміти. На даний момент, гравці все одно не могли змінити сторону.
Невдовзі гравці стали менш рішучими і перестали мчати на групу Хан Сяо з ревністю.
Хоча гравці не боялися смерті, вони не хотіли викидати своє життя без причини. Вони зрозуміли, що нагорода за це завдання — лише недосяжна мрія. На їх поточних рівнях спроба зупинити цього монстра була схоже спроби припинити мчавий локомотив голими руками.
Коли нагорода вже така близька, але й так далека, то безупинне бажання одержати її доводить тільки до більшої втрати досвіду. Не було ніякого сенсу і далі намагатися.
Гравці почали відступати, зрозумівши це. Кого хвилює якась обов'язкова місія? Що дивовижного в тому, щоб виконувати завдання? Наче нас сильно турбує ця організація.
Не тільки це, але також після кожної атаки інтерфейс показував постійне падіння очок репутації у цього НІП. Тим не менш, ніхто не заперечував проти цього, так як ніхто ніколи не знав ким він був насправді.
Електролюкс сковтнув, щоб заспокоїти нерви. Він дізнався Хан Сяо, це був той чоловік, який дав йому місію, але він ніколи б не подумав, що він є ворогом, тим більше таким нереальним сильним. Вже деякий час він спостерігав як виконавчі директори організації, всі з ярликами "Чрезвичайно небезпечний", падали в бій проти такого ж "різвоженого" Хан Сяо і всі вони були розмазані по стінці. Електролюкс був настільки наляканий, що у нього захворіла печінка.
« Дер'єрмо. Адже у них усі однакові ярлики? Це якась афера?»
« Найнебезпечнішим, ніж "Чорний небезпечний?" Чому ти просто не повісиш на себе ярлик "Бог смерті"?
Гравці не могли припинити несправедливості всього цього.
...
Виконавчі директори в штаб-квартирах були зовсім не слабкими, але на жаль, їх ворог був Хан Сяо. У надлюдей нижче 50 рівня не було навіть найменшого шансу завдати йому шкоди.
Хілі ніколи не брав участі у війні, тому вона зосередилась на захисті Аврори. Хан Сяо був просто неконтрольованим. Хіла зрозуміла, що люди Герміни ще не дізналися про її зраду. Замість цього дехто навіть кричав їй, благаючи про допомогу проти того монстра ворога.
Усі камери були знищені Ханом Сіо, і Босс не здогадався, що Ганна Сяо та Хіла об'єдналися. Завдяки цьому вони мали великий привілей!
Подивившись на фігуру Хан Сяо під час напруженої битви, вона подумала: « Невже все це було частиною його плану? Він спеціально не давав мені битися? "
*Взрів!*
... і інший директор впав біля його ніг. Хан Сяо витер кров з обличчя і, нарешті, зміг видихнути.
Не сказати, що він був абсолютно неушкодженим. У деяких директорів були дивні здібності, які могли ранити його, але його захист, і здоров'я було дуже високими, так що урон не коштував згадок. Проблема полягала в його енергії та витривалості, які значно зменшилися. Але він все ще не бачив необхідності використовувати Гадюку.
Хан Сяо вже набрав 27 очок випробування у своїй місії підвищення рівня, він зауважив, що при вбивстві сильніших противників був шанс отримати 2-3 оку випробувань.
— Залишилося два останніх поверхи, — сказав Хан Сяо.
— Будь осторожен. Це тільки авангард. Головні сили ще не прибули.
Обличчя Хіли було напружено, оскільки вона знала, скільки сил знаходилася в штабі. Навіть враховуючи те, що сили Хана Сяо набагато перевершили її сподівання, він не зможе протистояти цілій армії.
Хіла все ще вважалася одним з учасників засідки, і вона прослуховувала інформацію через навушники. Однак ця інформація не мала жодної користі, оскільки кількість ворогів була надто велика і в їхніх переговорах нічого не було варті уваги.
Вони повинні були діяти мудріше, щоб втекти з цього місця.
У цей момент Хіла подумала про план, який, гарантовано допоміг би їй і її сестрі втекти, але залишив б Хан Сяу в дуже небезпечній ситуації. Вона стиснула губи, нарешті вирішила, перш ніж висловитися.
- У мене є ідея.
Хан Сяо відразу відповів. — Розділяємося, і я буду приманкою.
Очі Хіли широко розкрилися. - Як ти дізнався?
— Я здогадався, — недбало сказав Хан Сяо. З моменту, коли з’явилася Хіла, він вже почав думати про цей план і зосередився на знищенні всіх камер. Це було зроблено для того, щоб Гіла не вважали зрадником в очах Герміни — принаймні поки що.
Хіла могла використовувати свою позицію виконавчого директора високого рівня, щоб легко втекти, тоді як Хан Сяо міг відволікти всю увагу на себе в іншому місці.
Однак це також означало, що Ган Сяо сам зіткнеться з усією небезпекою. Хіла ніколи не думала, що Хан Сяо сам запропонує цю ідею.
— Розділення - хороша ідея. Скажи мені, де секретний прохід, і я догоню вас після того, як відволіку їх увагу.
Хила була шокована.
У них не було причин довіряти одне одному, але Хан Сіо дав їй вибір. Вона не могла зрозуміти, звідки взялося це довір’я.
"Хіба він не боїться, що я дам йому фальшиві вказівки?" — Одного разу зародившись, ця думка почала відразу ж роз’єднувати її зсередини.
« Дати йому невідповідне місце, нехай війська Герміні загородять його в кут, так він виграє нам ще більше часу."
Здавалося, що цей голос у голові був наповнений магією і постійно змушує її вагатися.
« Я зроблю все можливе, щоб захистити Аврору від небезпеки».
Хіла подивилася вниз, доторкнулася до голови Аврори через сумку і відчула легке тремтіння мініатюрного тіла своєї сестри. Після цього вона знову наповнилась рішучістю.
— Кімната H-418. Четверта цегла зліва - вхід у секретний прохід.
- Зрозумів. — Хан Сяо посміхнувся, здавалося, абсолютно не сумнівався в її словах, і обережно похлопав сумку з Авроою. — Иди.
Хіла кинула останній погляд на Хан Сяо, намагаючись зберегти його образ у своїй пам'яті, потім повернулася і пішла швидкими кроками, не втрачаючи ні секунди.
Хан Сяо почекав поки вони зникнуть за рогом, потім сам побіг в іншому напрямку. Він викинув зі своєї сумки кілька бомб різних форм і розмірів та повісив їх на стіни.
Так як він намагався привернути увагу, він міг зробити це досить видовищно.
*БУМ!
Після вибуху по коридорах лунали спалахи полум’я, яке поширювалося тепловою хвою.
З сили вибуху весь штаб почав трястися. По суті, збиток був незначним, але підземні поштовхи були всюди. Навіть без камер відеоспостереження можна було побачити, де знаходиться Хан Сяо, просто дослідивши вибухи.
Багато солдатів змінилося і попрямувало прямо до нього.
"Просто почекай трохи і я сам тебе вб'ю".
Бос запалав гнівом, прямуючи до Хана Сяо.
...
Хан Сяо наспівував мелодію собі під ніс, і хоча знав, що до нього наближаються війська Герміні, він діяв без будь-яких почуттів тривоги та хвилювання через те, як вони йдуть прямо в його пастку.
Згорнувши за ріг, він побачив, що шлях заблокований солдатами. Усі були надлюдьми, екіпованими в найкраще спорядження. Їх було там принаймні двадцять чоловік і вони, як стіна, перешкодили шлях Хан Сяо.
Головний загін, виділявся більше всіх, все його тіло, крім обличчя, виглядало так, ніби було витягто з металу. Це був піддослідний No 1.
- Зеро, ти все ще пам'ятаєш мене? — No 1 проривав крізь стиснені зуби, а тон його був сповнений ненависті. - Ти вбив мене.
— Я перетворився на цього монстра, щоб отримати силу заплатити тобі тією ж монетою!
- Я зламаю всі твої кінцівки як колись ти вчинив зі мною!
1 заревів і тупнув ногами. Його екзоскелетовий гідравлічний двигун вирвав пар, і земля під ним тряслася. 1 відштовхнувся, залишаючи на підлозі вм'ятину і полетів вперед як пушене ядро, цілуючись у голову Хан Сяо своїм неповоротким тілом.
У очах No 1, окрім вбивства, також було хвилювання. Він не міг дочекатися моменту, коли помститься своєму запеклому ворогу.
В останній момент Хан Сяо зсунув тіло і ухилився від атаки. Потім він простягнув руку, схопив екзоскелет No 1 і почав покатуватися навколо нього. Усе відбувалося настільки швидко, що дії Хана Сяо стали розмитими, але Механічна Сила проникла крізь захист No 1.
Коли 1 миттєво втратив почуття у правій руці, верхня права частина екзоскелету почала розвалюватися, поки врешті-решт не розірвалася частинка механізма, і частини машини полетіли всюди, наче зсередини щось вибухнуло.
Дизайн екзоскелетних костюмів цих суперсолдат був дуже схожий на його Легку механічну руку. Хан Сяо також недавно вивчив [Інтеграцію нервів], і, як Механік з магнітною сферою, він міг легко збирати й розбирати подібне обладнання за власним бажанням.
Таким чином, суперсолдати представляли найменшу загрозу для Хан Сяо. Він міг легко "розчепити їх догола".
1 Втрата рівноваги впала на землю і втупився на свою вже відсутню праву руку. Він не міг перетравити те, що сталося.
Коли він нарешті прийшов в себе, його лють спалахнула з новою силою, він знову встав на ноги, похитаючи іншою рукою.
— Я віддав все себе ради цієї сили. Ти не можеш так просто перемогти мене!
Побачивши цього хлопця, який кричав, як свиня на бойні, Хан Сіо вирішив відірвати йому і іншу руку. Можна було заодно і ноги відірвати.
Решта суперсолдати теж накинулися на нього, Хан Сіо танцював між ними залишаючи після себе тільки розмиті образи, і можна було побачити, де з'являлися його тінь, були лише розлетені частини механізмів рук та ніг.
Невдовзі Ган Сяо залишився єдиним, хто стояв на ногах серед купи розорованих кінцівок і механічних частин. Хоча крові не було, сцена була досить моторошною, як у кращих фільмах жахів.
1 лежав обличчям до стелі, він все ще був сповнений ненависті, і він усе ще задавався питанням, як, а головне чому, його програв.
Хан Сяо у свою чергу хотів запитати... Хто цей чувак?
Хан Сяо і на думку не спадало, що це може бути No 1, оскільки їхні обличчя були занадто різними. Більш того, він вважав, що 1 вже помер.
- Ми раніше зустрічалися? — Недобре запитав Хан Сяо.
- Як ти міг не впізнати мене? — No 1 був розлючений. - Я твій суперник!
« Який противник? Він що, марить? Хто, чорт забирай, він такий? "
Хан Сяо був збитий з пантелику, і його вуха почали хворіти від крику No 1, тому він перекинув нещасного на землю обличчя.
Миттєво стало набагато тихіше.
Рот No 1 був притиснений до землі, і він міг тільки видавати поглуті звуки. Він був розлючений, але нічого не міг вдіяти з цим, крім як дивитися кряєм очі на Хан Сяо.
Мало - помалу світлий світло в його очах зник.
Невдовзі після цього знову пролунали постріли, які знищили камери спостереження.