- Коли ми рухаємося?
« Коли ви будете готові, будь - коли », — відповів Тан Шу.
Хан Сяо кивнув на знак згоди.
В його минулому житті велика гільдія виявила цю місію з призовним фондом. Гільдія заради максималізації прибутку розказала про це на форумі, приваблюючи тонни геймерів. Це призвело до збільшення призового фонду, і зрештою вони змогли завершити свій життєвий шлях.
Але зараз Хан Сяо був першим, хто виконував цей квіст, і, хоча він не зібрав такий великий призовний фонд, початковий базовий приз був його з самого початку. Основна складність цього квісту полягала в тому, що будь-хто, хто мав антикварну річ, втратив її тоді, коли помирав, а це робилося змаганням між гравцями. Таким чином, квіст виявився набагато складніше. Однак у випадку з Ханом Сяо просто вкрасти антикваріат із міського музею було достатньо.
У Хана Сяо не було інших конкурентів, тому він вирішив діяти негайно.
Тан Шу бігло озирнувся по сторонах, потім подивився на Хан Сяо, витираючи руки.
— Як ми ділимо нагороду? — запитав він, скромно посміхаючись в процесі.
Хан Сяо змахнув руками. - Мені не потрібна ваша нагорода. Давайте діяти швидко — у мене мало часу.
Почувши, що Ган Сіо не потребує грошової винагороди, Тан Шу негайно зітхнув з полегшенням.
"Так стоп, якщо він не хоче грошей, чому цей несподіваний гість бере участь в пограбування?"
Серце Лі Сінь почало битися голосно, і їй в голову прийшли сцени з різними провідними провідниками. Вона приклала руки грудей і почала говорити, можливо через мене ви...
- Ти занадто багато думаєш.
...
Хан Сяо і Тан Шу витратили більше години, щоб добратися до міського музею в іншій частині міста.
Уже пізно ввечері ворота музею були зачинені, а довколишні вулиці — безлюдні. Тим не менш, камери відеоспостереження працювали кругло.
Вони удвох сховалися в перевулку через вулицю навпроти міського музею. Тан Шу тримав у руках карту і пояснив план.
— Музей міста має всього три поверхи. Перший і другий поверх - це виставкові зали, а третій — приміщення для персоналу. Ось креслення. Наша мета — зробити другу частину північної виставки. Я вже перевіряв територію; вітрина обладнана лазерною сигналізацією і датчиком наближення. Якщо ми наблизимося до вітринів на відстань один метр, буде увімкнено сигналізацію. Навколо музею є постійні охоронці, і ми не можемо їх турбувати. Я планую проникнути в музей з вікна третього поверху, а потім ... Эй, эй! Куди ти йдеш?
Не чекаючи, коли старий Тан Шу закінчить пояснення, Хан Сяо широко кроками попрямував до дверей музею. Тан Шу не встиг відкликати його вчасно, і Хан Сіо підійшов до воріт і підняв ногу та пінком відкрив вхідні двері. Звук пронісся по всій вулиці.
Тан Шу був приголомшений.
« Що за нахрен! Ми ж збиралися прокрастися? "
Хан Сяо повернувся до Тан Шу і вигукнув: « Досить ворон рахувати? » Ходімо швидше.
- Що ти робиш, чорт забирай? — Тан Шу був приголомшений.
- Це занадто складно. Це ж лише музей, а найбільше з'являться тільки кілька копів. Ми тут не в Asassin's Creed граємо; гра у Берсерка - найкращий варіант.
Тан Шу вже помітив, як жителі висунули голови з вікон, їм стало цікаво дізнатися джерело звуку, і хтось швидше за все уже викликав поліцію, так що вони повинні були під'їхати протягом трьох хвилин. У Тан Шу не було іншого вибору, і він з похмурим виглядом пішов за Ханом Сяо. Він міг тільки сподіватися, що Хан Сяо дійсно надійний, хоча ця сцена доказала протилежне.
Вони побігли до мети на другому поверсі. Хан Сяо розбив вітріну без особливих коливань і витягнув всі десять антикварних речей. Відразу ж після цього до нього побігли охоронці музею, прокинувшись від сну.
— Воры!
— Ловіть їх швидко!
Хан Сяо втік з антикваріатом у руках, а Тан Шу поспішно слідував за ним. Невдовзі вони повернулись до музею і побачили, як четверо поліцейських блокують вихід.
Хан Сяо був зайнятий своїми руками і не міг взяти зброю, тому повернувся до Тана Шу й сказав: « Прийшов твій час сяяти.
Тан Шу виявив недовір’я. - Я що, схожий на когось, хто може битися за тебе? Ти вибрав цей план, тому хіба не ти повинен виправити ситуацію?
Коли вони розмовляли, охоронці кинулися до них.
- Перестань вагатися. — Хан Сяо пнув Тан Шу під зад, і він полетів до охоронців. — Ось, я дав тебе заряд!
Охоронці змахнули палицями. Тан Шу був у жахі, і він з тривогою вийняв свою монтирку, щоб захистити себе та відбитися від охоронців. Тим не менш, його побили так, що у нього опухла голова, всього за одне зіткнення. Йому було боляче і він кинувся назад до Хана Сяо, плачучи:
- Це неможливо. Я просто занадто слабкий.
- Тск, дозволь мені навчити тебе таємничого заклинання, яке подвоїть твої бойові здібності. Повторюй за мною, ЦЕ СПАРТААА!
Потім Хан Сяо пінком відправив все ще незрозумілого Тан Шу назад до групи охоронців.
Тан Шу не зміг піти проти Хана Сяо, і він був дуже злий. Він міг лише вилити свій гнів, сильно збиваючи охоронців і вбив двох вартових. Однак незабаром він отримав струс від удару по затилку один з охоронців, і в результаті зорі вилетіли з його очей. Він побіг назад до Хана Сяо, відчайдушно кричачи:
— Я дійсно більше не можу так робити. Я благаю тебе. У тебе є пістолет, і ти можеш так добре битися.
- Я не можу допомогти тобі, навіть якщо ти благаєш мене. — Хан Сяо не зрушився ні на дюйм і, без вагань, пнув Тан Шу назад у поле бою втретє.
- Я буду підтримувати тебе морально, і якщо тобі дійсно знадобиться, я можу дати накласти на тебе ще один позитивний ефект, щоб покращити твої бойові здібності.
Тан Шу був у скрутному становищі. Зрештою він зміг вбити охоронців з великим зусиллям. Його обличчя було повністю розбите, і він важко дихав. Раптом він відчув вітер, який пронісся повз нього — Хан Сяо вибіг за двері.
- Почекай мене! — Тан Шу зі всіх ніг побіг за ним, схвильований і роздратований.
Коли вони пішли по алеях і пройшли повз продуктовий магазин, Хан Сяо зламав двері й взяв кілька великих рюкзаків у магазині. Потім він помістив антикваріат всередину і наповнив їх губками, щоб запобігти будь - яким пошкодженням. Він відчував себе набагато комфортніше після звільнення рук.
Несподівано пролунав сигнал тривоги, і четверо патрульних поліцейських швидко кинулися до нього. Вони заблокували вхід в провулок. Коли вони побачили Хана Сяо, який ніс сумки, то відразу вхопили зброю і прицілилися до нього.
— Не двигайся!
З боку стояв Тан Шу, приголомшений тим, що відбувається.
Раптом Хан Сяо схопив Тан Шу за горло і підняв перед собою, використовуючи його як прикриття. Він дістав пістолет, направивши його на голову Тан Шу.
— Покладіть зброю на землю! У мене заручник!
Тан Шу був настільки шокований, що втратив дар мови.
"Що це за план такий?"
Четверо поліцейських на обличчях мали недовірливі погляди. Вони не знайшлися що сказати. Молодий поліцейський посміхнувся: « Кого ти намагаєшся обманути? » Він твій спільник!
— Тск, здається цей план не спрацював. — Хан Сяо надуся.
Тан Шу повернув голову і крикнув: « Ти дійсно думав, що це зможе спрацювати? »
— Ну, я просто спробував щастя. У будь-якому випадку нам було нічого втрачати.
Потім Хан Сяо кинув сумки в руки Тан Шу і схопив його за комір. Протягом секунди він активував свої парючі електромагнітні чоботи і кинувся до перевулку. Четверо поліцейських були шоковані вибухівкою швидкістю, і вони одночасно відкрили вогонь в його напрямку, але його Магнітний броня відтворила всі постріли.
Хан Сяо схрестив руки і, використовуючи передальну швидкість, з якою він міг рухатися, кинувся до поліцейських, як куля для боулінга.
Удар!
Вітер бив їм в обличчя, Тан Шу широко розкрив рот, поки його тягнув Хан Сяо. Вітер хлестав ним по горлу, і в результаті його губи затремтіли.
Хоча Ган Сяо помітив, що Тан Шу відчуває дискомфорт, він вирішив прискоритися.
...
Бар у місті Чайка. Вогонь сяяв, і музика грала. Танцпол був наповнений пристрасними чоловіками і жінками, які рухалися в такт музики. Відчувалася екстравагантна атмосфера.
Вулкан і Мисливець сиділи, кожен обійнявши прекрасну даму, ламаючи їх по всьому тілу. Стіл був заповнений пляшками з лікером.
Вони обидва були трохи п'яні, коли вийшли з бару зі своїми чудовими дамами. Вони збиралися піти в сусідній готелі на ніч.
Згорнувши в невеличкому перевулок, мисливець прийшов на калюжу стоячої води. У тихій алеї було чітко чути звук водяних бризок.
Дул нічного вітру, і вони почали злегка тверезіти.
Навіть у такій п’яниці вони залишалися пильними, постійно спостерігаючи за навколишнім середовищем. Вони вже давно помітили переслідувача з 13 підрозділів, але вирішили проігнорувати його.
Але ніхто з них не помітив, що в повітрі за ними широко розплющилися очі.