Магнітна броня була готова до активації. Ган Сяо збирався битися або бігти в залежності від ситуації.
Тим не менш, монстр просто дивився в сторону дверей. Неначе не помітив існування Хана Сяо. Він стояв там без руху.
"Курина сліпота?"
Хан Сяо відчув, що його серце спокійне. На щастя, він не включив ліхтаря, інакше поділив би долю паломників перед ним.
Зростанням три метри у висоту, монстр мав людський статуру і на його тілі були видно шари м'язів. М’язи були складені разом, як маленькі пагорби. Проте м'язисте тіло не виглядало естетично. Замість цього м’язи, що були подовжені, стали огидними. Крім того, м’язи прогнили. У деяких місцях навіть були діри, і навколо гниючого м'яса повзали пухкі личинки.
У порівнянні з його масивним тілом голова і шия істоти були дуже маленькими. Шкіра монстра була дуже стискана м'язами. Обличчя істоти також виглядало непропорційно. Його обличчя можна прирівняти до інших ненормальних істот, як - от Деформованого Диявола та Лицаря Сонця.
Хан Сяо просканував плановику кімнати. Тут лежала купа медичного обладнання і чотири капсули, які ймовірно використовувалися для експериментів. Дві капсули були розбиті. Одна була закрита. Була доступна лише одна капсула.
До капсул були приєднані труби для рідини. Вони були прикріплені до прозорого контейнера, на якому залишилися тільки плями незвичайної рідини.
Хан Сяо обережно рушив назад. Коли він зрозумів, що монстр все ще не рухався, він зітхнув з полегшенням. Він пройшов коридором і швидко досяг другого й третього металевих воріт. Усі заржаві ворота були щільно замкнені металевими бар’єрами. Вичитувач карт був настільки іржавим, що його вже не можна було використовувати.
Хан Сяо не здавався. Він розібрав кард-ридер на частини, щоб перевірити його модель.
« Хмм... Я не можу розпізнати".
"Це не важливо!"
« Це місце було секретним військовим об’єктом десятки років тому. Однак, об'єкт був покинутий і, ймовірно, це місце використовували для біохімічних експериментів. Експерименти, ймовірно, провалилися... Чи вони були успішними? Мускулістична істота насправді не схожа на нормальний біологічний організм. Стривайте, коридор не може бути таким довгим. Наскільки велика ця база?»
У темній коридорі панувала тиша. Чим далі він йшов по коридору, тим темніше ставало. Навіть окуляри нічного бачення мали радіус очевидного лише п’ять метрів. За межами цього радіусу Хан Сяо нічого не міг розгледіти. На щастя, йому пощастило, що він не мав клаустрофобії або ж нікого.
Ган Сяо почувався так, наче йшов по лезеві ножа; небезпека здавалась неминучою. Хоча Хан Сяо не був боягузом, він відчував холодну піт виходить з усіх частин його тіла. Це була вроджена реакція будь - якої живої істоти, коли він зіткнувся з неминучою невідомою небезпекою. Хан Сяо знав, що надмірна нервозність вплине на його здатність швидко приймати правильні рішення в стресові ситуації. Він почав співати щось собі під ніс, щоб тримати нерви вузде.
« Зберігай спокій, навіть коли небо руйнується. Вітер такий заспокійливий. Хвилі не змінюються. Висота гори не має значення. Є чари. Кінь може бути старою, але вона все ще амбіційна ...."
Насправді, Хан Сяо сам не був впевнений про що він співав. Але після пісні він більше не почувався таким нервовим.
По дорозі він побачив понад десять дверей, але були відкриті тільки ті, що вели до кімнати з звіром. Решта дверей були щільно закриті. Зрештою він досяг кінця коридору, і перед ним прокотилася велика брама. Це була, ймовірно, головна кімната. Металічний бар’єр був закритий на третину, і він зміг увійти в кімнату.
Це була друга кімната, в яку можна було зайти. Спираючись на логіку підземелля, там, мабуть, була деяка корисна інформація.
Кімната була схожа на гігантську лабораторію. Скрізь були іржаві машини, а в центрі кімнати стояли експериментальні капсули.
"Здається, що немає ніякої небезпеки"
Пил в кімнаті душила його, і різкий гниючий запах наповнив його нос. На столі лежав зморщений труп. На тілі були розорені фрагменти тканини, і Хан Сяо ледве міг сказати, що шматочки тканин належали білому лабораторному халату.
Хан Сяо знайшов книжку за столом біля тіла. Він витер пил з обкладинки книги, намагаючись знайти якусь корисну інформацію. Оглянувши його, він зрозумів, що це щоденник.
"13 липня. Професор модифікував сироватку Фелонію 67 разів і впровадив її у лабораторний щур. Ефект дивовижний і перевершив наші сподівання. Якщо не буде жодних негативних реакцій, ми можемо приступити до випробувань на людях".
"17 липня. Лабораторний щур мертвий. Це провал. Причиною смерті стала поліорганічна недостатність. Професор розчарований. Він замкнувся у своїй кімнаті. Я чув, як він розбиває речі в своєму кабінеті. Лабораторний звіт про експеримент зник".
"20 липня. Професор наполягав на тому, щоб люди випробовувалися. Вища урядова особа схвалила прохання професора. Це безумство! Вони всі забули про експеримент тисяч? Лабораторний звіт експерименту був розорений і пропав".
"26 липня. База випустила новий звід правил. Всі дослідники повинні здати свої електронні пристрої. Нам не дозволено підключатися до будь-яких зовнішніх мереж. Ми програємо війну?"
"5 серпня. Це 7 день експерименту над людиною 008. Об'єкт стабільний. Особливих змін у об' єкті немає. Професор пригнічений".
"11 серпня. Провідники видали наказ відступати. Битва складається не дуже добре для нас, і ми повинні зберегти всі позосталі ресурси. Всі бояться. Як завжди, професор не хоче прийняти реальність, що ми зазнали поразки. Я подумки вже був готовий до такого результату. Я помітив, що за останні кілька місяців охоронники почали менше захищати базу. Це, мабуть, пов'язано з тим, що більшість із них були відправлені на передову в якості підкріплення. Чорт забирай, якби я не залишив свій пост військового лікаря, я б не застряг у цьому похмурому місці. Тут всі виглядають так похмуро. Тут немає життя! Я ненавиджу його місце!"
"14 серпня. Завтра ми відступимо. Ми прямуємо на базу 03 в пошуках притулку. У нас мало часу. Ми створили резервні копії всіх даних, пов'язаних з сироваткою Фелонію. Охоронці такі неосвічені. Вони хочуть підірвати весь об'єкт. Професор взяв із собою кілька пробірок з сироваткою. Решта зразків сироватки були знищені".
Записи в щоденнику зупинились. Хан Сяо перелив усю книжку від початку до кінця, але не зміг знайти більш цінного матеріалу. Багато сторінок щоденника були вирвані.
Очевидно, трупи не змогли втекти. У 14 — 15 серпня сталася аварія, яка призвела до загибелі дослідників і охоронців. Крім того, більшість з них померли в підвалі. Це пояснює безліч червоних очей черв’яків у підвалі, яких бачив Хан Сіо — хробаки!
Що таке сироватка Фелонії? Хан Сяо був заінтригований сироваткою. Він раптово згадав висохлу рідину в експериментальній капсулі попередньої лабораторії. Мабуть, це те, що залишилося від сироватки. У щоденнику також зазначається, що "У професора є сироватка". Тіло професора, мабуть, знаходиться в підвалі. Хан Сяо не хотів заходити в заборонену зону. Тому йому, мабуть, буде неможливо отримати сироватку.
Цього разу не буде цікавих відкриттів. Хан Сяо розчарований головою. Потім він підняв голову і глибоко зітхнув.
Він побачив коробку в центрі столу. Він швидко підійшов до столу і відкрив кришку коробки. У коробці було три пробірки з флуоресцентною рідиною.
У цей момент в його голові спалахнула давня приказка: під час розпачу врешті-решт буде світло. Те, що ти так наполегливо шукаєш, може бути дуже легко отримати. Насправді, воно може опинитися прямо перед вашими очима, якщо повернути назад і побачитися.
Хан Сяо подивився на тіло на столі. Він прикусив губу і подумав: « Чи може мертве тіло бути професором? »
Хан Сяо взяв три сироватки і просканував рідину в пробірках.
Де на землі ще знайти сироватку такого дивного кольору?
Ви отримали [Сиворотку Фелонію (не завершена)] x3.
Сивина Фелонії (не завершена)
Сироватка з медикаментозною здатністю поліпшення фізичних можливостей. Формула ще не доведена до досконалості. Якщо ви використовуєте сироватку, то мутація можлива.
Зверніть увагу, що це останні три пробірки.
« Ах, біохімічна сироватка. Продукт без перевіреної та доказаної формули дуже небезпечний. Сироватка, яку я отримав не завершена. Мабуть, що станеться мутація, якщо я введу її у своє тіло. Я стану м'язистою звіриною, яку щойно бачив.
Хан Сяо відчув холодну тремтіння в хребті.
« Мабуть, більше нічого не залишилося. Мені треба залишити це місце якомога швидше. Це місце дуже страшне".
Хан Сяо обернувся і побачив мускулистого монстра, який мовчки стояв біля виходу.