Ю Жубін дивилася на чорну автівку попереду. Крізь прозоре лобове скло вона чітко бачила вираз обличчя Тан Ханьцьов.
Холодне як лід, похмуре, наче назрівав шторм, здатний знищити весь усесвіт.
Вона абсолютно не очікувала, що першою на допомогу примчить саме Тан Ханьцьов. Вона з’явилася в найефектніший і найпафосніший спосіб, ніби класичний головний герой, перегородивши шлях усім небезпекам.
Вона навіть наздогнала викрадачів! Як швидко вона їхала...?
Проте реальність не залишала Ю Жубін часу для довгих роздумів. Бандит за кермом похмуро вилаявся крізь зуби, а потім затявся, витиснув педаль газу до самого упору, і всі чотири колеса миттю шалено закрутилися, піднімаючи стовп куряви.
Автомобіль у цій хмарі пилу, наче випущена з лука стріла, на повній швидкості помчав прямо на машину Тан Ханьцьов!
Ю Жубін дивилася з широко розплющеними очима, хвилюючись, що Тан Ханьцьов може бути в небезпеці. У паніці вона миттю придумала хитрий хід і голосно закричала: «Сучий сину, невже твій начальник не хотів, щоб я залишилася неушкодженою?!»
Якщо так безумно йти на таран, то про яку, в біса, безпеку взагалі може йти мова!
Але водій-викрадач за кермом ігнорував її, міцно натискаючи на педаль газу, обличчя спотворене люттю, а очі блищали кровожерливим світлом.
Відчайдушні злочинці ніколи не бояться смерті.
До того ж...
Щойно Тан Ханьцьов торкнулася керма, її раціональність і так почала балансувати на межі повного краху. Вона сама була близькою до стану шаленого безумця, у якого в голові крутилася єдина думка — тиснути на газ і творити якісь бунтарські речі.
Проте перед лицем реального суїцидального маневру з боку бандитів розсудливість Тан Ханьцьов у цих екстремальних умовах раптово й дивовижно повернулася на місце.
— Жубін.
Її загартована й сувора сперичальниця все ще перебувала в тій машині, вона не могла зашкодити їй.
Вона миттю без жодних вагань круто вивернула кермо. У найкритичнішу секунду її автомобіль буквально розминувся в міліметрі від машини викрадачів, подарувавши їм шанс на порятунок. Ця сцена була по-справжньому моторошною.
Якби вона завагалася хоч на мить, наслідки були б катастрофічними.
Бандит за кермом лише єхидно вискривив губи в усмішці.
"— Зрештою, балансувати на межі смерті заради виживання — це їхній головний коронний номер!"
Тан Ханьцьов залишалася незворушною, використовуючи свої чудові навички водіння, щоб різко повернути. Колеса нещадно заскиглили, тручись об асфальт і видаючи пронизливий, ріжучий вуха звук. Її чорний чобіт різко втиснув педаль газу, і вона кинулася навздогін, мертвою хваткою вчепившись у хвіст утікачам.
Дуже скоро водієві стало зовсім не до сміху.
Тан Ханьцьов трималася занадто близько, а її майстерність водіння значно перевищувала рівень звичайних людей, тож відірватися від неї було неможливо.
Бандит із ножем роздратовано вилаявся: «Чорт забирай, невже всі жінки в наші дні такі люті?!»
Одна в ролі заручниці поводиться максимально зухвало, а інша викручує віражі в стилі «Форсажу».
Прокляття, чому сучасні жінки стали такими безрозсудними???
Ю Жубін, попри весь свій страх та хвилювання за Тан Ханьцьов, не втратила нагоди знову затролити бандитів: «Та це просто ви троє — купка нікчем! Над якимось нещасним ножем пів години трусилися!»
Якби вони з самого початку діяли чітко й швидко, час би вже давно повернувся на тридцять хвилин назад!!!
Мати під рукою такий розкішний чит-код, як завантаження збереженої гри, і не мати можливості пустити його в дію — ну хіба це не привід для щирого суму?!
Здоровань поруч різко протягнув руку й просто затулив їй рота долонею: «Заткнися вже!»
Ю Жубін була повністю затиснута між ними без можливості поворухнутися, тож їй залишалося лише висловлювати свій протест за допомогою промовистих поглядів.
Водій під час руху без упину стежив за діями Тан Ханьцьов через дзеркало заднього виду, його брови насупилися від роздратування. Він упевнено викрутив кермо, виїжджаючи на естакаду, спритно вклинився в щільний потік машин і кинув своїм спільникам на задньому сидінні: «Дзвоніть босу. Запитайте, що нам робити з тією».
Вона занадто сильно дратувала, тримаючись на хвості наче прив'язана.
Бандит із ножем кивнув і щойно дістав телефон, як побачив, що від замовника вже надійшло повідомлення: [Приберіть хвіст. Я докину вам зверху.]
Він слово в слово переказав наказ боса. Почувши це розпорядження, водій миттю повеселішав, а його посмішка стала відверто маніякальною — демон, якого він досі стримував на самому дні душі, нарешті вирвався на волю.
«Ну, так набагато простіше», — кивнув він. Т
епер можна було відкинути всі обмеження й діяти на повну силу!
Ю Жубін занервувала ще дужче.
Хто ж це такий, кому настільки байдуже до людських життів, що він готовий замовити вбивство Тан Ханьцьов, аби лише не випустити її?
Ми взагалі-то живемо в правовому суспільстві!
Убивство — це злочин, за який можна до кінця днів сісти за ґрати!!
Ви, кляті виродки, можете виявляти бодай трохи поваги до закону?!
Раптом водій-викрадач помітно скинув швидкість. Автомобілі позаду них, побачивши це, почали гарячково роз'їжджатися в боки, і в ту саму мить, коли їхня машина мала от-от протаранити авто Тан Ханьцьов, та холоднокровно й невимушено викрутила кермо, порівнявшись із ними.
Оскільки бандити раптово загальмували, машини позаду миттю пролетіли повз них. Потік транспорту з обох боків за секунду рідшав, і на трасі залишилися тільки вони дві — дві автівки, що летіли пліч-о-пліч на одній лінії.
Тан Ханьцьов не відступила. Вона спокійно тримала удар, зосередивши всю увагу на діях водія-викрадача, аби прорахувати його наступний крок.
Поліція ще не прибула, тому вона мала будь-що стримувати цих злочинців, виграючи час для правоохоронців. До того ж тут була Ю Жубін. Вона не могла піти — вона ж обіцяла, що ніколи не покине її саму.
Наступної миті її брови міцно зійшлися на переніссі, а красиві очі злегка округлилися від подиву. Машина поруч, яка досі спокійно їхала паралельно, раптом наче сказилася: її кузов різко нахилився, і вона з дикою люттю пішла на таран!
Тан Ханьцьов щосили вдарила по педалі газу, миттєво прискорюючись уперед, і філігранно уникнула цього удару.
Серце Ю Жубін у цю секунду підскочило до самого горла: Моя Цьовцьов, благаю, тільки б із тобою нічого не сталося!
Водій-викрадач, побачивши, що вгатив у порожнечу, люто вискалився. Він заповзято кинувся наздогін, і прямо на естакаді влаштував із Тан Ханьцьов справжні «автодромні перегони» на виживання, через що весь рух позаду них повністю паралізувало.
Хоч він і намагався щосили протаранити Тан Ханьцьов, вона щоразу блискавично ухилялася, при цьому не контратакуючи й не відступаючи — суто тримаючи оборону.
Вона наче на щось чекала або чимось сильно дорожила.
Здоровань на задньому сидінні миттю здогадався, що вона переживає за Ю Жубін і чекає на поліцію, тому одразу рявкнув: «Перестань дуріти! Поліція їде! Виманюй її, знайди місце, щоб її вбити!»
Цей наказ миттю остудив азарт водія. Попри все своє невдоволення, він був змушений підкоритися: різко натиснув на газ і рвонув у вільний проміжок поруч із машиною Тан Ханьцьов, провокуючи її йти слідом.
Проте Тан Ханьцьов розкусила їхній задум. Аби утримати бандитів і не дати їм утекти, вона раптово круто крутанула кермо, використовуючи всю ширину естакади, і сама пішла в контратаку. Вона на повній швидкості вгатила в передню частину їхнього автомобіля, прагнучи остаточно вивести його з ладу.
Не обов'язково було трощити вщент — головне, аби машина просто не змогла завестися.
Викрадачі абсолютно не очікували, що Тан Ханьцьов, яка досі так трепетно оберігала Ю Жубін, раптом сама піде на таран. Усіх пасажирів у салоні від потужного удару закрутило в шаленому танці, капот автівки з глухим тріском влетів в огородження естакади й миттю спотворився від деформації.
Водій-викрадач струснув головою й спробував знову завести двигун. Машина безсило видала два короткі хрипкі звуки й остаточно заглухла.
Чорт забирай.
Водій запитав: «Наші наздогнали?»
Чи машина боса їде позаду?
Бандит із ножем похитав головою.
Трійця миттю прийняла рішення — кидати свій транспорт і пересідати в інший. В автомобіль Тан Ханьцьов.
Вона була сама, а їх — троє здорових мужиків, та ще й Ю Жубін у них в руках, через яку та так панікувала. Перемога була у них в кишені.
До того ж на цій ділянці дороги через їхню щойно завершену автомобільну битву жодна інша машина просто не наважувалася наближатися. Тож, окрім авто Тан Ханьцьов, у них просто не було іншого вибору.
Тільки пройшовши крізь межу смерті, можна було отримати шанс на порятунок.
Вони витягли Ю Жубін із салону, тримаючи під прицілом. Крізь лобове скло бандити дивилися на водійське сидіння: жінка, яка там сиділа, мала найдивовижнішу, найпрекраснішу вроду у світі, проте в її очах застиг крижаний холод.
Вона виглядала неймовірно розлюченою та обуреною.
Бандит із ножем грубо смикнув Ю Жубін за довге волосся й навмисно дістав лезо, притиснувши його до її білосніжної шиї. Гостра криця в ту ж сікунду злегка подряпала ніжну шкіру Ю Жубін, і на ній миттю проступила тонка смужка моторошної яскраво-червоної крові.
Ю Жубін розлютилася: «Матір твою, та ти... кхм...»
Здоровань грубо затулив їй рота долонею й крикнув Тан Ханьцьов: «Віддавай ключі від машини!»
Ю Жубін залишалося лише проклинати їх подумки: "Твою ж, та якби у тебе в салоні була хоч половина цієї сміливості, хіба все було б так?! З якого дива ти мені тепер волосся рвеш?!"
Тан Ханьцьов, побачивши, як сильно Ю Жубін смикають за волосся, аж її шкіра на голові натягнулася від болю, на мить заклякла, а крижана лють у її погляді стала ще глибшою. Вона вийшла з машини й чітко промовила: «Я віддам вам машину. Але не смійте завдавати їй шкоди».
Ю Жубін миттю почала шалено хитати головою: "Не віддавай їм нічого! Якщо віддаси, що ти сама робитимеш?!"
Якби її не тримали так міцно за волосся, через що будь-який рух викликав дикий біль, Ю Жубін справді б уже сама штовхнула шию прямо на лезо ножа. Але бандит, панічно боячись її самогубства, тримав її за коси з такою шаленою силою, що дівчині здавалося, ніби вона зараз просто облисіє.
Життя-то вона вбереже, а от волосся втратить.
Раптом здалеку долинав наростаючий сиренний гул, а червоно-блакитні проблискові маячки, що спалахували на дахах поліцейських машин, принесли з собою відчуття полегшення.
За лічені секунди кілька патрульних авто з виском гальм зупинилися неподалік, за спинами викрадачів та Ю Жубін. Бандити, побачивши це, панічно кинулися в бік машини Тан Ханьцьов.
Проте саме в цю мить з-за спини Тан Ханьцьов вилетів інший автомобіль — його швидкість була блискавичною, наче спалах блискавки, не залишаючи нікому й шансу на реакцію.
Передній бампер був націлений прямо на Тан Ханьцьов, яка саме крок за кроком відступала від дверцят, аби захистити Ю Жубін. Буквально в одне мить ока машина на повній швидкості протаранила її.
Це було раптово та несподівано.
Усі присутні заціпеніли від шоку.
Тендітне тіло кілька разів перекунулося на жорсткому асфальті. Густа, яскраво-червона кров невпинно заструменіла з раненого тіла Тан Ханьцьов, забарвлюючи все довкола. Вона лежала посеред велетенської калюжі крові; її обличчя досі залишалося холодним і невимовно вродливим, проте світло в її очах згасало з кожною секундою.
Вона все ще дивилася на неї. У цьому погляді, що вже втрачав будь-які барви, читався невимовний, глибокий сум.
Вона наче відчувала провину за те, що не змогла залишитися поруч і пройти з нею цей життєвий шлях до самого кінця.
Цей раптовий жах подіяв на Ю Жубін як цебер крижаної води. Вона заніміла від голови до п’ят, її зіниці судорожно розширилися, а серце, здавалося, просто перестало битися.
Ні...
Ні… !!!
Вона різко підняла голову, люто витріщившись на водія — це був Тан Шенхе!
Будь проклятий, Тан Шенхе!!!
Дика, несамовита лють спалахнула в її грудях. Скориставшись тим, що бандит із ножем застиг у заціпенінні, вона з усім відчаєм та силами вирвалася з його хватки, помчала прямо до краю естакади й без жодних вагань стрибнула вниз!
Вона сама могла помирати скільки завгодно, але її Цьовцьов — у жодному разі!!!
Глухий удар об землю.
Усе тіло наче розірвало на шматки, нестерпний, пекельний біль пронизав кожну клітину й кістку, сковуючи легені й не залишаючи можливості зробити бодай ковток повітря. Погляд повністю розмився, усе довкола почало стрімко темніти, і вона крок за кроком занурилася в безмежну, глуху темряву.
Останні краплі життєвих сил миттєво залишили її тіло, і полум'я життя в одну мить згасло, наче його легенько задмухнули.
Цьовцьов, чекай на мене...
[Сповіщення системи: Зафіксовано двадцять п’яту ненормальну смерть господаря.]
[Сповіщення системи: Запускається процес завантаження...]
[Сповіщення системи: Перезапуск успішний. Обрана точка збереження: тридцять хвилин тому.]
Ю Жубін, усе ще відчуваючи цей фантомний біль від розтрощеного тіла, безсило заплющила очі й повністю розчинилася в темряві.
Чекай, я йду врятувати тебе.
Час знову перемішав усі карти.
Тридцять хвилин тому…
Ю Жубін розплющила очі. Пекельний біль від падіння повністю стерся завдяки втручанню системи. Дивлячись на викрадачів поруч, чия пам'ять була традиційно очищена і які прямо зараз на естакаді продовжували грати в дорослу версію «автодрому» з Тан Ханьцьов, вона поринула в глибокі роздуми.
Як їй тепер діяти, аби врятувати свою Цьовцьов?
Її власна смерть змушувала весь світ повернутися назад, але це означало, що окрім неї самої, пам'ять абсолютно всіх людей обнулялася. Тан Ханьцьов точно не знала, що відбулося в попередні тридцять хвилин. Як їй натякнути чи попередити її, аби та за жодних обставин не виходила з машини?
Сцена повторилася точнісінько так само, як і першого разу. Тан Ханьцьов знову філігранно протаранила автівку бандитів, знерухомивши її. Викрадачі знову витягли Ю Жубін із салону, притиснувши ніж до її шиї, і зажадали від Тан Ханьцьов віддати ключі від машини.
Поліцейські сирени також залунали точно за розкладом.
Проте цього разу Тан Ханьцьов чомусь не поспішала виходити з машини.
Усе виглядало так... наче вона уже знала весь подальший сюжет.
----------(Автор має що сказати)---------
Кілька днів тому я купувала дещо для свого тата. Перед тим як оформити замовлення, я кілька разів благала службу підтримки бути уважними, щоб вони нічого не переплутали й не відправили не те — бо потім буде надто багато клопоту з повторним пересиланням.
Служба підтримки: «Так-так-так, звісно, я обов'язково передам ваше прохання на склад».
Сьогодні забираю посилку, дивлюся — о, все таки прислали не те.
Я: «...»
І який взагалі був сенс у всіх моїх нагадуваннях? [Рука, що тримає сигарету, злегка затремтіла.jpg]
------(Перекладач має що сказати)------
…