Минуло лише чотири роки в Азероті.
Але в реальному світі пройшло сім років.
За ці чотири роки, скільки стихійних лих пережив світ Азерота і як дощ та вітри відвідали землю цього світу?
І він чотири роки сидів на троні абсолютно нерухомо.
Тут Артас попрощався з минулим, попрощався з Нер'зулом, який намагався контролювати його, і попростувався зі своєю людяністю.
Відтоді він представляв тільки свою власну волю.
Він переміг.
Але в цей момент у його вухах пролунав голос.
- Син мій.
- В день, коли ти народився, самі ліси Лордерона прошепотіли це ім'я ...
- Артас[1].
Коли в кадрі задзвонила велична фонова музика, багато хто відчув на очах знайомий силует з Леджіном Троне.
Якщо глядач порівняє останній синематик з гри « Warcraft: The Frozen Throne» і цей, то виявиться, що все в цих двох синаматиках було нерозривно пов'язано, чи то декорації або поза Артаса.
На початку нової синоматичнії сцени камера поступово наближалася до трону, так само як і віддалась у фінальній сцені гри « Warcraft: The Frozen Throne».
Але для гравців, навіть після семи років очікування, ця сцена була такою знайомою.
І хоча компанія « Удар блискавки» вже сім років тому отримала нагороду за найвишуканіші синематичніші блакитно-матики, якщо порівняти якість цього і минулого Синамика, можна було виявити різницю між небом та землею.
Могутній Король-Ліч Артас, сів на Льодовому Троні, і можна було спокійно розгледіти кожну деталь його озброєння.
Коли камера просунулася, голос співвідповідача продовжував свій монолог.
Цей голос був сповнений справедливості й слави. Він вчив Артаса, наче був старійшиною.
І це створювало сильний контраст з Королем-Лічом Артасом, який сів на Крижаній Трон і повністю знищив свою людяність.
Це був голос старого короля, який загинув від льодяної муки батька Артаса - Короля Менеталя.
Броня Артаса була покрита льодом. Сам він, здається, був вбудований в льодяну Трон. Якщо звичайна людина, яка не знає правди, проходить повз неї, вона може навіть вважати її скульптурою.
Але після того, як голос сказав "Артас", мелодія стала напруженою.
Під шоломом, вкритим важким льодовим шаром, загорілося дві сині плями.
На Артасі накопичився твердий шар льоду, і він почав тріскатися.
Все занурилося у темряву, а наступного разу камера показала велике снігове поле Нордскола.
Наскільки міг бачити око, всюди був білий сніг, небо було блакитно-сірого кольору, а гострі вершини сніжних піків як мечі встромлялися у небеса. У цьому місці не було жодної ознаки життя.
Сапоги Артаса ступають по глибокому снігу, і він йшов один у цьому світі льоду та сніг. Тільки сніг і ревливий вітер супроводжували його.
Раптом, ніби щось відчувши, він нахилився і правою рукою забрав сніг, через що виявив лід під снігом.
Під тьмяно-блакитним льодом, здається, було приховано якусь могутню істоту.
Очі Артаса спалахнули, і він встав, а його ліва рука потяглася до ножів, через що в кадрі великим планом з'явилася ручка відомого меча.
Крижана скорбота.
- Дитинко моє.
- Я з гордістю дивився як ти ріс для служіння справедливості.
Артас витягнув Крижану смугу з ніжок, підняв праву руку і подивився на лезо меча.
- Пам'ятай, наш рід завжди покладався на силу і мудрість.
Сніжинки то і справа падали на світло-благородне встрявання Лейдної муки, але раптом клинок меча почав горіти, немов був облив маслом.
Тусло-блакитні промені світла поширилися як полум'я і повільно запали написи на мечі.
- І я знаю, що ти проявиш стриманість, будучи наділеним такою владою.
Артас стидав рукоят льодовою скорботою обома руками і встромив її у глибокий лід!
Руни на мечі загорілися, і могутня сила почала входити у воду через товстий шар льоду.
Ця могутня сила змусила товстий шар льоду почати тріщати...
Лід під снігом почав сильно тріскатися, і подібні до павутини тріщини швидко поширились по околицях!
Артас встав і подивився вдал. Здійснення жахаючих монстрів почало пробиватися крізь лід.
З-під льоду поступово пробивалося величезне створіння, і незабаром величезний скелет дракона виявив себе в всій красі.
В очах дракона стояли блакитні промені світла, і ці світлові промені швидко поширилися по всьому його тілу.
Колись давно цей могутній синій дракон впав на замерзлу землю через серйозні травми. Вона спробувала покликати Малігоса на допомогу, але не отримала відповіді, оскільки між ними була надто велика відстань.
В агонії перед смертю в її серці залишилася тільки ненависть. У момент своєї смерті вона поклялася помститися...
Король-Ліч відчув, що наймогутніша ненависть була похована під товстим шаром льоду, воскресив її і дав їй шанс помститися.
Синдрагоса взялась на високий сніговий пік, після чого закрилась крилами, від яких залишилися одні кістки, і поспішала прямо над армією.
- Тільки зворушивши серця свого народу, ти зрозумієш, що таке справжня перемога.
Синдрагоса летіла високо в небі, і хриплий драконячий рев рознісся по околиці.
Через мить вона сказала, що не хоче жити.
Колись сіра маса мертвих створінь поступово наповнилась голубим кольором, і цей колір повільно поширювався на всіх померлих!
Артас стояв на високому льодовику і дивився на свій народ.
- Знай це, бо коли мої дні будуть пораховані...
- Ти, станеш, Королем!
Камера нарешті застигла на обличчі Артаса. Блакитні вогні, що виходили з очей, розвіваються білі волосся, відсутність будь-яких емоцій на обличчі ...
Він став Королем.
Король Леїч, який пробував нову територію.
У кінці синематика в центрі екрана з'явився логотип гри.
« »✔
World of Warcraft»!
[1] Синематик - https://wow.youtube.com/ watch?v=L3Mg6lk62yA
https://literna.net/uk/books/337-vsemohutnii-hei-mdizai-nerha