Хоча ця система зброї спочатку змусила багатьох людей почуватися незручно, але багато хто виявив неабияку користь з цієї системи.
Найбільш очевидним було те, що майже всі види зброї мали своє місце.
В інших іграх гравці часто використовували лише кілька конкретних видів зброї. Вони вибирали одну з найсильніших і найзручніших видів зброї, яка складалася із величезної кількості різних форм. Що стосується іншої зброї, то її використовували тільки в тому випадку, якщо їх зброю з якоїсь причини не можна було використовувати або ж воно не дуже підходило до конкретної локації.
Через це, часто так, що геймдізайнер розробляв багато різних видів зброї, бачив, як майже дев'яноста відсотків зброї не використовувалися гравцями, і всі користувалися двома або трьома різними видами озброєння.
Однак у грі « The Legend of Zeelda: Breat of the Wild» майже всі види зброї мали можливість бути використаними гравцями будь-якого часу, тому що гравці часто використовували зброю, яка наносила більше руйнувань за тими чи іншими ворогами.
Крім того, у світі зброї було багато випадкових атрибутів, наприклад зброя одного виду могла мати різні інші атрибути. Наприклад, одна сокира краще наносити в бліжній бійці; інша мала силу використовувати велику зброю метанію, а третя топори мали більше міцності...
Крім того, він мав різні характеристики.
Наприклад, температура повітря була дуже висока у вулканічній зоні. На додаток до доброго одягу гравці повинні були також вибирати зброю з металевими атрибутами, бо дерев’яна зброя під дією високої температури починала випускати дим і в результаті запалювалася. Звичайно, сила атаки палаючою зброєю була трохи вища, але сама зброя дуже швидко ламалася.
Коли гравець бився в штормову погоду, металева зброя краще не використовувалася, бо у такому випадку могла вдарити блискавка. Але гравець міг використати цю особливість і кинути металеву зброю на землю, щоб монстр підняв його, а потім сподіватися, що блискавка все-таки вдарить у цього монстра.
У грі було багато інших прикладів. Наприклад, у грі були чаклуни, які могли літати по небу і телепортуватися, через що їх можна було вбити часто тільки з цибулі, але вони були досить проворними плюс можуть співвідтворити різні види чарів та домовляти елементів.
Однак деякі гравці виявили, що їх можна було оглушити, і як тільки вони доторкнуться землі їх могло бути вбити всього за кілька секунд, через яке вони перестали бути такою великою проблемою для багатьох гравців.
Більшість монстрів у грі « The Legend of Zealda: Breath of the Wiлд» були свої слабкі місця. Поки гравець мав необхідну зброю, більшість битв пройде у дуже невимушеній манері.
З точки зору сюжету, основна історія гри « The Legend of Zealda: Breat of the Wiлд» і ігри «The Last of Us" - це не той самий жанр. На перший погляд багато хто може подумати, що цей сюжет був дуже банальний — лицар і принцеса в біді, яка очікувала прибуття принца?
Але коли гравці заглиблювалися в сюжет, вони побачили, що це було щось на зразок клішинської картини.
Гравці були в світі, який був « подоланий», Ганон зміг захопити серцем королівства, і охоронці, які повинні були знищити його, перейшли під його контроль.
Сюжетна лінія була поділена на дві лінії - теперішнє і те, що сталося сто років тому. Сучасна сюжетна лінія дозволила гравцям вільно досліджувати і насолоджуватися цим світом, тоді як минулого потихеньку пригадувалося Лінком у ході гри.
Хоча Лінк і принцеса Зельда були заслуженими головними героями в грі, ці два персонажі не були найславетнішими, бо у гру було багато безписок, які більш вражають.
Кожен з чотирьох героїв мав свою індивідуальність і історію, особливо міфи. Через її прив'язаність до Лінки вона мала більше поклонників, ніж у принцеси Зельди.
І багато інших неписаних, навіть малолітні персонажі були в захопленні. Наприклад, коли Лінк захоче зістрибнути з мосту в річку, що проходить повз непис підійде і порадить йому добре подумати; діти, які граються у прятки з Линком у селі, будуть говорити уві сні...
Ці, здавалося б, маленькі речі були зібрані разом, щоб сформувати величезний відкритий світ, і у кожного непися, схоже, була своя душа. Гравці дійсно відчували, що цей світ був прекрасний і вони повинні його врятувати.
Крім того, гра « The Legend of Zealda: Breat of the Wiлд » також приховувала багато деталей, які підкреслювали живий світ цієї гри.
Багато важливих рецептів були вивішені в непримітних місцях або розміщені у книгах.
Неписьмени, які патрулювають за фіксованими маршрутами прискорюються до найближчого укриття, коли йде дощ.
Одяг, який носив Лінк, мав унікальні риси і був залежний від одягу.
Земля намокала не відразу, коли йшов дощ, і вона не висихла за мить після його закінчення ...
Надявлячи маску якогось монстра, Лінк буде свідомо копіювати повадки цього потвори, видавати звук цього монстру при ходьбі, а також буде зображати чудовиська на місці. Монстри такого ж типу не нападуть, якщо на ньому буде маска, і часто будуть підходити до Лінки, щоб обнюхати його або навіть привітатися...
Коні в грі дуже любили є яблука, через що у гравця відкривався цілий новий світ можливостей...
Деякі монстри не вміли плавати, і якщо Лінк застане їх під час подолання якоїсь ріки, вони могли впасти і в кінцевому підсумку втратити свою зброю.
Все це було лише частиною частини гри « The Legend of Zealda: Breath of the Wild». Насправді, у грі було багато деталей, які чекали, поки гравці виявлять їх.
Через те, що в одну гру було записано так багато деталей, багато гравців відчували себе неймовірно.
Навіть якщо це була просто особлива дія, виняткова реакція... Кожна дрібничка змушувала гравця відчути різницю між цією грою та іншими іграми.
Провівши десятки годин у цій грі, гравці зрозуміли, що в ній залишилося ще стільки невідомих речей...
https://literna.net/uk/books/337-vsemohutnii-hei-mdizai-nerha