Оскільки « SwitchPro» швидко розкупили, це засмутило деяких гравців, які хотіли погратися у гру в « The Legend of Zealda: Breaty the Wird". Врешті-решт, у віртуальні ігри можна було б грати без комп'ютерної капсули, і навіть якщо багато гравців жартували над цим, рішення двох пристроїв виглядало досить непогано.
І хоча комбінація «SwitchPro» плюс прапорманські окуляри "Matrix" та гра « The Legend of Zeelda: Breat of the Wiлд." вартували досить дорого, слід було розуміти, що цей вибір був дійсно добрим рішенням, ніж покупки дешевої віртуальної капсули.
Навіть якщо інші компанії хочуть зробити щось подібне, багато з них не мали достатньо впливу, бюджету чи підтримки на ігровому ринку.
Можна було сказати, що ціна цієї комбінації була між ціною ПК хорошого рівня, пристойним мобільним телефоном або віртуальною капсулою низького класу, але з точки зору економії це був найкращий вибір.
Но... Цю комбінацію не можна було купити в даний момент!
Крім того, багато гравців вихваляли гру « The Legend of Zealda: Breat the Wiлд" — це ще більше злило людей, які не змогли купити « SwitchPro ».
На щастя, компанія « LEHUI» запрацювала всі свої потужності, так що багато хто хоче отримати ці нові пристрої в недалекому майбутньому.
Але до цього моменту, через велику кількість стрімів, відео та різні гаїди, багато людей все частіше і більше запитували: «У цю гру можна грати і таким чином?»
Гра « The Legend of Zealda: Breat of the Wiлд» мала багато вкорінених шаблонів гри з відкритим світом, але вона змінила концепцію про те, що було відкрито світ і навіть показала, як слід робити ігри із відкритим Світом.
Від самого початку гри і до першого локації, гра « The Legend of Zealda: Breath of the Wild» безпосередньо передавала гравцю всі можливості та знання. У цій грі не було якихось дивних місій або тривалого очікування чогось.
А оскільки головна сюжетна лінія була навмисно розмита і давала гравцям відчуття, що Ганон міг вирватися з замку в будь-який час, це вирішувало проблему « неправильного» проходу, яка часто виникла біля ігор із відкритим світом.
У багатьох іграх з відкритим світом існувала дуже актуальна сюжетна лінія, а також безліч калуальних побічних ліній і насичених геймплівних міні-ігри. Це все змішалося разом і могло легко виникнути така ситуація: неспис говорить гравцю, що його дочка була викрадена монстром. Після цього, наприклад, якщо гравець хотів зіграти з ним у карти, то не підпис на його пропозицію із захопленням сказав: « Коли я був молодим, я грав в своєму селі як найкращий азартний гравця! »
У грі « The Legend of Zeelda: Breat of the Wiлд» головний бос завжди був у замку, але гравець не міг кинути йому виклик через свою слабку силу. Тому всі відгалуження та елементи збору підвищували силу головного героя і не суперечили основній лінії.
Дослідження храмів робилося для того, щоб отримати докази випробувань і збільшення кількості здоров’я та енергії.
По суті, вивчення світу робилося для того, щоб зібрати всячина.
Навіть якщо гравець ловив рибу, збирав яблука і гілки, він робив це для того, щоб у майбутньому можна було приготувати різноманітні речі та зеленію — тобто збільшити силу.
Всі гілки і елементи збірки мали приховану мету, яка не суперечила основним сюжетним лініям.
Крім того, цей час ще більше ослабив відчуття конфлікту.
Наприклад, в деяких іграх, коли гравець отримував місію у вигляді порятунку дочки фермера, яка потрапила в полон, а потім раптом забував про цю місії і згадував її через кілька днів...
Хіба в такому разі від полону вже нічого не залишилося б?
Але в грі « Принцеса стримував Ганона сто років тому, і ще кілька днів він робитиме "нічого не робитиме".
Тому Лінка мала достатньо часу, щоб полагодити рибу, збирати яблука і просто помити її.
Гравці могли крок за кроком збирати різні речі і тільки потім до всіх зброї йти на Ганона, або вони могли піти на нього з найбільш стартовими речами.
Найбільше захоплення і ентузіазму гравців було представлено головоломками цієї гри.
Багато гравців навіть казали, що це найскладніша гра-головка в яку вони коли-небудь грали.
Багато гравців не рекомендували грати в гру « The Legend of Zealda: Breat of the Wild» з різними підказками, бо кожне питання мало декілька підходів.
Тільки спочатку гравці отримували офіційні підказки від самої гри, але далі вони повинні були розібратися з усім самостійно.
Для вирішення головоломок гра не обмежувала гравців і дозволила їм робити все, що вони хотіли.
Крім головоломок, деякі гравці відкрили для себе цікавий спосіб впоратися з будь-якими монстрами. Під час своїх подорожей гравці могли знайти птаха і почати спеціально діставати його, поки вона не закричить. Як тільки вона крикне, на гравця відразу ж налетить безліч птахів, причому вони атакували гравців і всіх найближчих істот...
Крім того, не слід було забувати, що весь світ був наповнений різними коллеційними елементами разом з будь-якими відсилками, через які пізніше гравці починали перевіряти кожне раніше досліджене місце. Якщо вони бачили грудку каміння особливої форми, вони тут же починали розбирати її, так як там, під камінням, сто відсотків щось лежало.
Деякі гравці навіть жартували, що гру « Legend of Zealda: Breat the Wiлд» слід було називати грою не з відкритем світом. Гравці гралися в « відкрите повітря », оскільки її відкритий світ відрізнявся від інших відкритих світів, бо вона була відкрита не тільки як земля, але й « видих ».
Оскільки Лінк міг піднятися на будь - яку гору, а потім використати планер для того, щоб прослизнути в кожну частину світу, ця гра була не просто площиною, але тривимірним світом.
https://literna.net/uk/books/337-vsemohutnii-hei-mdizai-nerha