Вийшовши на середину гірського схилу, щоб поговорити з таємничим старим Чжао Лей зрозумів, що був дуже схожий на Лінка на даний момент.
Оскільки Лінк недавно прокинувся і втратив пам’ять, його ситуація була дуже схожа на ситуацію гравця, який щойно зайшов у гру й ще не знав, що йому доведеться зробити.
Літній чоловік сидів біля вогнища під склепінням і чекав, поки Лінк підійде й поговорить з ним.
У результаті з розмови зі старим Лінк дізнався, що був у Великому плато, яке за легендою було місцем зачаття королівства Хайрул. Храм поблизу - це храм, який використовувався королівством Хайрул для найважливіших церемоній, але сто років тому Гайрул був знищений через що храм в результаті згорів і порос травою.
Після цього він так само дізнався про те, що за допомогою вогню можна було приготувати їжу, підпалити палицю або взагалі все що може горіти в реальному світі...
- О? То в цій грі можна підпалити не тільки смолоскип, а все що завгодно?
Чжао Лей раніше підняв гілку, тому витягнув її і помахав нею над костромом.
*Фью!*
Плавання раптово спалахнуло на гілці.
- Виглядає цікаво. В інших іграх можна використовувати лише смолоскипи, але тут ви можете підпалити все що завгодно... Цікаво, що станеться, якщо я насаджу яблуко на гілку і піднесу її до вогню?
Чжао Лей взяв іншу гілку поблизу, посадив на неї яблуко і підніс ближче до вогню.
- О...
Червоне яблуко почало димитися під дією полум'я, і незабаром його поверхня почала поступово змінюватися з яскраво-червоною на темну, а потім обвуглені яблука впали на землю...
- Чорт забирай, я зіпсував яблуко?
Чжао Лей взяв іншу гілку поблизу, підпалив її і підійшов до багаття. Через кілька хвилин він спалахнув.
- ... О-о- о! Хм, так я можу робити все що завгодно?
Чжао Лей раптом захотів перевірити одну догадку, через що він підніс палаючу гілку ближче до пишного чагарника, і незабаром він спалахнув, але на цьому все не зупинилося - з-за сильного вітру полум'я перекинулось на траву...
Однак Лінк був надто близько до куща і мало не загорівся. Після цього Чжао Лейк швидко погасив траву.
- Навіть траву можна підпалити? І різні матеріали горять по-різному? Чудово, це виглядає дуже цікаво!
В інших іграх трава часто просто не горіла, а якщо й горіла, то після того як вогонь зникав, вона залишалася цілком неушкодженою...
Але коли Чжао Лей подивився на траву, куди недавно перекинувся вогонь, він побачив, що там більше не було трави, а земля стала трохи сірішою і темною.
- О-о- о...
Він також помітив, що гілка не могла горіти вічно — вона згорала досить швидко.
Незабаром Чжао Лей підійшов до озера і побачив виступ, під яким квіти виклали коло, а попереду, по середині острова, був маленький острівець, на вершині якого в камінь було откнуто меч.
Він не став довго думати і просто стрибнув у це коло.
- Ого, це трохи схоже на стрибок віри! Ця грація, цей сплеск, це прискорення... Я відчуваю, що це гра може змусити Ньютона посміхнутися...
Коли Лінк увійшов у воду, над озером з’явилось дивне зелене створіння.
- Ура! Ти знайшов мене!
- Ой, я думав, ти Есту. Який сюрприз!
- Ти мене бачиш, так? Я - корок, лісовий дух. До речі! Якщо зустрінеш Есту, віддай йому ось це.
(Корокське насіння: маленький подарунок корка. Пахне незвично. Можливо, є сенс зібрати якомога більше таких насінин...]
- То це мій перший незвичайний предмет? Назва трохи дивна, як і опис... - Прошепотів Чжао Лей, почав підніматися по маленькому острівці в центрі озера.
На його розчарування, меч, що був встромиті у камінь, був всього лише іржавим мечем. Хоч у нього було більше сміття, ніж біля гілок, смолоскипів і сокири, то незабаром він вбивав думку про використання його на корні.
Забравши іржавий меч, Чжао Лейк рушив далі.
По дорозі він зустрів кілька монстрів. На самому початку він зустрів монстра, чимось схожого на гобліна, тільки з великою головою і великими вухами. Це створіння було назване "Бокоблін" і після нього він зустрівся з якоюсь слизкою.
Після цих двох сутичок Чжао Лай виявив дуже неприємне налаштування в грі... Ця зброя була міцною!
Так, незалежно від того, чи був це іржавий меч, сокира або гілка, якщо використовувати зброю в бою, його міцність буде зменшуватися доти, доки він не опускається до нуля і не зламається.
Щоб компенсувати це, монстри падали на землю зі зброєю і мали власні атрибути. Монстри не тільки залишали свою зброю на землі, коли помирали, але й якщо гравець оглушав їх, то вони могли випасти з рук зброя, яка могла б бути схвалена і використана Лінком в той же момент.
Що стосується монстрів без зброї, то з ними можна було попастися на голих руках або залишати в них каміння ...
Хоча зброї було багато, Чжао Лей був засмучений. Хоча іржавий меч не був хороший, він на даний момент був зброєю з найвищою силою атаки, але ось те, що він зламається через пару сутичок, не було хорошим знаком.
Убивши пару монстрів, Чжао Лей тільки планував рухатися далі, але тут раптом почув голос принцеси Зельди.
- Лінк... Відправся до місця, яке показується на карті Кам'я шійка.
Чжао Лей дістав Камінь шиника і відкрив карту.
Вся карта була покрита пелена темряви, і зараз він міг бачити тільки синю лінійну лінію між різними регіонами.
Місце, де було Велике плато, містилося майже що в середині карти, а його пункт призначення на даний момент знаходився у цьому ж блоці, тільки в правій верхній його частині, про це говорила жовта позначка, яка досить часто мигала.
- Ця карта... Така велика? Це дійсно гра з відкритим світом?
Чжао Лей був шокований і намагався визначити розмір карти...
Врешті-решт він зрозумів, що вона була порівняна з картою гри « Asassin's Creed Origins»...
https://literna.net/uk/books/337-vsemohutnii-hei-mdizai-nerha