*Ш-ш-ши-шух*...
Після білого шуму на екрані чорно-білого телевізора з'явилася картина.
Старий Перслі був упевнений, що на екрані була Мері, тому що її зовнішність була точно такою ж, як у Марії, але її одяг і зачіска були більш традиційні та консервативні.
- Ти знову знімеш?
Мері посміхнулася в камеру, помахала рукою і сіла на стілець біля ліжка.
- Не знаю чому, але мені тут подобається.
- Тут так спокійно.
- Знаєш, що я чула?
- Вся ця земля була священним місцем.
- Думаю, я розумію чому.
- Шкода, що ми повинні виїхати...
Будь ласка, обіцяй мені приїхати сюди знову, Джей-*Кашель *
Мері виждаюче підійшла до камери, але раптом нестримно закашлялася.
Потім на екрані телевізора раптово з’явилися дивні фрагменти, які швидко засміялися.
Вони змішалися і переплелися...
У хаотичних кадрах була показана Мері, причому вона дивилася на пейзаж за вікном, після чого була показано Марія і те, як вона лежала на ліжку, і головного героя, що дбав про неї...
Однак незабаром сталася жахлива сцена.
Головний герой раптово встав і замахнувся на Мері.
Після цього телевізор затягнув перешкоди.
Головний герой сидів перед телевізором. Його голова безмовно похитала, а сам він дивився в підлогу.
Старий Перслі не міг ні поворухнутися, ані змінити свою точку зору. Він міг тільки нерухомо дивитися в підлогу, слухаючи шелест чорно-білого телевізора.
У наступну мить до кімнати вбігла маленька дівчинка Лора і запитала головного героя, чи знайшов він Мері. Побачивши нерухомого головного героя, вона леґонька штовхнула його в плече.
Зір старого Перслі похитнувся, але він все ще тупо дивився в підлогу.
Через деякий час головний герой підняв голову.
- Лора, Мері немає. Она мертва.
- Брехун! Ти брехун! Це брехня!
Головний герой похитав головою.
- Вона... Вона померла через хворобу?
- Ні. Я вбив її.
----
У кінці гри все більше й менше грається.
Однак Старий Перслі поступово пізнав правду.
Мері не померла від хвороби - головний герой особисто вбив її.
Оскільки Мері мала невиліковну хворобу, вона була прикута до ліжка і страждала від болю.
Її розпачливе життя вражало головного героя Джеймса.
Його мучила таке життя, він навіть хотів втекти, боявся побачити Мері.
Поки одного разу Мері не сказала Джеймсу, що з нею вистачить болю і вона хоче померти.
Джеймс особисто допоміг Мері позбутися болю, але це спогад було занадто болючим для нього, тому його розум запечатано в глибинах.
Сайлент Хілл - це жахливе місце, яке може трансформувати всі негативні емоції в серцях людей, тому Джеймс приїхав до Саїлінта Гілл, а дивні сцени, які він бачив, жахливі монстри, різні досвіди ...
Насправді, все це було темним стороною його серця.
У кінці гри Старий Перслі переміг пірамідоголових і вбив монстра, який прийняв втілення Мері.
Після цього Джеймс повернувся в минуле до Мері, де і відбулася його остання розмова з нею.
Мері лежала в ліжку, її обличчя було виснаженим, і було видно, що її мучила хвороба.
- Пробач мені.
Мері двічі кашлянула. - Я казала тобі, що хочу померти, Джеймсе. Я хотіла прибрати цей біль.
- Ось чому я зробив це, мила. Я просто не міг дивитися на твої страждання.
Джеймс зробив паузу і знову похитав головою. - Ні, це не вся правда. Ти також сказала, що не хочеш вмирати. Правда в тому... що частина мене ненавиділа тебе. Чишив мене частини життя...
Мері перервала його: - Ти вбив мене і страждаєш через це. Досить, Джеймсе.
Після цього Джеймс узяв на руки мертву Мері і вийшов з кімнати.
У темряві голос Джеймса відлучений у вухах старого Перслі.
- Тепер я розумію справжню причину, чому я приїхав в це місто.
- Цікаво, чого я боявся?
- Без тебе, Мері, я ніщо...
Роздався японський звук тертя шин...
- Тепер ми будемо разом...
Профіль Джеймса з'явився в полі зору старого Перслі, але його очі були закриті, і він спокійно йшов кудись. У цей же час тихий голос Мері пролунав у вухах старого Перслі.
- У моїх неспокійних снах я бачу те місто.
----
Коли я вперше усвідомила, що помру, то просто не хотіла терпіти.
- Я була так зла весь час, що зривалася на всіх, кого любила. Особливо на тобі, Джеймсе.
- Тому я розумію, якщо ти мене ненавидиш.
- Але я хочу, щоб ти знав, Джеймсе...
- Я завжди тебе любитиму.
----
- Ти дав мені так багато... А я не змогла дати нічого взамін.
Я хочу, щоб ти жив для себе. Роби те, що вважаєш потрібним, Джеймсе.
----
- Джеймсе...
- Ти зробив мене щасливою.
----
Фональна мелодія все ще звучала у вухах старого Перслі, але тепер ця мелодію мала зовсім інше значення.
Коли він вперше почув цю мелодію, то відчув дибки.
Але тепер у ній... У ній він чітко чув глибоке почуття смутку і горя.
Старий Перслі не відразу вийшов з гри, а спокійно спостерігав за титрами навіть після того, як лист від Мері було прочитано.
Глядачі на його страті були вражені тим, наскільки сильно вони реагували.
« »Неймовірно!»
« »Я плачу.!»
« »Якого біса, хіба це не хорорЧому я плачу?»
« »Дякую Старому Перслі, що він показує нам така чудова гра, я, Звичайно, не посмію грати в неї особисто.дякую Старому Перслі за те, що пройшов її за нас.!»
----
Після титрів Старий Перслі повернувся на стіл віртуальної капсули.
У той же час перед ним відкрилися вікно. Він потрапив у топ-10 000, так що він міг отримати шість ігор на свій вибір і ще одну за просте перебування цієї гри.
Але Старий Перслі раптом відчув, що ця нагорода була не такою вже й важливою.
Можливість пройти такі ігри, як «Silent Hill », була найкращою нагородою.
https://literna.net/uk/books/337-vsemohutnii-hei-mdizai-nerha