З боку комітету з нагляду за іграми питання у формі гри « The Last of Us » в принципі не викличе ніяких проблем.
Якщо б сюжет був у Китаї, то це могло б стати трохи важчим завданням. Але оскільки в іншій країні питання виникають не так вже й легко. Крім того, у грі « The Last of Us" уряд відкрився гравцю не з поганої сторони, а найбільший злодій цієї гри - це те, що він мутирував грибок, який міг існувати вкрай мало. Тема « Зомбі» може бути відносно чутливою для віртуальних ігор, але з огляду на гру "Outlast" і «Protype", криваві сцени в “The Lost of Us" будуть навіть близько не такими кровопролитними.
Звичайно, в цю гру все одно будуть грати лише старші 18 років.
Як тільки він увійшов у вестибюль свого магазину, багато відвідувачів відразу привітались з Ченом Мо.
- Вау, босе, а який буде твоя наступна гра?
- Коли вийдуть доповнення до «Uncharted»? Я хочу побачити ще більше барвистих місць!
Чен Мо посміхнувся. - До чого така поспіхка, краще підкопіть гроші, доповнення і нова гра будуть коштувати недешево.
Він посміхнувся. - Все гаразд, я буду грати в них тут.
Чень Мо з сумом сказав: « Хіба не потрібно мати таку чудову гру у своїй колекцій? Її можна навіть використовувати як сімейну реліквію, хіба вона не хороша?
- У мене немає стільки грошей, босе, я не можу дозволити собі віртуальну капсулу...
- Тоді чому ти кожного дня відвідуєш мій магазин і граєш тут у ігри, поки не закінчиш ліміт! Давай, йди і зароблюй грошей, після чого купи собі віртуальну капсулу та всі мої ігри.
-... бос! Давайте опустимо цю справу, адже ...
На той час вже сформувалася постійна база відвідувачів магазину Чен Мо. Здебільшого це були місцеві жителі столиці, а також деякі іноземці, які регулярно приїжджали заради «паломництва». Але ці іноземці не були мешканцями столиці і приходили в магазин, щоб зробити кілька фотографій, випробувати останню гру, якщо була така можливість, і спробувати побачити Чен Мо, аби сфотографуватися з ним.
Чен Мо зазвичай сидів на першому поверсі і читав книжки. Звичайно, за популярністю цього чоловіка було багато поклонників. Однак багато хто усвідомлював, що не варто відволікатись від читання.
Чен Мо планував повернутися наверх, але раптом побачив чоловіка середніх років.
Причина, через яку він примітив його, полягала в тому, що на вигляд йому було близько 50 років, і волосся у нього були напівсідні, але ось енергії в ньому було хоч відбавляй.
Він одягався як білий сорочок з короткими рукавами та штани.
Однак магазин відеоігор, як правило, приваблював молодь віком 40 років і був справді рідкісним гостем.
Цей дядько здавався цілком спокійним, і звичайні відвідувачі не дивилися на нього занадто дивно. У будь - якому разі, коли людина потрапляла в магазин відеоігор, вона ставала азартною гравицею.
Дівчина на стоянці реєстрації була трохи здивована, але сказала дядькові з посмішкою: - Ви тут, щоб знайти когось чи пограти в якусь гру?
- Ах, що? - У дядька, очевидно, був не дуже хороший слух.
Дівчина за стійкою сказала трохи голосніше: ви тут, щоб знайти когось чи пограти в якусь гру?
- О, дозвольте мені запитати, чи можу я зіграти в ту гру, де є особняк у якому живе мила дівчинка? - запитав дядько.
Дівчина за стійкою реєстрацію на деякий час зависла. - Ви говорите про "Приморський особняок"?
Дядько сказав: - Ах, я не знаю як це називається. У будь-якому разі, я чув, що там можна говорити з приємною милою дівчиною.
Дівчина на стоянці сказала: - Ви говорите про гру « Приморський особняок ». Ви можете провести свою ідентифікаційну карту тут, а потім ви зможете піднятися на ліфті в віртуальну ігрову зону.
Взявши в руки своє посвідчення особи, він запитав: « Добре, а як вам провести? »
Чен Мо підійшов і сказав: "От так, йому не потрібно платити.
Дівчина кивнула. - Поняла. Ось ваше посвідчення особи.
Чен Мо сказав дядькові: - Тримайте, дозвольте мені показати вам куди йти.
Дядько був дуже задоволений. - О, дякую, молодий чоловік.
Чень Мо вів його у ліфт і запитав: - Дядьку, мене звуть Чен Мо, а як вас звати?
- О, моє прізвище Чжан, а як тебе звати? - запитав дядько.
Чен Мо сказав: "Чень Мо".
Дядько запитав: - Чен?
Чен Мо повторив: - ... Чен Мо.
Дядько сказав: - Давай я буду звати тебе малюк Чен.
Чен Мо посміхнувся. - Звичайно, без проблем.
Схоже, що у цього дядька було не все в порядку з вухами.
Чен Мо провів дядька Чжана до віртуальної ігрової зони, і тому що зараз було обідний час, там були дві вільні віртуальні капсули.
Чень Мо запитав: - Дядьку, у вас є акаунт?
Він кивнув. - Так, так, я спеціально попросив свою доньку створити для мене акаунт.
- Тоді просто увійдіть до віртуальної капсули. Ця гра називається "Приморський особняк", ви зможете побачити її іконку, коли увійдете в свій акаунт.
- Добре, я зрозумів, дякую, малюк Чен, - сказав дядько Чжан, заходячи в віртуальну капсулу.
Побачивши, як дядько Чжен входить у віртуальну капсулу, Чен Мо відчув себе трохи незручно. Після цього він підійшов до стійки реєстрації і попросив показати йому інформацію дядька Чжана
У віртуальній капсулі була така гра, як "Outlast". Хоча до того як грати в гру, стан здоров’я гравця оцінили і шанси виникнення проблеми майже не було. Але навіть найменший шанс у житті людини не слід ігнорувати.
Після цього Чен Мо повернувся на четвертий поверх і провів конференцію.
План Чен Мо входив у переклад деяких людей, які від початку розробили « ДLC» для розробки гри « The Last of Us". Насправді, основний контент доповнень вже був розроблений, і деяких людей можна було перекинути на інший фронт без будь-яких проблем
----
- Її назва - "The Last of Us".
- Ця гра буде впливати на тему есхатології та зомбі, але вона не буде звичайною грою про "зомби". Вона буде присвячена людям та їхнім переживанням. Просто кажучи, вона буде розповідати про відносини між людьми в так званому « конце світу».
Цянь Кун з сумом протягнув: - Е-е-э, бос, хіба я не бачив щось подібне в інтернеті?
https://literna.net/uk/books/337-vsemohutnii-hei-mdizai-nerha