Ліня Сюе відчувала, що цей хлопець був занадто дивним.
Як взагалі можна було називати себе ось так?
Лін Сюе запитала: «Красунець Лі, куди Нам йти?»
Але тут Лінь Сюе була приголомшена, коли побачила, що красивий Лі, схопивши обоми руками снігу, кинув його вниз, в прірву ...
Він просто взяв і викинув його на прірву...
Линь Сюе була приголомшена, чорт візьми, що тільки що взагалі сталося?
Але через кілька секунд сніг упав з неба і приземлився прямо біля Лін Сюе.
Чудовий Лі написав: «Все в порядке, я просто дещо перевірявІ я не можу цього зробити ».
Лін Сюе на деякий час втратила дар мови, і вона відчула, що ця пригода може виявитися не такою вже й легкою.
Можливо, потрібно було почати з одиночного режиму...
На її екрані з'явилися кілька підказок, які розповіли Лінь Сюе про управління.
Керування у цій грі було типовим. Кнопки «W» (« A"S") відповідають за переміщення моделі пластилінового чоловічка вперед вліво, пробіл відповідав за стрибок, а мишкою можна було регулювати кут огляду. Ліва і права кнопка мишки керували лівою та правою рукою відповідно, і якщо видовжені руки торкалися предмета, вони одразу ж схоплять його.
Крім того, існували деякі відносно прогресивні речі, наприклад, щоб піднятися по поверхні, потрібно було зачепити її, після чого регулювати кут огляду і по черзі відпускати та піднімати руки.
Під час ознайомлення з управлінням Лінь Сюе підтвердила гіпотезу, що рушій цієї гри клав велике і товсте яблуко на труну Ньютона...
Ходьба персонажів ж більше була схожа на походи п'яного чоловіка, який міг впасти в будь-який момент ...
Перший рівень був дуже простий, всього лише потрібно було натиснути на кнопку, яка знаходилася на стіні, щоб відкрити двері, але простота була цілком логічною, оскільки це був тільки зацікавлений рівня.
Однак Лінь Сюе стикалася з деякими проблемами, бо цей гарний чоловік любив хапати людей і кидати їх у прірву. І хоча люди, що впали вниз, все одно з’являлися на тому самому місці, але починати це було трохи неприємно.
Тому такі діалоги часто виникали в цій грі.
- Не чіпай мене!
- Чорт забирай, а ну йди сюди, я тебе сам викину вниз, ти ...
- Чорт, давайте разом зіштовхнемо його вниз!
Спочатку доброзичлива і позитивна кооперативна гра перетворилася на зіткнення трьох пластилінових людей...
Лінь Сюе на деякий час втратила дар мови, оскільки поліцейський, сніговик і пінгвін все ще боролися один проти одного...
Невдовзі Ліна Сюе зрозуміла, що ця гра не хотіла доводити гравців до нервового зриву! І вона зрозуміла, що ця гра була досить веселою!
На рівнях було розставлено безліч точок збереження, і коли хтось досягав точки зберігання, він та його товариші автоматично з'являлися на цій точці в разі падіння.
Якщо ця гра була у команді, то її буде легко пройти!
Найпростішим прикладом є те, що якби вона грала наодинці, їй довелося б притягнути коробку, щоб вона тримала кнопку відкриття дверей. Проте, граючи в команді, одна людина могла тримати кнопку, тоді як інші пройшли б далі і активували точку збереження, щоб гравець, який тримав кнопку - міг наздогнати їх.
І на відміну від гри « Getting Over It», навіть якщо гравець впаде, не дотримавшись точки збереження, він в кінцевому підсумку не почне свій шлях з самого початку, через що гірка невдача не буде такою сильною.
Найважливіше, що цей неперевершений фізик створив дуже потужний комедійний ефект...
Спостерігаючи за цими людяками, які більше походили на желейних людей, і хоча ці люди виконували цілком звичайні речі, мимовільно хотілося посміхатися...
Хоча мальовнича Лія заважала всім, просування Лінні Сюе було досить плавним і невдовзі вони досягли замку.
Відчинивши двері, декілька чоловіків увійшли до великої кімнати. Попереду були двері, але вона була розташована вище їх поточного розташування і до них не вела сходи, порівняно з ними вона було недоступною. Зліва від них була дерев’яна огорожа.
Лінь Сюе занурилася в роздуми.
Дерев'яний паркан ліворуч точно стояв там заради залучення уваги. Тоді як їм можна було підібратися до дверей?
Поки Лінь Сюе думала, що сніговик кинувся до дерев’яного паркану з каменем в руках.
Линь Сюэ: - ... .
Виникла зіткнення каменю і дерев’яного паркану, але огорожа залишилась нерухомою...
Що стосується пінгвіна, то він тримав в руках довгий дерев’яний жердину і намагався дострибнути до дверей.
Вона вже хотіла покликати красивого Лі, щоб він допоміг їй піднятися на цей паркан, але тут вона побачила, що красивий Лі уже як те пройшов через цю дерев'яну огорожу...
Лінь Сюе була приголомшена, чорт візьми, як він це зробив?
Вона відразу запитала:Красунчик Лі, як ти туди Был?»
Красунчик Лі:Дерев’яний паркан мзлигнути своїми руками. Просто підійди до нього і вхопися за нього своїми рукамиІ я не можу цього зробити ».
Все: - ... .
Ліня Сюе була приголомшена. Що за чортівня твориться?
Усі пішли за ним і пройшли через дерев’яний паркан, щоб вийти на рівний майданчик. Тут на землі стояла катапульта, а поруч з нею лежала велика кількість великих каменів.
Перед катапультою стояв витес. Вони повинні були якось перетнути прірву, щоб дістатися до наступної точки збереження.
https://literna.net/uk/books/337-vsemohutnii-hei-mdizai-nerha