Чен Мо швидко зрозумів план геймдізайнера. Адже він отримав багато книжок з психології раніше.
Чен Мо торкнувся вимикача світла.
Роздався тріск, і у ванній знову запалився світло, але тепер він був трохи тьмяним.
Чен Мо відразу побачив у ванній скриньці напис: «Убий мене, якщо хочеш вибратися звідси Живий!»
Через кілька хвилин Чжао Лай запитав: « Управитель? » — ти закінчив проводити сюжет у ванній кімнаті. Не вибігай з неї, ключ знаходиться на дзеркалі у ванній кімнаті, ти зможеш побачити його, якщо ввімкнеш світло.
- О, я давно знайшов його. Я зараз стою на балконі другого поверху.
Чжао Лей приголомшений, запитав: - Що? Як ти можеш бути швидше мене?
Чен Мо мало не втратив дар мови. - Ця гра робила розумово відсталий, вона дійсно занадто проста. Крім того, усі ці тіні і гучні звукові ефекти, які розставлені на кожному кроці, дратують, а не лякають.
Чжао Лэй: - ... .
Тоні Мо продовжив: - Мені ж потрібно буде сходити в гараж після кладки? І, можливо, ключ до розгадки буде знаходитися в червоному авто? І поки я буду шукати ключ, мене щось за дупу чіпає? Але коли я обернуся позаду мене нікого не буде, так?
Чжао Лей довго мовчав, і зрештою видав із себе фразу: - Управитель, ти ... Ти грав в неї, чи не так?
- Я не грав в неї.
Чжао Лей сказав: - Що за нісенітниця! Як тоді ти можеш проходити гру швидше, ніж я?
Чен Мо зітхнув. - Ай, можливо це і є так звана "професійна деформація". Менталітет гравців у більшості своєму передбачуваним, і я знаю безліч способів, якими можна налякати гравця. Але те, що присутній в цій грі... Жаль.
Чжао Лей сказав: - Я не буду допомагати тобі в проході, все одно у цьому немає сенсу.
----
В результаті контенту цієї гри вистачило Чен Мо на годину.
Для пересічного гравця гра « Особа» могла подати деякі сюрпризи, і в ній були присутні певні головоломки. У більшості гравців перше проходження тривало від трьох до п’яти годин, і більшість цього часу вони робили пошуки частин пазла.
Але Чен Мо розумів, чого хотів добитися геймдізайнер через що він був морально готовий до всього. Гравець, який пройшов цю гру, мабуть, теж зміг пройти її менш ніж за годину.
Щодо Чжао Лея, то тепер він був перед фінішною прямою.
Фінальна сцена цієї гри була бійкою головного героя з безліччю мертвих душ.
По суті можна було сказати, що головний герой з кожною хвилиною все більше і більше їхав кукухой. Очевидно його шизофренія досягла такого етапу, що він став бачити такі ось дивні сцени. Зрештою гравець повинен був знайти головну душу серед усіх мертвих душ і вбити її.
Чжао Лей з тремтінням в колінах проходив фінал цієї гри. Хоча він вже одного разу пройшов цю гру, зрештою багато елементів у фіналі були випадковими і під впливом цієї жахливої атмосфери його серце почало прискорено битися, а в голову почав діяти більше крові.
У той момент, коли я почув голос Чен Мо в його дуже невчасно, він сказав: - Чжао Лай, я пройшов сюжет.
Чжао Лэй: - ... .
Що за чортівня! Чому я все ще проходжу фінал? Я граю в цю гру вперше чи ти?
Чжао Лей сказав: - О, добре, управитель, я зараз.
Підказка системи: [Друг, який грав з вами в цю гру, пройшов її.]
Чжао Лей раптом відчув, що все це було безглуздо...
Чому...
Може він грає в неї вже не вперше?
----
Коли Чен Мо вийшов з капсули, то побачив, що його серцебиття завжди було в нормі.
Ця гра "Страний особняок" дійсно мала заслужений рейтинг у вигляді 6,7 очок. Чен Мо навіть відчував, що такий рейтинг був трохи завищений.
Але оскільки останнім часом у Китаї з’явилося небагато хорорів, не дивно, що багато людей вирішили бути поблажливими.
Насправді після десяти хвилин гри Чен Мо зрозумів, що насправді ця гра більше походила на гру типу головоломка, бо по суті лякатися тут було не чим.
У ній немає ніякого монстра, який вважає вас поросяком, нема жодного лікаря, котрий захоче порахувати ваші пальчики. Хоча час від часу тут і там лунали крики разом з деякими « неживими» скримердами, всі вони були занадто передбачувані. І Чен Мо підозрював, що якщо він просто встане і не буде рухатися, нічого не відбудеться.
Більш того, гра була надто дешевою з точки зору створення.
Окрім кімнати головного героя на самому початку, вся гра проходила у покинутому будинку.
Тож не дивно, що ця гра була настільки дешевою і просто на її створення пішли зрошувальні гроші!
З точки зору сюжету, Чен Мо не мав жодних питань.
Оскільки головний герой був письменником, який тільки і робив, що писав жахи, він повинен був збирати деякі жахливі матеріали і часто уявляти себе персонажем книги, через які з часом його шизофріння почала проявлятися в всій красі.
Насправді цей покинутий особняок був куплений іншою його особою. Людина з псевдонімом "Красна троянда" не є реальною людиною, але він думав, що це так. Все в цьому особняку говорило про те, що він просто намагався боротися зі своєю другою особою.
Зрештою він переміг другу особу і вийшов з покинутого дому. Це був кінець гри.
https://literna.net/uk/books/337-vsemohutnii-hei-mdizai-nerha