Чен Мо зайшов у « Ілюзійний рух » і побачив, що тепер став геймдізайнером класу A.
[Чен Мо. геймдізайнер (клас «A)
Креативність: 80
Система: 73
Дизайн рівнів: 77
Сюжет: 88
Концепт-арт: 83
3D-арт: 64
Найближча квота ресурсів: 3 ГБ/360 ГЛ]
Креативність, система, сюжет і концепт-арт трохи зросли, 3D-ар різко підвищився, але ніяких змін у дизайні не сталося.
Тепер щомісячна квота ресурсів дорівнювала 360 ГБ, але Чен Мо практично не використовував її.
Інші геймдіанери використовували безкоштовні асети як заповнювачів, і потім зробили відповідні зміни після того, як вони були готові. Але Чен Мо не користувався цією фішкою, бо від самого початку знав, як має виглядати гра у своєму останньому варіанті.
Коли гра « Warcraft: The Frozen Throne» почала продаватися в Китаї як гарячі пиріжки, Чен Мо вважався одним з кращих геймдізайнерів стратегій. Але, можливо, ігровий комітет не підвищив Чен Мо до рівня геймдізайнера класу « A» через те, що вони думали, ніби Чень Мо був занадто молодий і хороший лише у створенні стратегій.
Але коли гра « Warcraft: The Frozen Throne» також почала добре продаватися за кордоном, і коли він опублікував китайську гру « Легенди Кунг Фу" та мобільний матч Onmyoji - очевидно вони змінили свою думку.
Саме тому цей комітет зрештою визнав Чен Мо першокласним геймдізайнером і запропонував йому стати почесним членом ігрового комітету.
Ігровий комітет приписував геймдізайнерам клас « A» тільки тоді, коли вони вважали, що ця людина була здатна створювати величезні ігри або відповідати за конкретну область під час створення якоїсь віртуальної гри. Геймдізайнер класу «S» був тією людиною, що міг від початку і до кінця керувати створенням віртуальної гри.
І щоб стати геймдізайнером класу «S», для початку потрібно було випустити успішну віртуальну гру.
Отримання класу «S» буде дуже довгим і надзвичайно важкою справою. Створення великої віртуальної гри вимагає не тільки першокласних навичок, але й великих грошей. А в Китаї лише кілька головних компаній могли дозволити собі таку велику трату.
Чень Мо не поспішав, бо робота великих віртуальних ігор вимагала багато зусиль, більше того, він ніколи не створював нічого подібного, і зараз у нього немає достатньо робочої сили, щоб зробити це.
На думці Чен Мо мав два плани: витратити гроші і нарешті розблокувати прокачку атрибутів, а потім завантажити їх на максимум другого рівня, спланувати та розширити свою команду до такого складу, щоб вона могла спокійно створювати великі ММОРПГ або маленькі віртуальні ігри.
Звісно, треба буде переїхати в офіс пошир.
Чен Мо запустив віртуальний екран на своєму браслеті.
Тепер йому потрібно було доставити лише кілька речей.
[Мистецтво: 80]
3D-арт: 84
Анімація: 40
Музика і звукові ефекти: 41
Розкадрування: 36]
Чен Мо повинен підняти ці показники до ста, щоб він нарешті зміг прокачати й інші атрибути.
Чен Мо підрахував свою свідомість і вирішив, що йому потрібно внести сім мільйонів юаней.
Чен Мо використав ту саму стратегію, спочатку він крутив до того моменту, поки не вибив капсулу удачі, а потім використовував її і почав натискати на кнопку « x10» як проклятий. Через майже п'ятнадцять хвилин, він, нарешті, витратив всі свої гроші.
Через мить перед ним з’явився рядок тексту: «Всі ваші атрибути стоять на порозі входу до другого рівня, Чи не хочете перейти на другий рівень?»
Під цією пропозицією було лише дві кнопки: [Так.] і [Хочу.]
Чень Мо: - ... .
Чен Мо натиснув на ліву кнопку.
Тут же на проекції з'явилося багато точок, які покрили колесо фортуни...
Коли вони зникли, зникло і колесо фортуни, на його місці тепер стояв ігровий автомат.
Але він відрізнявся від звичайних одноруких бандитів, у ньому можна було вибити лише одну річ з трьох категорій: дизайн, презентація і обладнання.
В дизайн входили всі оригінальні дизайнерські книги навичок.
На показ входили книги навичок, які поліпшували мистецтво, музику та розкадрування.
З обладнання випадали спеціальні речі.
Але тепер список того, що могло випасти з різних категорій, був трохи іншим.
Дизайн: код, сюжет, система, професійні знання.
Презентація: мистецтво, музика та звукові ефекти, анімація, дизайн рівнів і розкадрування.
Обладнання: витратні матеріали, постійні пасивні покращення.
Чен Мо був приголомшений, коли побачив зміни в цінах. Замість десяти тисяч кредитів він мав витратити лише сто діамантів!
Чен Мо був радий таким знижувати ціни прокрутки.
Але коли він побачив обмінний курс, то мало не впав зі стільця! Тисяча юаней за один діамант?
- Що? У десять разів дорожче? До цього я витрачав всього десять тисяч за одну прокрутку, а тепер буду витрачати сто 000! Ти що, думаєш, що я дурень?
Чен Мо втратив дар мови. Виявляється, що ця система просто вирішила взяти і підняти ціну в десять разів!
Чен Мо був трохи розчарований, але вирішив спробувати прокрутити один раз і побачити, що йому випаде.
« »Кніга вміння написання Історія ( Рівняння 2)»
Зараз ця книга навичок не була для Чен Мо ні добра, ані поганої.
На першому рівні Чен Мо вже міг відтворити більшість історій зі свого колишнього життя за допомогою зілля перегляду спогадів; на другому рівнях Чень Мо може зробити більше змін у історії і відповістити ті моменти, які не були добре записані в оригіналі.
Чен Мо припустив, що існує третій рівень, на якому він міг би створити дивовижну оригінальну історію.
https://literna.net/uk/books/337-vsemohutnii-hei-mdizai-nerha