Після того як Апачай пішов, Кенічі обернувся до Саеко і Міу:
- Ходімо, влаштуємо невелику вечірку на честь успіху Міу! - запропонував він з посмішкою.
Саеко, підтримуючи ідею, кивнула:
- Так, це буде хороший спосіб подякувати Міу за її п'єсу.
Почувши це, Міу відчула тепло і сказала:
- Дуже вам дякую.
Після цієї гарної сцени Кенічі, Саеко та Міу вирушили в кафе і почали святкувати успіх. Вони купили торт і закуску, щоб зробити цей день особливим. Міу знову почала хвилюватися, але Кенічі негайно зупинив її:
- Гей, Міу! Ти виглядаєш не дуже, коли плачеш. Якщо люди побачать, що ти в сльозах, вони перестануть їсти! - Він жартома зауважив.
Саеко, спостерігаючи за цим, усміхалась і дивилася на веселу дитину. Після вечірки Кенічі купив їжу для всіх у Ріодзанпаку, і вони разом поїхали додому.
Тим часом у лікарні Акісамі Нацу почав приходити в себе.
- Де я? - Він запитав, озираючись.
— Ти в моїй клініці, — відповів Акісамі, сидячи поруч з Кенсеєм Ма. - Скажи нам, що ми вдячні нашому учецеві Кенічі. Після того як ти впав, він попросив нас перевірити тебе.
— О, зрозуміло, — сказав Нацу, коли вставав з ліжка і почав одягатися.
Кенсей Ма, зацікавлений, запитав:
- Ваші бойові техніки нагадують китайське кунг-фу. Можеш сказати, хто був твоїм вчителем?
- Ви, мабуть Кенсей Ма вчитель китайських бойових мистецтв? - Перепитав Нацу. - Кенічі казав, що у вас можуть бути зв'язки з моїм вчителем Ма Соуґецом.
Кенсей на мить замер, почувши це ім'я, але швидко прийшов в себе, хоча Акісаме помітив його реакцію.
- Так, я знаю його. То він був твоїм вчителем? – запитав Кенсей.
- Так, але він не встиг навчити мене всьому і раптово зник. Ви не знаєте, де я можу його знайти? - запитав Нацу.
Кенсей похитав головою:
- Ні, але якщо зустріч, передам тобі весточку.
Нацу кивнув:
- Добре, тоді я піду.
Акісаме, перш ніж Нацу пішов, додав:
- Перш ніж підеш, пам'ятай: не йди дорогою, де не зможеш зустрітися з дорогими.
Нацу почув його слова, але нічого не відповів, просто вийшов, думаючи про свою сестру Кеде.
Тим часом Кенічі і Міу повернулися в додзьо. Кенічі, тримаючи пакети з їжею, крикнув:
- Я приніс їжу для всіх на вечерю!
У цей момент порив вітру, і перед ними з'явився Апачай:
- Гамбурер! Апачай хоче гамбургер.
Кенічі посміхнувся:
- Так-так, Апачай-сан, я приніс тобі гамбургер, — сказав він, передаючи пакет.
Апачай, задоволений, почав їсти:
- Апачай любить гамбургер.
Сакаки ввійшовши в зал, спитав:
- Ойе-ой, що ви мені принесли?
Міу посміхаючись відповіла:
- Ми принесли багато їжі, Сакакі-сан, вибирайте що хочете.
Вона пішла на кухню за тарілками, а слідом у зал спустилася Сігуре. Кенічі, побачивши її, запропонував:
- Сігуре, ми святкуємо успіх Міу. Чому б вам з Точимару не приєднатися?
Сігуре подивилася на Точімару, який кивнув і вона теж погодилася сів поруч з Мі. Міу посміхаючись подякувала:
— Дякую, Сігуре, — подивилась на Кенічі і додала: — Дякуємо.
Кенічі лише посміхнувся, знаючи, що вона зараз справді щаслива.
Потім увійшли Акісаме і Кенсей Ма.
- О, значить вечеря на вулиці? - Акісаме запитав.
Кенічі кинув:
- Так, я подумав, що це буде хороший спосіб відзначити успіх Міу.
Акисаме з похвалою кивнув:
- Хороший жест, Кенічі.
- Дякую, Акісаме-сенсей. А так, як Нацу? - Він запитав Кенічі.
- З ним все гаразд. Невеликі травми, нічого серйозного, — відповів Акисаме.
Кенічі зітхнув з полегшенням:
- Добре, я не хотів, щоб він постраждав через мене.
Потім він подивився на Кенсея Ма, який до цих пір мовчав:
- Йо, пане Кенсей, що сталося?
Кенсей замовк, а Кенічі не наполягаючи і продовжив:
- Гаразд, значить так.
Акісаме, зацікавлений, запитав:
- Кенічі, як тобі було битися з тим, хто має хороші навички?
Кенічі задумався:
- Він був сильний. Якби я не використав внутрішню енергію, перемогти її було б складно.
- Внутрішня енергія? - Викрикували Сакакі, Кенсею та Акисамі одночасно, дивлячись на Кенічі з подивом.
Сакакі запитав:
- То це була не випадковість? Ти завжди міг використовувати її?
Кенічі кинув:
- Так, з самого дитинства. Тому я завжди був сильніший за інших і вирішив стати майстром бойових мистецтв.
У додзьо запала тиша. Усі члени Редзанпаку дивилися одне на одного, не в змозі вимовити ні слова. Навіть старий Фурініджі, який щойно увійшов і стояв у дверях, був настільки приголомшений, що замер в роздумах.
https://literna.net/uk/books/336-reinkarnatsiya-nai-bilshoho-uchnya