Після побачення Кенічі підвіз Сігуру до Додзьо і простягнув їй обіцяні подарунки для Точимара.
- Ось, Сігуре, передай їх Точимару і скажи мені, що я дуже вдячний йому, — сказав Кенічі.
Попрощавшись з ним, Сігурі підійшла до дзьо і побачила, що всі зібралися в кімнаті й щось оживлено обговорюють.
- О, Сігуре, ти повернулася. Садись, - покликав її Акисаме, стоячи перед білою дошкою і розмовляючи з іншими.
Сігурі кивнула і сіла туди, де було вільне місце. Через пару хвилин Точімару підійшов до неї і влаштувався між її двома друзями.
- То який же план? — запитав Гаято, задумливо погладивши бороду.
- Все просто, — відповів Акісаме. - Ми зробимо Кенічі постійним учнем додзьо! Кожен з нас буде навчати його в той же день, щоб він міг освоїти всі стилі на одному рівні.
- Так ти хочеш сказати, що він стане постійним членом додзьо? - Уточнив Гаято.
- Саме так, — підтвердив Акісаме.
— Ну, мені також цікаво подивитися, як швидко він навчиться всього, — сказав Гаято усміхаючись.
Наступного дня у школі все було як завжди. Кенічі знову опинився в оточенні хуліганів, тоді як він проводив час з Міу. Йому завжди не подобалося, коли хтось переривав їх спілкування, тому цього разу хулігани отримали більше, ніж сподівалися.
- Хафф, мабуть, цього достатньо, — сказав Кенічі, плескаючи в долоні, щоб стихнути пил.
Навколо нього на землі корчилися сім хлопців, більше нікого не було. Міу вже повернулася в клас, оскільки Кенічі попросив її не пропускати урок пообіцявши наздогнати його через кілька хвилин. Пройшла лише хвилина з тих пір, як вона пішла.
— Так, цього дійсно достатньо, — пролунав голос за спиною Кенічі.
Він різко розвернувся і вже збирався вдарити незнайомця, думаючи, що це один з хуліганів.
- Почекай-чекай, це я, Такеда! - Він закричав.
Удар Кенічі зупинився в сантиметрах від обличчя Такеди.
- Ти що, ідіоте, підкрадаєшся до мене? Я міг тобі ніс зламати, - сказав Кенічі, злегка роздратовано.
- Ну, я чув, що на тебе напали і прийшов допомогти, — пояснив Такеда. - Але, здається, моя допомога тобі не потрібна.
- Ха-ха, все в порядку, головне - увага. А твоя ліва рука? — запитав Кенічі, посміхаючись.
- Набагато краще. Лікування в Акісамі-сан болісне, але якщо я можу рухати рукою, я готовий терпіти. Так, і я вирішив покинути Рагнарку і знову стати професіоналом, як тільки рука повністю заживе, - сказав Такеда.
— Я радий за тебе, — відповів Кенічі, коли вони залишили переможених хуліганів лежати на землі і викликали шкільну медсестру.
- Все це завдяки тобі, – сказав Такеда.
— Я просто зробив те, що вважав правильним, — скромно відповів Кенічі.
Продовжуючи розмову, вони помітили, що хтось перемагає їм шлях. Це був Укита, колишній напарник Такеди по Рагнареку.
- Я чув, ти залишаєш Рагнарку, — сказав Укита.
— Так, — відповів Такада.
- Я завжди знав, що ти не був справжнім злочинцем. Ти занадто добрий для цього. Вітаю з одужанням руки, — сказав Вайт і пішов далі.
– Укита... Дякую, - тихо, але досить голосно вимовив Такада.
Укита на мить зупинився, помахав рукою і продовжив шлях.
- Здається, у тебе все-таки є друг, Такеда, — сказав Кенічі з посмішкою.
— Так, - просто відповів Такада.
Поговоривши трохи з Такедою, Кенічі повернувся в клас, помахавши Міу, щоб вона знала, що з ним все гаразд.
Після закінчення школи Кенічі та Міу разом вирушили в додзьо. Під час тренування Кенічі помітив, що вчителі були з ним набагато м'якшими, ніж зазвичай. Коли він подивився на Апачая, той почав заїкатися і заявив, що нічого не знає.
* "Похоже, вони хочуть, щоб я став постійним учнем ддзьо, хе-хе. Я ж не дурень, щоб відмовитися. У мене тут вже дві подруги, я б відразу погодився, якби вони запитали прямо,"* подумав Кенічі, похитаючи головою.
Після тренування Кенічі сидів на татах, оточених своїми вчителями і Хаято Фуриндіджі.
- Що тут відбувається? - Він не міг стримати сміх.
- Кенічі, тобі подобається додзьо? - Акісаме запитав.
- Це питання? Звичайно, мені тут подобається, я раніше ніколи не був частиною чогось подібного, - відповів Кенічі серйозно, хоча в душі сміявся.
- Ха-ха, я ж казав, що йому сподобається, — сказав Сакакі.
Поки Кенсей, Акісаме і Хаято кивали головами, апачай щасливо посміхався. Тільки Кенічі помітив, що Сігуре теж злегка посміхнулася. Побачивши її посмішку, Кенічі пообіцяв собі, що захищатиме її і змусить посміхатися частіше.
- То що відбувається? Хто-небудь пояснить мені? - Він запитав Кенічі.
- Справа в тому, Кенічі, що ми вирішили зробити тебе постійним учнем додзе Реедзанпаку. Ти повинен бути щасливим, адже перший з вас, хто отримує таку можливість, — сказав Акісаме.
- О, це все? Ви могли просто запитати, я б відразу сказав "так". Як я вже казав, мені дуже приємно вчитися тут. Акисаме-сенсей, я єдиний, хто отримує таке навчання, тому що інших учнів просто немає. Навіть якби вони були, то не вижили б... Я єдиний, хто щасливо вижив завдяки аурі головного героя, — сказав Кенічі, остання частина виробляла пошепки, щоб тільки найчутливіші почули.
- О, ну тоді ми повинні повідомити тобі, що до цих пір ми навіть не починали по-справжньому тренувати тебе, — сказав Акісаме, його очі блищили.
- Так, ти станеш великим майстром, якщо витримаєш ці тренування, — додав Кенсей, його очі теж загорілися.
- Здається, нам буде весело, Кенічі, — сказав Сакакі, його погляд теж сяяв.
*"Невже я наступив на болісну мозол? Або це було щось інше?"* подумав Кенічі.
Удома Кенічі повідомив сім'ї, що збирається переїхати в додзьо. Переконати їх було легко, адже вони бачили його щасливим там і знали, що Міу, яка буде невістка, дбатиме про нього.
Того ж вечора Кенічі зібрав усі свої речі, а де мотоцикл? І поїхав до Ріозанпаку Додзьо. Перед тим як піти, він обернувся до своїх батьків і сестри Хоноке, які стояли на порозі будинку.
— Бувай, мамо, поки, Хонока, тато, усміхнувся. - Я буду заходити додому час від часу, не переживайте.
Він махнув рукою і, крутий педалі, попрямував в сторону Додзьо. Вечір був тихим, а дорога здавалася знайомою, але Кенічі відчував, що попереду його чекає щось нове і важливе. Він їхав, думаючи про те, що його чекає, і в серці торкнулося надії на те що цей крок стане початком чогось великого.
https://literna.net/uk/books/336-reinkarnatsiya-nai-bilshoho-uchnya