Розділ 1021 - Вдивлена Нав'ята. Частина - 4
✔
Підписайтеся на групу ВК
https:/vk.com/kizarunovels
Безкоштовні розділи в ній виходять швидше.
Так само в ній багато цікавого...
✔
"Я жартую". З умилкою на обличчі сказала Навіє.
Я переконалась, що поряд нікого немає. Потім я пішла.
На мить він застиг нерухомо, приголомшений. Невдовзі після цього він закричав:
"Моя Імператриця!",- і побіг за мною.
Кутики моїх губ вигиналися вгору в доситьій усмішку.
***
"Всі діти заслуговують того, щоб їх любили. Але я доглядав за вами з тих пір, як ви були маленькою. Ви мені дуже дороги.", думки первосвященика.
Верховний жерець залишився у великому конференц-залі, роздумуючи про те, що він сказав Навіє. Це не було брехнею. Він щиро прагнув її щастя.
"І...",- зітхання.
Він все ще був засмучений тим, як безглуздо все звалилося. Верховний жерець сподівався, що Совешу коли-небудь забуде про свій біль.
Він також з дитинства доглядав за Совешу. Але він не згадав про цього Нав’єра, бо Совішу завдав болю.
Коли первосвященик нарешті залишив конференцію-зал, він поманив помічника священика.
"Як поживає Імператор Совішу?", - запитав первосвященик у свого помічника.
"Він все ще в поганому стані...",- сумним голосом відповів помічник.
Помічник священика переконався, що поряд немає нікого, хто б їх почув і додав свої наступні слова пошепки.
"Маркіз Карл розповів мені, що Його Величності стало гірше, тому що він втік, щоб побачити прибуття леді Нав'є..."
"О, боже мій...",- ахнув первосвященик, прикривши рот рукою.
"Ви збираєтеся відвідати його сьогодні ввечері?", - запитав помічник.
"...",- верховний жерець кивнув.
"Я хочу побачити його хоча б один раз", - через якийсь час додав верховний жерець.
"Так ви повернетеся в свою кімнату і поки відпочинете?",- цікавим голосом запитав помічник.
Помічника жерця занепокоїв похмурий вираз обличчя Первосвященика.
Хоча він був дуже здоровий і є енергічним, проте первосвященик був досить старим. Він мав багато обов’язків і мало часу, щоб дбати про своє здоров’я.
Але Верховний жерець похитав головою і вказав у вікно на високу вежу поблизу палацу.
"Давай підемо туди.", - сказав первосвященик.
"Навіщо...?",- здивованим голосом запитав помічник.
Верховний жерець кланув язиком, думаючи про повідомлення, які він отримав з Східної Імперії кілька місяців тому.
"Рана, нанесена при денному світлі, видно. Але рана, нанесена в темряві, настільки ж болісна, навіть якщо її важко побачити.", - відповів первосвященик і зітхнув.
"...",- помічник не зовсім зрозумів слів первосвященика.
"У той момент я був так злий, що не зміг вести з ним потрібну розмову... Тепер це дасть мені на розум...",- через деякий час додав первосвященик.
"...", помічник священика вивчав вежу.
"Це... Це місце, де була ув'язнена ця рабиня - Імператриця... Леді Рашта...?" - цікавий тон запитав помічника.
"...",- верховний жерець кивнув, не звертаючи уваги на здивований вираз обличчя свого супутника.
"Давай підемо в тиші. Принаймні, я повинен молитися, щоб вона потрапила в гарне місце...",- наказав первосвященик, на що його помічник зрозуміло кивнув.
✔
Підписайтеся на групу ВК
https:/vk.com/kizarunovels
Безкоштовні розділи в ній виходять швидше.
Так само в ній багато цікавого...
✔
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr