Глава 918 - Сльозы Мастас. Частина - 1
"Що, якщо моє серце буквально вискочить з грудей...?" - стурбовано подумала про себе Мастас.
Вона серйозно задумалася. Потім Мастас зрозуміла, що його тривога абсурдна.
- Вибачте, міс Мастас..." -- Кошар виглядав пригніченим.
Мастас не розуміла, чому Кошар просить вибачення.
- Будь ласка, забудьте все, що я сказав минулого разу ...»,- продовжив Кошар все тим же вибаченням.
"Так от що його турбувало ...",- зрозуміла про себе Мастас.
Кошар, який змусив її серце прискорено битися, тепер примусив його здригнутися від відчаю.
« Чому він вибачається...? Я щось зробила не так...?
Вона застигла, як брила льоду і пильно дивилася на Кошара.
- Забути, що...?» обережно тоном запитала Мастас.
- Коли я сказав, що Ви мені подобаєтеся ...",- пояснім голосом відповів Кошар.
- Я не розумію, чому ти... Вы... раптом говорите це... Звичайно, Ви більше за мене заслуговую, але все ж таки, я хочу сказати... це шокує... Я дійсно не розумію цього...»,- Мастас була вкрай дупа його словами.
Її губи тремтіли, в той час як сльоза скочувалась по її щоці. Скуштувавши спуху слину, Мастас заговорила сильним голосом.
- Тепер Ви мене ненавидите, лорд Кошар ...? Чи ви бачили мене зблизька, чи змусило вас це зрозуміти, що я Вам не так вже й потрібна ...? Я можу бути краще... Я не буду так недбало розмахувати кулаками... Я не буду вимовляти погані слова.
Кошар негативно похитав головою, вимовляючи свої наступні слова неоднозначним тоном.
- Це не через Вас..."
- Тоді що ж це таке...?»- підвищеним тоном запитала Мастас, її переповнили різні емоції.
- Я повинен одружитися з Принцес Шарлотте, щоб Західна Імперія не опинилася в ізоляції ...»,- пояснюючим голосом відповів Кошар.
Очі Мастас наповнилися сльозами. Якби це була її вина, вона б спробувала це виправити. Але якщо в цьому і полягала проблема...
- Ви досконалі, міс Мастас. Будь ласка, не будьте суворі до себе. Ви не зробили нічого поганого. але його вибір був невеликий.
Здавалося, що він хотів обійняти її, але стримався.
- Лорд Кошар... я... але була перебита.
- Справа не в тому, що Ви мене не заслуговуєте... Це я той, хто Вас не заслуговує..." що- тоном говорить Кошар, підкреслюючи цінність Мастас для нього.
Він запропонував провести її назад, але вона відмовилася. Вона ледве пройшла одна в палісадник і, висхлипуючи, пустила обличчям на великий камінь.
Вперше в житті їй стало сумно через те, що вона не народилася принцесою.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr