Глава 905 - трясіння Совешу. Частина - 4
Але коли нянька погодилася супроводжувати його, він з ентузіазмом зібрав свої речі.
Як тільки йому дали кімнату, він пішов з графом Пірну на прогулянку по палацу. Вона була занепокоєна тим, що дитина пішла з усмішкою і повернулася зі сльозами на очах.
Але Шейр знехтував головою і сказав.
- Нет...»
- ..."зітхнула його нянька.
- Тоді чому...? Це тому, що Ви сумуєте за своїми батьками?.....
- Ні, ні..."- Шейр все заперечував, намагаючись розслабитися.
- Тоді чому...?»- знов запитала нянька, витираючи сльози Шейра хусткою.
Шейр озирнувся по сторонах, хоча в кімнаті більше нікого не було. Мабуть, він хотів розповісти якийсь секрет.
- Ходімо сюди. і зачинила двері.
- Добре.
Тепер нас ніхто не почує, і вона сказала няньку, наближаючись до Шейра.
Насправді ніхто не міг підслухати їх, навіть якщо вони розмовляли в іншій кімнаті.
Але оскільки Шейр виглядав таким переляканим, вона подумала, що це допоможе. Як вона і очікувала, хлопчик нарешті нахилився до неї ближче, щоб прошептати їй на вухо свій секрет.
- Його Величність дуже дивний...»
- Що...? Його Величність...?»- запитала няньку, щоб переконатися, що вона вірно все зрозуміла.
Потім вона вибухнула сміхом, вважаючи його твердження абсурдним. З того часу, як Імператор Совішу був молодий, його чарівна зовнішність і елегантний одяг зробили його популярним.
Вона була однією з тих громадян, які його любили. Вона поважала його ще більше, коли прирівнювала Імператора Совешу з Великим Герцогом Лілтеангом.
Але після останніх подій вона зрозуміла, що Імператор Совішу не був великою людиною.
Звичайно, його поведінка була виправдана, бо для неї він мав стати перед судом як імператор, а не чоловіком.
Так, він дійсно поводиться дивно...», Шейр стояв на своєму, йому було зовсім не до сміху.
Цього разу нянька стримав сміх і запитала його.
- Як...?
- Він часто відволікається і бурмотить про себе ...",- пояснюючим голосом сказав Шейр.
Няня знову розсміялася.
- Багато людей говорять самі з собою. Мабуть, він бормотів про себе, тому що єдина людина, якій він міг довіряти, переїхав в іншу країну.»,- спокійним голосом сказала нянья, намагаючись заспокоїти Шефера.
Це було більш дивно, ніж це, хотів заперечити Шейр. Замість цього він застонав і обхватив її за талію і жалобним тоном засипав запитаннями.
- Невже ми не можемо повернутися ...? Чому ми не можемо жити вдома ...? Чому ми тут...? "
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr