Глава 902 - трясіння Совешу. Частина - 1
Ріветі сиділа в тій самій позі і у тому ж одязі, що й в день її приїзду. Вона встала відразу ж, як тільки увійшов Совішу.
- Ваша Величносте.», привітала його Ріветті, зробивши реверенс.
Звичайно, цього разу все було інакше. Вираз обличчя Ріветі і дитини, яка стояла поруч з нею.
Сумління захмурилось і раптом похитнулося.
- Ваша Величносте...?»,- стурбованим і в той же час здивованим голосом вигукнула Ріветті.
Інстинктивно вона простягнула руки, щоб утримати його. Вона щиро хотіла допомогти йому.
Але Маркіз Карл був на крок попереду. За допомогою Маркіза Карла Совешу вдалося сісти на диван.
Риветі широко розплющила очі від шоку, прикривши рот обома руками. Але її очі зупинилися на Маркізі Карле.
Миттєвість назад, коли Маркіз догнав Совешу, вона побачила вираз надії на його обличчя.
« Хіба ж він не повинен був бути вірним підданим Імператора Солушу...? Чого саме очікував Маркіз Карл ...? Він задумав щось непристойне...?», тривожні думки відразу ж заповнили голову Ріветті.
Вона подивилася на нього з тривогою і замішанням. Маркіз Карл, мабуть, відчув її погляд і подивився прямо на неї.
Вона обняла Ана і злякалася.
- Що нам робити ...? Його Величність хворий...?» Переляканий голосом запитала Ріветі.
За останній час Ріветті прийняв обійми і не оступився. Хлопчик виглядав пригніченим, зовсім не таким, яким він був раніше.
Навіть Ріветті вважала, що хлопчик поводиться дивно. Чи ж діти його віку не були галасливими й суєчучими, як тварини? А втім, Ан залишався вкрай мовчазним.
Мабуть, він боявся несподівано опинитися в незнайомому місці. Але навіть страх не відображав його обличчя.
Він поводився так само, коли вона пішла до рабів щоб забрати його. Він залишився стояти там, як бездушна лялька.
Але зараз у неї не було часу турбуватися про Ану. Хоча Маркіз Карл здавався їй підозрілим, він не звернув на неї уваги і зосередив свою увагу на Імператору.
- Хіба ми не повинні покликати лікаря?
Саме тоді Совішу раптово розплакався.
- Ваша Величність! Ваша Величносте!», на цей раз Маркіз Карл вигукнув з належним подивом.
Ріветті ще сильніше обняла Ана, вона була вкрай стривожена і налякана цією ситуацією, не розуміла, що відбувається і як реагувати.
Криплим голосом Імператор пробурмотів.
- Моя дитина ..., моя дитина..."
- Подивіться сюди, Ваша Величносте. Ваша Величність!»,- Маркіз Карл вказав на Ана.
Ріветті була впевнена, що імператор так відреагував після зустрічі з Аном, хоча й не знала чому.
Цілком можливо, що Ан пригадав йому про свою доньку, яка загинула від рук грабіжників. Однак невдовзі виявилося, що вона не його справжня донька.
Але до цього моменту він всюди брав її з собою і обожнював.
Найсмішніше було те, що Маркіз Карл, мабуть, це помітив. Тим не менш, він все ще не вигнав ні її, ані А.
Несподівано, ридання Імператора Совешу перервалися і він опустив руки. Коли він підняв голову, вираз його обличчя було холодним.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr