Глава 898 - раптова несподіванка. Частина - 1
Не звертаючи уваги на мої слова, акушерка підійшла до мене і сказала: « Змилуюся над іншою дитиною ».
- Погляньте на принца, Ваша Величносте.»
Він також виглядав пом'ятим. На моїх дитячих портретах я була такою чарівною і гарненькою, зовсім не така, як ці діти...
На кого ж вони тоді були схожі? На Хейнли...? Він став красивим тільки коли виріс ...? А коли народився він був таким же пом'ятим...?
У цей момент принцеса відкрила очі і пильно подивилася на мене. Це було майже так, ніби вона почула мене і хотіла протестувати.
- О, твої очі..."- пробурмотіла Нав'є в подиві.
Ці світло-зелені очі, що мерехтіли між її складками шкіри, були неймовірно чарівні. Крім того, вони були моїми.
Але все ж вона була вся пом'ята... Як вони вже народилися старими...
Несподівано маленький принц видав дивний крик. Я подивилася в його бік і побачила, що він витягнув одну руку з пелюшки, рухаючи пальцями у мою сторону.
- Схоже, принца дратує, що ви тримаєте на руках тільки принцеса ...." з посмішкою на обличчі припустила акушерка.
Тому я передала принцесу акушерці і взяла Принца на руки. Його очі вже були відкриті. Я знову була зворушена, але з іншої причини...
- Міні-Хейнлі...», пробурмотіла Нав'є, посміхаючись своєю дитиною.
У цієї зморщеної дитини були очі Хейнлі. Вони світилися таємничим, фіолетовим кольором, як і очі Гайнлі, які я так любила.
У мене виступили сльози, коли побачили їх... Бачити себе і Гейнлі в наших дітях було схоже на якесь чудо... Ми стали батьками двох дітей, і це було величезною та подвійною відповідальність.
***
- Боже мій... Як можуть існувати такі гарні діти...? Ти бачиш це, моя Імператриця? Які маленькі ангелочки... Тепер у мене є три ангели... Ви найпрекрасніші створіння у світі... Я вас так люблю...», захопленим тоном сказав Хейнлі.
Коли я прокинулася від сну, в кімнаті було чисто і провітрено. Від каміна виходило затишне тепло. Гейнлі сидів біля ліжка, тримаючи на руках обох немовлят одночасно.
- Це небезпечно...», стурбованим голосом сказала Навіє.
Я переживала, що він упустить одного з них. Я взяла принцесу на руки. Я все ще відчувала вагу свого тіла, але принаймні могла рухатися.
Гейнлі нахилився і з вдячністю поцілував мене в лоб.
- Я прийшов раніше, але мене не впустили поки ти народжувала... Я був дуже наляканий... Мені слід було бути тут з тобою... Вибач, що залишив тебе одну... .." ... пробачаючим тоном сказав Хейнлі, він відчував себе винним за те, щоб не був з дружиною в такий момент.
- Не хвилюйся... Я також не очікувала, що в мене будуть близнюки або що вони народяться так скоро... Це такий несподіваний сюрприз...», з посмішкою на обличчі, що заспокоює тоном сказала Нав'є.
І мої батьки теж... Вони, мабуть, не отримають новин раніше, ніж через кілька днів. Я не була впевнена, як вони відреагують на цю новину і на те ...
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr