Глава 883 - Ніколи не помиляється той, хто нічого не робить. Частина - 2
У міру нагромадження своїх турбот йому ставало дедалі важче писати. Совешу подивився на звивисті літери і закрив очі.
Йому потрібно було знайти довірене обличчя. Як тільки він усвідомив це, то відчув себе оточеним ворогами.
Ті, хто спостерігав за нічним Совешу, стежили за ним і збирали інформацію та ділилися нею.
Це турбувало його. Він не міг розслабитися ні на хвилину.
Крім того, його головний біль посилювався. Дворцевий лікар застеріг його, що приймати надто багато знеболюючих шкідливо.
Він лікувався у мага-цілителя безрезультатно. Чи його головний біль був психологічним? Навіть дістати снодійне було нелегко.
"Як би я міг перешкодити нічному Совішу дізнатися про це...?"
« Найкращий... Вона сама не приїде за цією дитиною, чи не так...?" - задумався денною Совешу, намагаючись знайти вирішення своїх проблем.
Його єдина надія і ілюзія, Нав’ята, жили в далекій країні. Хоч би як оптимістично він вважав, він знав, що Нав’ята не приїде за дитиною особисто.
Але коли він не міг збагнути ручку, то помітив неприємний лист. Сумління відклало вбік свого листа і потягнувся за іншими.
Він відчував, як літери переміщаються, перш ніж остаточно складатися в обізнані візерунки.
- Це прохання... Вони просять мене прийняти іншу Імператрицю заради стабільності країни і процвітання Імператорської родини. Якщо це неможливо, то син Великого Герцога Лілтеанґа, наступний у черзі на престол, повинен бути доставлений в палац і отримати відповідну освіту ....",- пробурмотів денною Совешу, на голову якого звалилася ще одна проблема.
***
- Це не та пташка, яку я хотів..." -- розчарованим голосом сказав Дольші.
Наступного дня після того, як Великий Герцог Капмен відправив синю пташку Імператріці Дольші, той знову посадив її у свою клітину.
- Я хочу пташку, яку бачив ...!" "- наполегливим тоном сказав Долії.
Капмен ішов стежкою, всипаною опалими листками. Здавалося, він був обтяжений слідами любові, які ще не міг стерти.
Але коли Дольчі несподівано звернувся до нього з тим, що він хоче саме ту синю пташку, яку бачив, то засмутився.
- Чому ти взагалі прийняв то зілля ...?." З обуренням в голосі запитав Великий Герцог Капмен, тому що Дольші завдав йому неприємності.
Дольї нічого не відповів.
- Що ти хочеш, щоб я з цим зробив ...?- через якийсь час роздратовано запитав Великий Герцог Капмен.
- Я хочу цю пташку...!», примхливим голосом вигукнув Дольші.
Великий Герцог Капмен дістав ще одне привабливе зілля і простягнувши його Дольші сказав.
- Спочатку випий це.»
- ..."-Дольчі прийняв пляшечку, збитий з пантелику.
Великий Герцог Капмен вказав на синю пташку, яка сидить у клітці і сказав поясненим голосом.
- Випий це зілля і подивися на неї. Вона буде першою пташкою, яку ти побачиш. "
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr