Глава 875 - Ходяча лялька вуду. Частина - 2
- Це здається дивним, моя імператриця...»,- задумливим голосом сказав Хейнлі.
Йому здалося дивним, що наші ролі помінялися місцями?
На обід лікар порадив повноцінно їсти, якщо він не буде добре харчуватись. Отже, ми сидимо обличчям до обличчя за столом у прекрасному осінні.
Хейнлі, мабуть, помирав з голоду. Він з'їв набагато більше, ніж зазвичай. Поки він їв, я згадала те, що хотіла сказати йому вчора.
- Гейнлі, наступного разу, коли піде дощ, сховайся де-небудь. Не стій під дощем.
- Я хотів використати сильний дощ як прикриття, щоб повернути камені мани.»,- Хейнлі пояснив чому не став ховатися від дощу.
Каміння - справжня проблема. І для Гейнлі, і для країни. Я не знала, що сказати, тому закрила рот.
Гейнлі спокійно посміхнувся і змінив тему, сказавши свої наступні слова лагідним голосом.
- У будь-якому випадку, було приємно бачити, що моя Імператриця так хвилюється про мене.
- Я завжди дбаю про тебе, так що більше не болій.»- сказала Навіє і ніжно доторкнулася до руки Хейнлі.
Це була правда. Невже він думав, що я не дбаю про нього?
Відповідь настільки сподобалася йому, що він не перестав усміхатись.
Я зітхнула, відірвала м’ясо від своєї риби і поклала його в миску. Гейнлі проковтнув його, потім відірвав шматочок своєї власної риби і підніс її до мого рота.
Тепер я повинна була піклуватися про нього. Я збиралася знову зробити йому вимову, але стрималися. Я відкрила рот і дозволила йому нагодувати мене.
- До речі ...»,- сказала Нав'є, прожвавши рибу.
Я згадала одну річ, про яку збиралася запитати його вчора. Але оскільки він захворів, я не могла запитати його.
- У чому справа...?
Я прочистила горло і поставила йому запитання, яке цікавить мене.
- Гейнлі, чи є у Герцога Елгі якісь образи на Імператора Совешу?
- Элги...?», Хейнлі злегка замучився через несподіване питання.
Совішу запитав у листі, чи затаїв Елгі на нього будь-які образи. Він читав про це у своєму щоденнику. Тепер мені теж було цікаво.
Коли Совішу написав у своєму щоденнику, він думав, що Елгі піде за ним, а не з портом.
Хейнлі нахмурився, покусуючи виделку і потім відповів невизначеним тоном.
- Я не знаю... Я не впевнений, що він тримає на нього образу... Так, я знаю, що він його ненавидить, але..."
- Але...?
- Він ненавидить багатьох людей...», Хейнлі потиснув плечима, Елгі був досить своєрідною особою.
- Так значить це часто трапляється?
- Він ходячий лялька вуду...», Гайнлі описав його найбільш відповідним прізвиськом.
Чи його прізвисько було визначене наперед, а не випадковим?
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr