Глава 871 - піклування про Гайнлі. Частина - 2
Сад, пофарбований яскравими осінніми листками, був прекрасний, незважаючи на холодний вітер.
- Мені потрібен підлеглий, який буде виконувати мої накази і мовчати про мою ситуацію ...." - все тим же задумливим голосом пробурмотів Совешу, перебираючи в голові паскудну на цю роль кандидатури.
Йому також потрібно було снодійне. Таблетки, які примушували б його спати всю ніч і не просинаючись. Тоді його нічна особистість може поступово зникнути.
***
Гейнлі полетів, щоб дістати ще одні камені мани, але повернувся весь мокрий, зустрівши на своєму шляху сильний дощ.
- Все гаразд, моя імператриця. Все, що мені потрібно, це випити чаю і гарненько виспатися...»,- втомленим голосом сказав Хейнлі.
Він сказав це весь обливаючись потім через жар, повинно бути він простудився під пролиттям ...
Наступного дня його стан настільки погіршився, що він навіть не міг говорити.
Він все ще мав гострий розум, і це було більше схоже на сильний біль у горлі.
Після того як палацовий лікар трохи полічив його, Гайнлі схопився за горло і зумів від недостатності нормально спілкуватися.
Він міг би подолати лихоманку, але його не можна було говорити болісно.
Мені було боляче бачити його таким, тому я ніжно взяла за руку і сказала йому свої слова підбадьорення.
- Я подбаю про тебе. Не хвилюйся, Хейнлі.
Маккенна намагався відмовити мені стурбованим тоном.
- Ви не можете, Ваша Величносте. Було б жахливо, якби ви теж простудали. Я подбаю про нього."
Але горло Ганлі було настільки вражений, що він не міг ні з ким спілкуватися. У такі моменти я мусила залишатися з ним. Зрештою, я могла зрозуміти його як відкриту книгу.
- Не хвилюйся, МакКенна. Я подбаю про Гейнлі. Тобі було б важко, тому що ти його не розумієш так, як розумію я. Я потрібна йому поруч з ним, бо я можу знати, чого він хоче.
Прямо так само, як зараз. Очевидно, що Гайнлі відчайдушно розмахував руками і хотів би допомогти мені, а не Маккенна.
Очі Маккенни повністю відкрилися, коли він подивився на Генлі і через деякий час сказав здивованим голосом.
- Але... Хіба я сам не зрозумів би його краще ...? "
Його твердження було абсурдним. Я йому не повірила, але зтрималася і сказала Маккенне, що Гайнлі хоче, щоб я про нього заробляла.
Оскільки Маккенна не розумів знаків, які Гайнлі зробив мені, зрештою ми домовились, що разом будемо дбати про нього.
Хейнлі відчув себе більш напруженим, ніж будь-коли, і проковтнув слину. Слюна випалювала його, стікаючи по розпухлому горлу.
Хейнлі не міг розстроювати плечі і руки, після того як він відчайдушно жестикулював Навіє.
Коли він отримав зображення, то не знав, що воно означає.
Хейнлі подумав, що щось подібне сталося б, якби все було навпаки, але Нав'ята так і не дізналася, чи він не міг інтерпретувати її малюнок.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr