Глава 865 - Сльозы Мастас. Частина - 4
Але мені було цікаво, чи це зробить Гайнлі дивну репутацію. Я з'їла печиво, щоб приховати своє занепокоєння.
Ці речі все ще були незручними... Але щось у виразі обличчя Мастас, що сяє як сонце, виглядало Графіне Джубель незвичними вона запитала її цікавим голосом.
- Мастас, чи є ще якісь чутки крім цих?
- Що...?
Графінія Джубель підперла рукою підборіддя і пильно подивилася на неї зацікавленим поглядом, потім вона висловила свою думку.
- Це не обличчя людини, яка щаслива через прості чутки, вірно?
- Це не так..." відповіла Мастас, відвівши свій невиразний погляд в сторону.
Це правда? але Мастас це заперечила.
Але після того, як Графія Джубель пішла, Мастас одразу зізналася мені.
- Хм, Ваша Величність...? Насправді, Лорд Кошар дав мені нову відповідь..." -- вираз обличчя Мастас виглядав задоволеним.
Мабуть, їй сподобалося те, що він сказав їй. Ось чому її обличчя сяяло. Мені було що сказати їй на цю тему, тому я відчула полегшення, що вона підняла це першою.
- Я повинна вибачитися перед тобою. Я занадто пізно зрозуміла, що дала йому не ту записку...»,- вибачаючим тоном сказала Наві.
- Все гаразд.
- Я рада, що все добре.»,- мило посміхнувшись сказала Нав'є.
- Мені дуже сподобалась нова відповідь... Лорд Кошар сказав, що написав першу відповідь, бо лист, який він отримав спочатку, був дуже неловим... Він розкаюється і навіть хоче запросити мене на вечерю.." Після цих слів вираз обличчя Мастас стало ще більш задоволеним.
Це було чудово! "... що їхні стосунки не зіпсувалися з її вини і вони підуть на вечерю.
Я не могла вільно посміятися, але як тільки Мастас пішла, я закрила обличчя і лягала на диван. Мої ноги втратили силу, а серце сильно билося.
Вчора мені ледве вдалося придушити тривогу, яка спалахнула, побачивши реакцію Кошара на мої питання про написання.
Раніше Мастас була дуже пригнічена, але тепер вона знову відродилася.
Чи був оригінальний лист таким бентежним? Що саме в ньому говорилося...? Хто його написав і поклав мені в кишеню ...?
Мені було цікаво, але в той же час я не хотіла цього знати...
***
Як і сказав йому його батько, Герцог Елгі пішов, щоб зустрітися з королем. Король, якого він давно не бачив, виглядав розлюченим. Звичайно, король часто гнівався на нього.
- Що, чорт візьми, ти зробив ...?»- крикнув він, як тільки Герцог Елгі підійшов.
- ...», Елгі не мав часу на вітання і пояснення.
- Це зайшло занадто далеко! Ми з тобою знаємо, що ти зробив це не з любові!», Король спалахнув як блискавка, не в силах стримати свою лють.
- ...», Елгі продовжував мовчати.
- Цього разу ти дійсно перейшов межу. Якщо ти не зупинишся, Елгі, у мене не буде іншого вибору, крім як перекрити тобі кисень. Тобі і твоєму батькові теж.." - загрозливим голосом сказав Король.
Елгі навіть не кліпнув оком і сказав спокійним тоном.
- Якщо ви готові нокаутувати свого ворога, вам також слід підготуватися до падіння. "
- Сопля...!»,- все тим же лютим голосом вигукнув Король.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr