Глава 859 - Не в ті руки. Частина - 2
- Хмм... То ти прийшов сюди говорити дурниці, чи не так...?» з цікавістю в голосі запитав Гайнлі, що краще поглянувши на Маккенну.
- Це неминуче, що Ви будите мене ревнувати ... Якась велика істота звернула на мене увагу... Як на чарівної синю пташку, якою я звичайно є, але ... Але я цього не хочу, я б хотів, щоб мої синє пера були трохи більш сльозними...»,- пояснюючим голосом сказав МакКенна, вираз його обличчя виглядало мрією.
Хейнлі подивився на нього так, ніби МакКенна збожеволів і ніс якусь нісенітницю. Деякий час Мак - Кенн поглинався своїми розкішними пір’ям і елегантним хвостом.
Врешті-решт, він запитав Гайнлі цікавим голосом.
- Що ви зараз робите, Ваша Величність? "
Гейнлі обблокувався на стіл, щось записуючи. Якби він працював, то сидів би правильно. Проте він обручав пером, посміхаючись.
Це любовний лист.
- Ох... Чому б Вам не написати його де-небудь, де я не зможу Вас бачити?.... для Маккенни зараз тема любові була хвора, все завдяки Дольші.
- Чому б тобі не закрити очі?
Йому не потрібно було багато часу, щоб закінчити листа з виразом задоволення на обличчі. Маккенна здригнувся, але не зміг стримати своєї цікавості і запитав про це.
- Ви пошлете його Імператриці Нав'є? Що в ньому сказано? "
- Оскільки я знову повинен піти через камені мани, я сховаю лист, який нагадає їй старі спогади. Я сподіваюся, вона буде здивована, коли знайде його." - відповів Хейнлі з посмішкою на обличчі, він сподівався, що Нав'ята буде приємно прочитати цей лист.
Називати цей лист, можливо, перебільшенням, було б швидше короткою запискою.
- Це зовсім не тому, що я засмучений тим що Імператор Совешу взагалі нещодавно надіслав їй листа ...», через деякий час додав Хейнлі, згадавши про ненависного Совішу.
Після того як він закінчив лист, склав його вчетверо і обережно поцілував верхню частину. Він сховав його в кишеню, а потім відправився на пошуки Нав’є.
Коли вони обнялися, він непомітно вийняв листа і засунув його в кишеню.
***
- Чому ти раптом мене обіймаєш?
Гейнлі лагідно сказав мені, що це тому, як він скучив за мною. Він поцілував мене в щоку і пішов геть. Це тому, що він знову збирається дістати більше каменів мани?
Місце, де він поцілував мене стало теплим. Я погладила шкіру в тому місці, де його рука доторкнулася мене, задаючи питанням, чи бачив усе це дитина, яку я носила в утробі матері.
- Коли мама і тато цілуються, ти повинен закривати очі ...»,- сказала Навіе, погладячи свій живіт.
Коли я закінчила свою роботу, було п’ять годин вечора. Оскільки я збиралася повечеряти зі своєю сім’єю, то одягала зручне вбрання.
Сьогоднішній обід був прощальним для мого батька. Він надто довго не був у особняку і на нашій території.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr