Глава 853 - Загадковий Святий. Частина - 4
- Давай спочатку обговоримо це з ним.
- Це буде прийнятно?
- Ми не проводитимемо офіційну церемонію вітання. Замість цього ми станемо перед святим і прямо запитаємо його, чи хоче він щось ...»,- сказала Навіє, вона хотіла б зробити так, щоб всі були задоволені.
Святий не хотів би, щоб ми святкували величну подію. Але якби ми просто дозволили йому прийти, не зустрівши його, люди могли б критикувати нас.
Нам потрібно було знайти баланс.
Це може видатися нереалістичним, але коли будь-який з двох варіантів проблематична, необхідно знайти золоту середину.
Дехто каже, що людина залишається нейтральною у своїх діях. Але в цьому випадку бездіяльність теж не була добрим рішенням.
- Добре. Я дізнаюся про його місцезнаходження, Ваше Високосте." - сказав Маккенен з задовільним виразом обличчя.
Через три дні я поїхала на зустріч зі святими в супроводі звиту, до якої увійшли найближчі лицарі Віконта Ланґдела і Імператорської гвардії, всі замасковані під мандрівників.
Маккенна теж був з нами сьогодні, на всяк випадок. Я сама цього не знала, і це було важко повірити, але МакКенна навчився бойових мистецтв.
Крім того, якщо б щось сталося, він міг перетворитися на птаха і швидко передати повідомлення.
На майданчику поблизу столиці, одягнені як мандрівники, ми чекали святого.
Невдовзі після нашого приїзду ми побачили чоловіка, одягненого як жриця, який йшов сюди з важкою працею, зовсім сам.
У нього не було жодного охоронця, і він виглядав надто втомленим. З боку він не був схожий ні на святого в паломництві, ані на верховного жриця.
Однак не слід нікого судити за їхньою зовнішністю.
Святі були багатограні. Навіть сьогоднішній первосвященик, який тепер мав досить священицький вигляд, був звичай лінуватися і справляти загрозливе враження під час святих.
- А...? ...?" (Сміх) ... святий, який слабо захитався, зупинився і підняв очі.
Один за одним його погляд пройшов по Маккенні, Віконті Ланґделу та вартовим.
Святий застонав і намощив лоб сказав зумленим тоном.
- Чому всі так легко знаходять мене ...? Навіть коли я подорожую таємно..."
Оскільки він, здавалося, знав про нас, я підійшла до нього ближче.
Я перервала Вас?
Він усміхнувся, вклонився мені і відповів шановним голосом.
- Ні, зовсім ні. Це було просто несподівано. Я був здивований. Я ніколи не думав, що Ви особисто ..."
- Ми чули, що Ви хотіли подорожувати непомітно. Однак ми отримали велику допомогу від первосвященика. Крім того, ми не хотіли закривати очі на ваше прибуття.."
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr