Глава 848 - мала, голуба пташка. Частина - 3
- На смак воно ні на що не схоже ... Якого біса ...? Чому ви ховаєтеся ...? Я повинен побачити обличчя, щоб зілля вплинуло...!»,- виснаженим тоном сказав Дольші.
Капмен пильно подивився на мене, похитав головою і сказав мені не рухатися. Я кілька разів кивнула йому головою на знак згоди.
Дольчі твердив, що міг би відразу усунути наслідки цього. Але хто це гарантує?
У нього також можуть виникнути інші побічні ефекти. Ми не хотіли зв’язуватися з ним у цьому розумінні, тому ніколи не збиралися зустрічатись.
- Хіба хто-небудь з вас не вийде, щоб допомогти мені...?
Він говорив трохи роздратовано, постукаючи по столу, під яким ми ховалися. Проте, ми залишалися такими ж нерухомими, як мерці.
Потім Дольші розізлився сміхом і сказав худим тоном.
- Я виберу одного з двох."
Він схопився на ноги одним стрибком. Його стілець з гуркотом впав на підлогу в той же мить, як двері зі свистом відчинилися.
- Ваша Величність!»,- стурбовано вигукнув чоловік, який увірвався в кімнату почувши шум.
Це був голос МакКенни.
Здивована, я підняла голову і подивилася Капмену в очі. Ми встали в унісон, обидва думаючи гірше.
Дольші подивився на нього, як тільки почув звук відчиненими двері.
Я сковтнула суху слину... Макенна тепер стане предметом обожнення Дольї...?
Чи буде це ... ефективно? Як би я не хвилювалася, я сумнівалася, що зілля для людини може бути місцем дракона...
Дольші вказав на Маккенну пальцем, потім він повільно повернувся до мене і заговорив цим захопливим голосом.
- Хто ця чарівна, маленька голуба пташка, така блакитна, як вона зроблена з самого неба...?
Про якого чарівного блакитного птаха він говорить? Я була настільки приголомшена, що не могла відразу відповісти. Звичайно, МакКенна-синя пташка, але...
Упс, Великий Герцог Капмен може чути мої думки.
Я знаю, що мені не слід думати про це, але думки було важко контролювати.
Я не могла викинути з голови думку про те, що Маккенна-синя птах, особливо коли вона вже приходила мені в голову.
Я швидко поглянула на Капмена. Але він просто дивився на Дольші, наче не чув моїх думок.
Я відчула невелике полегшення. Крім того, я впевнена, що він уже знав це з огляду на його здібності.
Крім Дольші, думок якого він не міг прочитати, чи був хто-небудь, чиїх секретів Капмен не знав?
У будь-якому разі, зараз мало значення те дивне, що щойно сказав Дольші. Я запитала його цікавим голосом, не кліпнувши і оком.
- Синя птиця...? Де та синя пташка, про яку ти говориш...?»
Маккенна застиг під час згадки про синього птаха. Його серце билося так голосно, що я могла чути його звідси.
Дольші підняв брови, пильно дивлячись на Маккенну. Потім він знову звернувся до мене.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr