Розділ 828 - Совешу визнається в любові. Частина - 2

Лора кивнула на питання Рози і сказала впевненим тоном.

- Абсолютно. Інакше, навіщо їй так поводитися?»

- Я чую вас усіх, ви знаєте!"

Мастас кричала на трьох фрейлін. Потім вона відклала спис і покинула зал.

Всі три фрейліни роз'їхалися сміхом. Я також насолоджувалася їхньою розмовою, спираючись на Графіню Джубел.

Було приємно побути в більш піднесеному настрої і на час відкласти убік проблему з справою Великого Герцога Лілтеанґа.

Через деякий час Роза запропонувала нам з’їсти пудинг. Графиня Джубел додала, що ми повинні вкусити її печивом.

Зрештою, Лора зауважила, що коли ми збираємося їсти печиво, було б добре з'їсти морозиво.

Мої фрейліни покликали покоївських приготувати десерти, а я пішла до своєї кімнати, щоб перевдягтися зручніше.

Невдовзі після цього на столі у вітальні з'явилися всілякі десерти. Ми зайняли свої місця і взялися за виделки.

Але саме в той момент, коли я збиралася спробувати пудинг, мене перервав голос з іншого боку дверей.

- Ваша Величність, Імператор Совешу тут, щоб побачити Вас.»,- офіційно тоном оголосив помічник.

Мої фрейліни застигли в очепенні, тримаючи виделки у повітрі. Коли я опустила виделку, всі вони теж нехотячи спустили свої столові прилади.

Графиня Джубел зітхнув. Коли вони почали вставати одна за одною, я зупинила їхній тон.

- Не йдіть. "

- Що...?

Їхні очі повністю відкрилися від подиву.

- Залишайтеся тут." І все ж тоном повторила Навіє.

Повторив я сама відчинила двері. Снаружи Совешу тримав кошик. Коли я трохи відірвалася, він пройшов повз мене і увійшов у вітальню.

- Що привело тебе сюди?

Я запитала, як ще холодно. Співашу швидким поглядом озирнувся моїх фрейлін.

Він насупився, коли побачив Лори, Роза і графіні Джубел, але тут же повернувся до мене, наче його не турбувало, що присутні мої фрейліни.

Дивлячись на мене, він простягнув мені кошик і сказав з посмішкою на обличчі

- Це подарунок.»

Я цього не хочу.

Зіткнувшись з моєю різкою відмовою, він поставив кошик на стіл і встав переді мною у дверях.

- Відкрий її пізніше.», доброзичливий тон сказав Совешу.

Я викину її у відро для сміття.

Графиня Джубел і Лора кашляли, перелякано дивлячись на мене. Вони не знали, що нинішньому Совішу було 19 років.

Сумно посміхнувся.

- Як би ти не відштовхувала мене, я нічого не можу зробити, окрім як триматися за тебе.."

***