Глава 811 - Трапеза двох Імператорів. Частина - 3
Коли Совішу не відповів і вираз його обличчя став жорстким, Гайнлі спокійно відрізав голову риби ножем і наче це було дрібниця, сказав.
- Великий Герцог Лілтеанг втік".
- Що...?
- Я думав, що повинен дати Вам знати. Ще одне, я прошу Вас відправити Великого Герцога Лілтеанґа назад до нас, якщо Ви знайдете його першим, тому що він ще не відчув свого покарання в повній мірі, п'ять років ще немає проминати ...." - тоном сказав Гайнлі.
Усміхнувся і відрізав риби голову так само, як це зробив Гайнлі.
- Подивимося...»,- невизначеним тоном сказав Совешу.
З його уст вирвалося двозначна відповідь. Однак він аналізував ситуацію всередині своєї голови.
« З того, як стало відомо, що Великий Герцог Лілтеанг втік і розповів мені про скоєний злочин, я роблю висновок: він не був таємно ув’язнений. Це означає, що "я" дозволив, щоб Великого Герцога замкнули тут. Вирок, мабуть, становить п'ять років ув'язнення за його дії. Наміром Гейнлі з його прохання має бути не що інше, як спроба уникнути будь-яких проблем, які можуть виникнути у зв'язку зі втечі Великого Герцога, тому що я теж погодився з ним засудом ...."
Сумління швидко дійшло до висновку і звинувачувало Гайнле в тому, що він хитрий лис.
- Хто знає, яку угоду Великий Герцог уклав, щоб вирішитися на втечу ...»,- неоднозначним тоном сказав Совешу.
Хоча він не розумів, чому залишив осуд Великого Герцога Лілтеанґа в руках Західної Імперії, то був переконаний, що тортури не можна допустити і тому висунув це звинувачення на підставі цього припущення.
Крім того, це було звинувачення, яке він міг використовувати вишукану, намагаючись з'ясувати, як Гейнлі насправді поводився з Великим Герцогом.
Це зауваження потрапило Хейнлі точно в ціль. Проте Гайнлі відповів без вагання.
- Великий Герцог не дитина, він вже досить дорослий, щоб Ви могли за нього не турбуватися ...."
Совешу не подобався Великий Герцог Лілтеанг, але найменше йому подобалося Імператор Гейнлі, тому він саркастичним тоном прошепотів, витягаючи м'ясо з риби виделкою.
- Якщо така людина, як Великий Герцог Лілтеанг, зміг втекти з в'язниці у Західній Імперії, вам доведеться посилити заходи безпеки. Як щодо того, щоб збільшити кількість охоронців ...?"
- Більше ніяких охоронців не потрібно. "
Хейнлі відповів посмішкою, яка приховувала його нервовість, потім незручно подивився на слуг по обидві сторони двері і заговорив з тим же саркастичним тоном.
- Тільки маги Вашого Величності або Транснаціональні лицарі зможуть прорватися через охорону Червоної Вежі, де був запертий Великий Герцог Лілтеанг. "
- ...",- Совешу насупився, роздратування на його обличчі посилилося ще більше.
- Звичайно, Транснаціональні лицарі не можуть з'явитися з нізвідки ...»,- все тим же тоном продовжував говорити Хейнлі.
Цим коментарем Гейнлі, здавалося, натякав:
"Хіба не ти витягнув Великого Герцога звідти?"
- Звучить так, наче Ви шукаєте виправдання...", посміхнувшись сказав Совешу.
- Це розсудлива підозра. Врешті-решт, вам подобається блукати серед ночі по палацах інших країн..." -- посміхаючись у відповідь сказав Хейнлі.
Обидва похмилялися, але сварилися один одного про себе.
"Цей виродок вважає себе таким же підступним, як старий лис..." - подумав про себе Совешу.
"Цей виродок не що інше, як маленька лисиця..." - подумав про себе Хейнлі.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr